УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/19850/13-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л.М.

Категорія 5 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої – судді Талько О.Б.,

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки у будинковолодінні,-,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить 49/100 частин житлового будинку, розташованого в м. Житомирі по вул. Черняховського, №163-а. Співвласником 51/100 частини даного житла є ОСОБА_2

Позивачка вказує, що належна їй частина житлового будинку не виділялась в натурі, а між колишніми співвласниками лише був встановлений порядок користування вказаним домоволодінням.

Маючи намір виділити в натурі 49/100 частин житлового будинку, вона звернулась з відповідним листом до ОСОБА_2, однак відповіді не отримала.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_3, просила виділити їй в натурі 49/100 частин спірного житлового будинку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Виділено в натурі у власність позивачки сіни 2-1, площею 4,5 кв.м ; кладову 2-2, площею 2,6 кв.м; кухню 2-3, площею 5,4 кв.м; жилу кімнату 2-4, площею 10,0 кв.м; жилу кімнату 3-1, площею 17,3 кв.м; сарай літ. «Б», туалет «У» в будинковолодінні, розташованому за адресою: м. Житомир, вул. Чернховського, 163-а, що складає 50/100 ідеальних часток будинковолодіння, вартістю 323998 грн., згідно з першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи №546/06 від 28 травня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_25498 грн. грошової компенсації.

Стягнуто із ОСОБА_4 На користь позивачки 3239 грн. 98 коп. судового збору та 3500 грн. витрат за проведення експертизи.

В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, зазначає, що спірний житловий будинок складається з двох квартир та не належить до спільної часткової власності, що, в свою чергу виключає можливість виділення в натурі його частини. Суд першої інстанції залишив поза увагою договір на право забудови, а також акт приймання житлового будинку, які підтверджують цю обставину. На даний час квартира №1 у вказаному домоволодінні належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а квартира №2 є власністю позивачки.

На відсутність спільної часткової власності також вказує й та обставина, що рішенням народного суду м. Житомира від 30 грудня 1960 року квартиру №2, яка визнана спільним сумісним майном подружжя, поділено між попередніми співвласниками- матір’ю відповідачки та ОСОБА_5 В подальшому кожен з них здійснив відчуження належних їм частин житлового будинку. Зміст наявних в матеріалах справи довідок-характеристик бюро технічної інвентаризації свідчить про те, що у власності позивачки перебуває: сіни 2-1, кладова 2-2, кухня 2-3, кімната 2-4, площею 10,0 кв.м, кімната 1-3, площею 17,3 кв.м та 1/2 частина сараю Б.

Отже, при вирішенні даного спору суд виділив в натурі позивачці те майно, яке їй не належить, чим порушив права ОСОБА_2

Окрім того, 18 /100 частин вказаного житлового будинку, право власності на які набула позивачка, розташовані на належній ОСОБА_2 земельній ділянці, що також підтверджує неможливість виділення в натурі частини даного домоволодіння.

Також поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що сараї «Г», «Д», «Ж», «Е» є самочинно збудованими та належать відповідачці, однак були враховані під час виділення в натурі частини домоволодіння.

Представник ОСОБА_2 також вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик в судове засідання спеціаліста для надання консультації щодо можливості виділення в натурі частини спірного житлового будинку з огляду на зміст довідок БТІ та договорів, за якими відбувалось відчуження певних частин цього житла.

В судовому засіданні представник відповідачки підтримав апеляційну скаргу.

На думку представника ОСОБА_3, апеляційна скарга є безпідставною, оскільки позивачка, маючи у приватній власності 49/100 частин вказаного житлового будинку, вправі ставити питання про виділення цієї частки в натурі. Угоди, на підставі яких відбувалось відчуження частин цього домоволодіння, містять лише інформацію про ідеальні частки, а зазначення у довідках БТІ даних щодо конкретних приміщень та допоміжних споруд не свідчить про припинення спільної часткової власності сторін на цей будинок.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За правилами ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку, розташованого в м. Житомирі по вул. Черняховського №163-а. Зокрема, позивачці належить 49/100 його частин на підставі договору дарування, укладеного 11 червня 2013 року між нею та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 11 червня 2013 року.

У власності ОСОБА_2 перебуває 51/100 частина вказаного житла згідно з договором дарування, який укладений 15 грудня 1998 року між нею та ОСОБА_8 Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського і районного нотаріального округу ОСОБА_9 15 грудня 1998 року.

Згідно з довідкою Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації подарована відповідачці частина житлового будинку складається з наступних приміщень: сіней І, кухні 1-1, кімнати 1-2 площею 17,4 кв.м, кімнати 1-3 площею 9,9 кв.м, а також сараїв: «Г», «Д»,»Ж»,«Е» ( а.с.145).

Наявний в матеріалах справи договір на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 24 травня 1950 року, а також акт прийняття житлового будинку в експлуатацію від 10 червня 1955 року містять інформацію про те, що спірний житловий будинок побудований ОСОБА_10 та ОСОБА_5 як одноповерховий двоквартирний. Вказаним особам належало по 1/2 частині даного житла.

Рішенням народного суду м. Житомира від 30 грудня 1960 року ? частину житлового будинку поділено між ОСОБА_5 та його колишньою дружиною ОСОБА_11 ( ОСОБА_8 ).

Зокрема, визнано право власності та виділено у користування ОСОБА_11 кімнату 2-5, площею 18 кв.м. та ? частину сараю літ.»Б», що становить 19/100 ідеальних часток домоволодіння.

У користуванні ОСОБА_5 залишено кімнату 2-4, площею 9,95 кв.м; кухню 2-3, площею 5,32 кв.м; сіни «А» та ? частину сараю літ. «Б», що становить 31/100 ідеальну частину домоволодіння.

ОСОБА_5 здійснив відчуження належної йому частини домоволодіння. В подальшому власником 31/100 частини житлового будинку став ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_12 9 липня 2001 року. При цьому, у довідці бюро технічної інвентаризації зазначена інформація про те, що 31/100 частина житлового будинку складається з наступних приміщень: сіней 2-1, кладової 2-2, кухні 2-3, житлової кімнати 2-4, площею 10, 0 кв.м., а також ? частини сараю «Б» ( а.с.141,142).

В свою чергу, ОСОБА_8 13 травня 1997 року подарувала належні їй 18/100 частин вказаного житлового будинку ОСОБА_13, що підтверджується договором дарування, який посвідчений 13 травня 1997 року першою Житомирською державною нотаріальною конторою. У довідці Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації зазначено, що за заявою власника відчужується кімната 3-1, площею 17,3 кв.м., що становить 18/100 частин даного житлового будинку (а. с.143,144).

За клопотанням представника ОСОБА_2 до участі у справі залучено спеціаліста КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради ОСОБА_14, яка пояснила, що матеріали інвентаризаційної справи не містять інформації про поділ в натурі вказаного житлового будинку між його колишніми співвласниками. При відчуженні ідеальних часток даного домоволодіння зі слів власників у довідках зазначались приміщення та допоміжні споруди, які перебували у їх фактичному користуванні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказаний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності сторін та позивачка в силу вимог ст.364 ЦК України має право на виділ в натурі належної їй частини домоволодіння.

Та обставина, що у довідках-характеристиках зазначено про конкретні житлові приміщення та допоміжні споруди, які підлягали відчуженню, не спростовує висновків суду та не може свідчити про припинення права спільної часткової власності на це житло, оскільки дана інформація вказує лише на фактичний порядок користування домоволодінням.

Досліджені судом першої інстанції довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 25 квітня 2013 року та 5 вересня 2011 року свідчать про те, що у фактичному користуванні ОСОБА_6 перебували сіни 2-1, кладова 2-2, кухні 2-3, кімната 2-4 площею 10,0 кв.м., кімната 3-1 площею 17,3 кв.м. та сарай «Б», що становить 49/100 частин даного домоволодіння. У користуванні ОСОБА_2 перебуває коридор І, кухня 1-1, кімната 1-2 площею 17,4 кв.м, кімната 1-3 площею 9,9 кв.м та сараї «Г», «Д», «Ж», «Е» що складає 51/100 частину житлового будинку (а.с.34,35).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про виділ в натурі належної позивачці частини житлового будинку згідно з першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 травня 2014 року.

Посилання представника ОСОБА_2 на ту обставину, що сараї «Г», «Д»,»Ж», «Е» збудовані самовільно та не можуть враховуватись при виділі в натурі частини спірного житлового будинку, є безпідставним. Долучена до матеріалів довідка КП « Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» містить інформацію про те, що вказані сараї побудовані до 5 серпня 1992 року та відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року за №127, не належать до самочинного будівництва.

З огляду на вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303,307,308, 313,314,315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча : Судді: