Справа 2-а-2234/2009р
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого – судді Желєзного І.В,
при секретарі Кирпічовій О.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області та інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконними дій інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва молодшого сержанта міліції ОСОБА_2. по накладенню адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 300 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП. Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив дії інспектора ДПС визнати незаконними та скасувати постанову ВЕ114629 по справі про адміністративне правопорушення від 21.06.2009 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 21.06.2009 року та вказав на помилковість висновків інспектора, невідповідність їх дійсним обставинам ситуації, що сталася 21.06.2009 року в м. Миколаєві на перехресті вул. 8 Березня та проспекту Леніна, та недоведеність умовиводу посадової особи достатніми та допустимими доказами.
Позивач до суду не з’явився, від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.
Відповідач - УДАІ в Миколаївській області не забезпечив явку представника до суду. Від УДАІ в Миколаївській області надійшли пояснення на позов та заява про слухання справи за відсутності представника. В поясненнях на позов УДАІ в Миколаївській області вказує на правомірність дій інспектора ДПС по притягненню позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1., на думку відповідача, не надав перевагу в русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.06.2009 року обставин, що, на думку відповідача, підтверджується долученими до пояснень на позов фотознімками.
Відповідач –ОСОБА_2, який про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, від нього не надійшло заперечень на позов.
З огляду на те, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та обов’язки сторін, та не має необхідності в їх особистих поясненнях, суд ухвалив про слухання справи в відсутність сторін по справі.
Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2009 року; постанову ВЕ114629 по справі про адміністративне правопорушення від 21.06.2009 року про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП; додані до заперечення на позов фотознімки), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 21 червня 2009 року о 08.55 год. в м. Миколаєві в районі перехрестя вул. 8 Березня та проспекту Леніна позивач був зупинений інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва молодшим сержантом міліції ОСОБА_2., котрим було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_1. при проїзді вказаного вище перехрестя в порушення вимог п. 18.1 ПДР не надав переваги в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході. Після чого, інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва молодшим сержантом міліції ОСОБА_2. було винесено постанову про притягнення позивача за інкриміноване правопорушення до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП і накладено адмінстягнення в виді штрафу в розмірі 300 грн.
При розгляді справи, в тому числі із тексту протоколу про адмінправопорушення, встановлено, що позивач при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши в протоколі про те, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність ознак адміністративного правопорушення. При цьому, при складанні протоколу посадовою особою ДПС не були залучені поняті, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його (позивача) записів в протоколі про адміністративне правопорушення дійсним обставинам справи, та не були опитані особи, яким, на думку інспектора ДПС, не було надано переваги в русі на нерегульованому пішохідному переході.
Диспозиція ч.1 ст.122 КУпАП, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду пішохідних переходів та ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, - є бланкетною та має ґрунтуватись на відповідній забороняючій або зобов’язальній нормі, викладеній в ПДР.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення від 21.06.2009 року та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУ пАП, - позивачу інкримінується порушення вимог п. 18.1 ПДР, за яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Логіко-граматичне тлумачення вказаної правової норми свідчить про те, що водій має вжити заходів для зменшення швидкості чи зупинки виключно в разі, якщо пішоходам, що знаходяться на нерегульованому пішохідному переході, може бути створена перешкода чи небезпека.
З аналізу наявних у справі фотознімків слідує, що за обставин, що є предметом судового дослідження, позивач при проїзді нерегульованих пішохідних переходів перешкоди чи небезпеки пішоходам не створив, оскільки на фотографіях, зроблених 21.06.2009 року в період часу з 08:55:05 год. по 08:55:06 год., видно, що коли пішоходи починали рух по нерегульованому пішохідному переходу - автомобіль позивача вже перебував безпосередньо на пішохідному переході і перешкоди чи небезпеки для останніх не створив. Здійснювати зупинку в такому випадку у позивача підстав не було, оскільки він знаходився на значній відстані від пішоходів, яким не створював перешкод у русі, а навпаки, перебуваючи на пішохідному переході, позивач був зобов’язаний продовжити рух, бо в даному випадку зупинка на пішохідному переході заборонена п. 15.9 (г) ПДР.
Із дорожньої ситуації, зафіксованої на фотознімках, зроблених 21.06.2009 року о 08:55:09 год. та 21.06.2009 року о 08:55:10 год. слідує, що при наближенні транспортного засобу під керуванням позивача до пішохідного переходу на пішохідній доріжці пішоходів не було (фото від 21.06.2009 року о 08:55:09 год.), а пішохід почав рух, коли автомобіль позивача вже перебував безпосередньо на пішохідному переході (проїжджав пішохідний перехід) і перешкоди чи небезпеки для пішохода не створював (фото від 21.06.2009 року о 08:55:10 год.).
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (пояснення свідків, учасників дорожньої ситуації (пішоходів, яким, за судженнями інспектора ДПС, не було надано переваг в русі), понятих та ін..) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок є не аргументованим, не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача та наявними в справі фотознімками, а отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, дії посадової особи ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва по притягненню до адміністративної відповідальності позивача не відповідають вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконними дії інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Скасувати постанову ВЕ114629 по справі про адміністративне правопорушення від 21.06.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП – закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ: