АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5324/10* Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С.Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Триголова В.М., Панченка О.О.

при секретарі: Буряк С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві

на постанову Ленінського районного суду м.Полтави від 18 січня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві про визнання бездіяльності протиправною, зобов»язання провести належне донарахування щомісячної соціальної державної допомоги, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду,-

ВСТАНОВИЛ А:

Постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 18 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві щодо невиконання з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2009 року приписів ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Зобов»язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 1 січня 2009 року по 10 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн.70 коп.

З постановою суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати дану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії на підставі ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни». При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007 та від 22.05.2008року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Згідно ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і, відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність та не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач, як орган, уповноважений призначати і виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював розмір такої пенсії, немає, тому колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме: редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008 році повинен виплачуватись не відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530.

Не заслуговують на увагу й інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1 , 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві відхилити.

Постанову Ленінського районного суду м.Полтави від 18 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України .

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: