ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/48336/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_4,

від відповідача - Зюбанов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та ОСОБА_6

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р.

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р.

у справі № 802/1376/14-а

за позовом ОСОБА_6

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_6 (далі - позивач, ОСОБА_6) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0023522781.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0023522781 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6 174,24 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 543,56 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. в частині відмови в задоволенні адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на правонаступника, Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області,надав відповідні документи.

Заявлене клопотання задоволене в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.2013 р. посадовою особою Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 05.11.2013 р. № 950/14 повідомлення від 05.11.2013 р. № 394/17 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків фізичної особи ОСОБА_6 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. , за результатами якої складено акт від 18.11.2013 р. № 987/1721/НОМЕР_2 та нараховано суму податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 52 747,32 грн. відповідно до підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179, пункту 123.1 статті 123, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункт 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.11.2013 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0023522781, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 65 934,15 грн., в т.ч. числі 52 747,32 грн. - за основним платежем та 13 186,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для вчинення податковим органом оспорюваного повідомлення -рішення стали ті обставини,що 23.08.2006 р. між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11032077000, згідно якого банк надав позивачу кредитні кошти в сумі 70 000 доларів США, а позивач зобов'язався повернути кошти не пізніше 21.08.2026 р.

В забезпечення повернення кредитних коштів 23.08.2006 р. оформлено договір поруки № 36552, яким засвідчено обов'язок поручителя - ОСОБА_7 відповідати за зобов'язаннями позичальника перед кредитором.

Крім того, на підставі договору іпотеки № 20157 від 23.08.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенком В.В. за реєстром № 4601 передано в іпотеку будинок за номером 43 (41) (27а), що розташований в АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 07.07.2011 р. залишок кредитної заборгованості позивача склав 287 243,99 грн. та 36 319 грн. - штрафні санкції.

07.07.2011 р. АКІБ «УкрСибБАнк» проінформував позивача, що його кредитну заборгованість анульовано, а також те, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, а відтак позивачу необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту підпункту 163.1.1 пункту 163.1статті 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктами оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В свою чергу, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що внаслідок списання банком кредитної заборгованості позивач отримав додаткове благо в розумінні Податкового кодексу України в сумі 323 562,99 грн. та в порушення податкового законодавства не сплатив податок з доходів фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню на суму боргу, нараховану за такими відсотками.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Єдиним документом, який стосується розміру прощеної суми кредитної заборгованості, яка стала підставою для прийняття спірного повідомлення -рішення, є повідомлення Банку від 07.07.2011 р. (а.с.13).

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, посилається на те, що сума у розмірі 36 319 грн. є відсотками. В той же час як вбачається з повідомлення Банку вказана сума - це штрафні санкції за прострочення платежів по договору кредитування.

Крім того, судами не було з'ясовану складову суми 287 243,99 грн., оскільки за доводами касаційної скарги позивача вказана сума крім основного боргу по кредиту також містить суми відсотків та штрафних санкцій.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту.

За змістом частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на правонаступника, Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 р. у справі № 802/1376/14-а скасувати.

Справу № 802/1376/14-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько

Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова

(підпис) М.І. Костенко