Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/4699/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Гладун Х.А.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Кравець В.А., Іванченка М.М.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора та Сьома Київська державна нотаріальна контора в особі Головного управління юстиції у м. Києві, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора та Сьома Київська державна нотаріальна контора в особі Головного управління юстиції у м. Києві, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Накладено арешт на будинковолодіння (будинок з належною до нього земельною ділянкою), яке розташоване в АДРЕСА_1, шляхом заборони відчуження житлового будинку; заборони вчинення будь-яких правочинів щодо розпорядження даним майном; заборони вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки; заборони вселення будь-яких осіб.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи. Зазначає, що судом безпідставно накладено арешт на майно, оскільки даний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,0595 га, кадастровий номер 82:294:010 належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та зареєстрованого за № 2247.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У квітні 2015 року представником позивача ОСОБА_3 до суду подана позовна заява до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

21 серпня 2015 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а сааме: будинковолодіння (будинок з належною до нього земельною ділянкою), яке розташоване по АДРЕСА_1 шляхом заборони відчуження житлового будинку; заборони вчинення будь-яких правочинів щодо розпорядження даним майном; заборони вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки; заборони вселення будь-яких осіб; заборони пошкодження майна.

У заяві представник позивача посилався на те, що будинковолодіння (будинок з належною до нього земельною ділянкою), яке розташоване по АДРЕСА_1 є предметом спору, у спірному будинку сторони тимчасово не проживають, у зв'язку з чим існує реальна загроза його пошкодження, знищення або захвату сторонніми особами, а тому не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості її вимог.

Судова колегія вважає, що висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне домоволодіння шляхом заборони відчуження житлового будинку; заборони вчинення будь-яких правочинів щодо розпорядження цим майном; заборони вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки, є вірним, відповідає обставинам справи та положенням ст. ст.. 151, 152 ЦПК України.

Так відповідно до ч. 3 ст.151 ЩІК України суд вживає заходів забезпечення позову, якщо це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог ст. 152 ч.1 п. 1 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У даному випадку, з наданих до розгляду матеріалів справи, вбачається, що між сторонами виник спір щодо спадкового майна - домоволодіння АДРЕСА_1, яке за повідомленням БТІ м. Києва від 07 липня 2014 року на праві власності зареєстроване за ОСОБА_10 - спадкодавцем. За твердженнями позивача спадкове майно після смерті ОСОБА_10 залишилось нерозподіленим та не переоформленим.

Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученого до апеляційної скарги, право власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 86,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано з 12 червня 2015 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2015 року, що укладався останньою з ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 48-51).

Зазначений договір купівлі-продажу від 12 червня 2015 року оспорюється у судовому порядку ОСОБА_4 У поданій до Печерського районного суду м. Києва позовній заяві до ОСОБА_1 та інш.. про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності на майно в порядку спадкування ОСОБА_4 посилається на те, що спірне домоволодіння по АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю ОСОБА_10, було успадковане його сином ОСОБА_11, який прийняв спадщину в 2000 році в установленому законом порядку та користувався спадковим майном до своєї смерті в лютому 2014 року. Дочка ОСОБА_11 - ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька, а син ОСОБА_12 відмовився від спадщини на користь сестри. ОСОБА_4 угоди про відчуження спірного будинку не укладались, проте у жовтні 2014 року будинок був захоплений невідомими особами, які перешкоджають спадкоємцю ОСОБА_4 користуватись спадковим майном.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову - арешту спірного домоволодіння із забороною відчуження житлового будинку; вчинення правочинів щодо розпорядження цим майном; вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки, оскільки невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог може утруднити виконання рішення суду.

Разом з тим, судова колегія вважає. що відсутня необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення заборони на вселення будь-яких осіб до спірного будинку, оскільки ОСОБА_1 на даний час відповідно до правовстановлюючих документів є власником спірного майна, необхідності обмежувати її в користуванні цим майном, в тому числі і шляхом вселення інших осіб, до вирішення спору немає, і проживання в будинку самої ОСОБА_1 та інших вселених нею осіб не може вплинути на виконання рішення суду, отже зазначені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року в частині встановлення заборони на вселення будь-яких осіб до будинку по АДРЕСА_1, в м. Києві, скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу наступного змісту.

У задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на вселення будь-яких осіб до будинку по АДРЕСА_1, в м. Києві, відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: