АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5776/10* Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в

складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів : Панченка О.О., Триголова В.М.

при секретарі: Буряк С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавській області

на постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавській області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавській області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задоволено частково.

Визнано дії Управління пенсійного фонду України у Хорольському районі Полтавської області - неправомірними.

Зобов’язано з Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавській області здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахування проведених у 2008 році виплат в розмірі 10% прожиткового мінімуму.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову як необгрунтованого.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 2007-2008рр. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи, що Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у чіткій відповідності до вимог ст. 6 згаданого Закону і здійснювати позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення вимог зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим фактично і було допущено протиправну бездіяльність, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені в цій частині вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Зокрема, обгрунтування відповідачем правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, місцевий суд вірно не взяв до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору по даній справі. Проблеми, пов’язані з наданням бюджетних коштів УПФ України для виконання покладених на нього обов’язків у справах подібної категорії, виходять за межі заявлених вимог, тому місцевим судом взагалі не розглядались.

Безпідставним також є посилання на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки з цього питання судом рішення не ухвалювалось, питання по проведення виплат з власних джерел фінансування Пенсійного фонду України також в ході розгляду справи не розглядалось.

Щодо доводів апеляційної скарги про необгрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” колегія суддів зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України- „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом і частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів, вважає, за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавській області - відхилити.

Постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

СУДДІ: /підписи/

Копія

Згідно: