Справа № 647/2066/15-к

№ провадження 1-кп/647/15/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016 року Бериславський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Миргород В.С.

за участю секретаря: Задорожньої Ю.Ю.

прокурора: Висоцької Н.В.

потерпілого: ОСОБА_1

представників потерпілого: ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Берислав Херсонської області кримінальне провадження № 42012230090000003 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, суд-, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бериславського районного суду Херсонської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 обраного 30.06.2015 року запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 70 000 грн., звернення застави в дохід держави та обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки обвинуваченому інкримінується злочин, вчинений із застосуванням насильства та йому вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, який ним систематично порушувався.

У клопотанні прокурор посилається на систематичне невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме на те, що обвинувачений відлучався з місця проживання до м. Київ 23.11.2015 року без дозволу суду та не виконав в повному обсязі ухвалу суду від 30.06.2015 року щодо обраного запобіжного заходу, не здав паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що свідчить про реальну можливість виїзду обвинуваченим за кордон в любий час та у порушення вимог п.6 ст.182 КПК України сплачено заставу лише 16.07.2015 року.

Крім невиконання обвинуваченим обов’язків, покладених на нього ухвалою суду про обрання запобіжного заходу, прокурор вказує, що обвинувачений з метою перешкоджання кримінальному провадженню незаконно впливав на потерпілого, доказом чого являється запис розмови, яка відбулась у травні 2016 року та свідків – ОСОБА_7, ОСОБА_8, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Представники потерпілого, потерпілий не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, суду пояснив, що дійсно несвоєчасно сплатив заставу, оскільки для його родини це дуже великі кошти. Також пояснив, що дійсно до даного часу не здав свій закордонний паспорт, оскільки не може його знайти, про що ставив до відома слідчого, але надати підтверджуючого документу про те, що ставив до відома слідчого на даний час не може. Що стосується факту тиску на потерпілого то зазначає, що розцінює розмову не як тиск, а як вирішення питання у добровільному порядку. Окрім цього вважає, що написавши заяву до суду про неможливість явки у судове засіданні на 23.11.2015 року у зв’язку з необхідністю особистої участі в проведенні співбесіди 23.11.2015 року у м.Київі за результатами проведення конкурсу про працевлаштуванню до місцевої прокуратури отримав дозвіл суду, оскільки судове засідання було перенесено судом. Зазначає, що дане клопотання прокурора є помстою прокурора Висоцької Н.В. на його дії з приводу звернення до правоохоронних органів на її неправомірні дії. Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначили, що дійсно обвинувачений не здав свій закордонний паспорт, оскільки не може його знайти про що був письмово повідомлений слідчий, копія такого повідомлення в них відсутня, а на даний час це письмове повідомлення могло зникнути з матеріалів справи, ОСОБА_4 не приховувався від суду, а поставив суд до відома про неможливість явки у судове засідання з поважної причини.

Суд, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В ході досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 Центральним районним судом м. Миколаїв 30.06.2015 року обрана міра запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 70000 грн., які необхідно внести на відповідний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області протягом п»яти днів, із покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України – з»являтися за викликом слідчого, прокурора або суду, у разі наявності здати на зберігання паспорт та інші документи для виїзду за кордон..

Покладені судом обов’язки ОСОБА_4 не виконав.

У встановлений у ухвалі Центрального районного суду м.Миколаєва по справі №490/6110/15-к від 30.06.2015 року заставу ні він особисто, ні інший заставодавець не вніс, що підтверджується довідкою ТУДСА України в Миколаївській області від 17.07.2015 року, відповідно до якої застава внесена заставодавцем ОСОБА_9 на депозитний рахунок №37312006000573 ТУ в ГУДКСУ в Миколаївській області МФО 826013 згідно квитанції №0925336268 від 16.07.2015 року.

Як вбачається з повідомлення № 1/2-15051 від 06.08.2015р. Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області ОСОБА_4 паспорт для виїзду за кордон терміном дії до 02.09.2019р., станом на 04.08.2015 року не здав, що свідчить про можливість переховуватись від суду

Бериславським районним судом Херсонської області кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_4 призначалось до розгляду на 23.11.2015 року.

Через канцелярію суду 18.11.2015 року ОСОБА_4 подав до суду заяву зі змісту якої вбачається, що він виїздить до м. Києва, оскільки особисто має взяти участь у співбесіді по працевлаштуванню до місцевої прокуратури, а тому просить відкласти судове засідання. ( т.1 а.п.178).

Не отримавши дозволу суду, обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання, призначене на 23.11.2015 року не з’явився, обов»язок передбачений ч.5 ст.194 КПК України покладений на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді застави - з»являтися за викликом суду не виконав та виїхав до м. Київ, що підтверджує надана суду прокурором копія протоколу засідання Одеської конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників від 23.11.2015 року, підписаний Головою та секретарем вказаної комісії., з якої вбачається, що ОСОБА_4 приймав участь у засіданні комісії, яке проходило у м. Києві.

Ст. 138 КПК України містить перелік поважних причин неприбуття особи на виклик:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини), тощо.

Участь у конкурсі поважною причиною неприбуття особи на виклик суду, відповідно до ст. 138 КПК України, не являється, окрім цього ОСОБА_4 згідно ст.43 Конституції України має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, але окрім зазначеного права ОСОБА_4, має обов»язки покладені на нього ухвалою суду, які він не виконав.

Також слід зазначити, що законом не передбачено випадки, які надають можливість особі, відносно якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов»язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, не з»являтися за викликом суду, а той факт, що ОСОБА_4 своєю заявою від 18.11.2015 року поставив до відома суд про неможливість явки у судове засідання через його участь у конкурсі в м.Київі, не свідчить про отримання ним дозволу суду. Не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_5 з приводу того, що термін дії запобіжного заходу у вигляді застави збіг, оскільки термін дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно кримінального процесуального кодексу України, не визначений. Строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, суд не визначав, тому не можна стверджувати, що даний строк сплив. Поняття запобіжного заходу - застава, визначено в ст.. 182 КПК України. Також цією статтею визначено порядок внесення та повернення застави. Але вказаний Закон не містить посилань на те, що застава застосовується на чітко визначений строк.

Суд вважає, що дія запобіжного заходу у вигляді застави, на час розгляду клопотання, не припинилась.

Не заслуговують на увагу твердження обвинуваченого та його захисників щодо звернення прокурором з клопотанням про зміну запобіжного заходу після спливу певного часу, невиконання обов»язків покладених ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, оскільки звернення до суду з клопотанням є правом у розумінні ч.1 ст.26 КПК України, а не обов»язком прокурора.

Згідно з ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Систематичне порушення обвинуваченим покладених на нього слідчим суддею 30.06.2015 року обов’язків дає підстави для застосування до раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави заходів, передбачені п.п. 8,9 ст. 182 КПК України наслідків – звернення застави в розмірі 70 000, 00 гривень внесеної ОСОБА_9 за ОСОБА_4 по ухвалі Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.06.2015 року по справі №490/6110/15-к, за платіжним документом, а саме квитанцією №0925336268 від 16.07.2015 року в розмірі 70 000, 00 гривень в дохід держави, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 порушив обраний щодо нього запобіжний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді застави.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди використовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод (надалі - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (надалі - "Європейський суд") як джерело права. В §1 статті 5 Конвенції визначений вичерпний перелік підстав для позбавлення особи свободи в ході кримінального процесу.

Прокурором надано суду докази перешкоджанню кримінального провадження з боку обвинуваченого, шляхом незаконного впливу на потерпілого, які потерпілий підтвердив у судовому засіданні.

Перешкоджання здійсненню правосуддя як в національній судовій практиці, так і в практиці Європейського суду з прав людини розуміється в формі знищення чи пошкодження доказів по справі, чинення тиску на свідків і т. і., зокрема, у справахЛетельє (Letellier) проти Франції (№12369.86, рішення від 26.06.1991 року, §39), В (W) проти Швейцарії (№14379/88, рішення від 26.01.1993 року, §36), I.A) (I.A.) проти Франції (№28213/95, рішення від 23.09.1998 року, §110), та пізніших - Каучор (Kauczor) проти Польщі (№45219/06, рішення від 03.02.2009 року, §46) та ОСОБА_10 (Aleksandr Makarov) проти Росії (15217/07, рішення від 12.03.2009 року, §129).

Згідно вимог ст..176 та ст. 177 КПК України, законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Що стосується клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 то воно відповідає вимогам ст.ст.182,331 КПК України.

Суд вважає доведеними існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують зміну щодо обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою, а саме, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до тяжких, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, виходячи із його особи, а саме, що останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності використовуючи свої соціальні зв»язки в органах внутрішніх справ Херсонської області, обізнаність у сфері кримінального та кримінально-процесуального права, з метою переховування від суду може покинути територію України, про що свідчить факт не передання останнім на зберігання паспорту та інших документів для виїзду за кордон, відповідно до ухвали суду та самих обставин вчиненого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також з урахуванням обставин, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання доведеним під час розгляду ризикам, приймаючи до уваги стан його здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає, що клопотання заявлене прокурором підлягає задоволенню.

Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, тобто щодо злочину, вчиненого з застосуванням насильства, відносно нього обирався запобіжний захід у вигляді застави, який ним порушувався.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Звернути в дохід Держави шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України внесені на депозитний рахунок №37312006000573 територіального управління в ГУДКСУ в Миколаївській області МФО 826013 ОСОБА_9 за ОСОБА_4 по ухвалі Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.06.2015 року по справі №490/6110/15-к, за платіжним документом, а саме квитанцією №0925336268 від 16.07.2015 року в розмірі 70 000, 00 гривень визначені ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаїв від 30.06.2015 року при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному ОСОБА_4.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з застави у розмірі 70000 гривень, на тримання під вартою терміном на шістдесят днів.

На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України - не визначати.

Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту затримання, тобто з 16 червня 2016 року.

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 14.08. 2016 року включно.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Згідно ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Суддя В. С. Миргород