Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2015 року позов задоволено.

Змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 грудня 2014 року із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини – сина: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено розмір аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини – сина: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі представник відповідача – ОСОБА_5 вказує, що рішення є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в порушення ч.2 ст.183 СК України суд першої інстанції порушив принцип єдиної частки та, звузивши права другої неповнолітньої дитини відповідача, збільшив частку стягнутих аліментів на користь позивача, покликаючись на те, що «єдина» і «однакова» не є тотожними поняттями.

______________________________________________________________________________

Справа № 565/1009/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_8

Провадження № 22-ц/787/1124/2016 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Стверджує, що частки усіх дітей, на яких стягуються аліменти у єдиній частці від заробітку (доходу) того з батьків, хто зобов»язаний їх сплачувати, що визначається судом, є рівними.

Доводить, що всупереч ст.182 СК України суд першої інстанції не врахував матеріального становища платника аліментів, наявність у нього іншої дитини, що мало істотне значення при винесенні рішення суду.

Також вказує, що законодавцем визначено обов»язок обох батьків утримувати дитину.

Також зазначає, що наявність у чоловіка позивачки договірних зобов»язань не може бути підставою для зміни рішення суду.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_6 – ОСОБА_9 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність судового рішення в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 є часто хворіючою дитиною і протягом 2015 року його стан здоров»я погіршився, що зумовлює необхідність здійснення утримання малолітньої дитини зі сторони його батька у більшому розмірі. Крім того, оскільки з 16.02.2015 року ОСОБА_6 ніде не працює, то матеріальне становище позивачки значно погіршилося, що підтверджується також наявністю у її чоловіка ОСОБА_10 договірних зобов»язань щодо повернення кредитів та сплати процентів за їх користування згідно з договором на відкриття карткового рахунку та кредитного договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії І-БК № 135694, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві 13 травня 2008 року (актовий запис № 851 від 13 травня 2008 року), у ОСОБА_4 і ОСОБА_11 за час їх проживання в шлюбі 08 травня 2008 року народився син ОСОБА_7

10 жовтня 2014 року ОСОБА_11 уклала шлюб із ОСОБА_10 та після державної реєстрації вказаного шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ГЮ № 095530, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області 10 жовтня 2014 року (актовий запис № 233 від 10 жовтня 2014 року).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2015 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_11, ОСОБА_12 В»ячеславівни про визначення єдиної частки аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено. Зменшено визначений за рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19.10.2009 року розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 на утримання сина-Каштанова К.О., ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/3 до 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Зменшено визначений за рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27.08.2013 року розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ? до 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.(а.с.6-7).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.  

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, звертаючись до суду про збільшення розміру аліментів, обгрунтовувала свій позов тим, що її матеріальний стан погіршився, у зв»язку з тим, що син ОСОБА_14 стоїть на обліку в Рівненській обласній дитячій лікарні в імунолога і кардіоревматолога, регулярно проходить лікування та обстеження. Крім того, вказувала, що 16 лютого 2015 року вона втратила роботу, а її чоловік ОСОБА_10 29.12.2014 року уклав договір на відкриття карткового рахунку, випуск платіжної картки АБ «Укргазбанк», встановлення ліміту дозволеного овердрафту та їх обслуговування, а 08.01.2015 року уклав кредитний договір у ПАТ «Креді ОСОБА_15».

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Крім того, той факт, що ОСОБА_7 стоїть на обліку в Рівненській обласній дитячій лікарні в імунолога і кардіоревматолога, регулярно проходить лікування та обстеження, що потребує коштів, то згідно із ст.182 СК України не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки такі вимоги мають вирішуватися шляхом пред'явлення позову до батька дитини про стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до ст. 185 СК України.

З огляду на те, що відповідачка є здоровою та працездатною особою та виходячи з того, що мати неповнолітньої дитини також зобов»язана утримувати дитину та витрачати на неї певні кошти, та нею не надано доказів того, що стан здоров'я дитини не дозволяє їй працювати та отримувати дохід для її утримання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів щодо зміни її (позивача) матеріального або сімейного стану, погіршення її стану здоров'я, а також доказів на підтвердження того, що після постановлення рішення суду про стягнення аліментів матеріальний стан відповідача поліпшився та він має можливість сплачувати аліменти в розмірі розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, що є її обов'язком у розумінні положень ст.ст.60,10 ЦПК України.

До того ж, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази про місце працевлаштування та розмір заробітної плати відповідача.

Крім того, судом враховано, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягуються аліменти в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. ст. 313-314, ст. ст. 316-117 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: І.М. Собіна

ОСОБА_3