КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 2215/2142/2012

Провадження № 22-ц/792/618/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Фанди В.П.,

з участю: секретаря Лапка Ю.В.;

сторін: апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 5 червня 2015 року, по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, який діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, треті особи без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_9, Старокостянтинівське РС УДМС України в Хмельницькій області, орган опіки та піклування – виконком Старокостянтинівської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що за умовами кредитного договору, укладеного 21 червня 2007 року з ОСОБА_9, останній одержав кредит в розмірі 55625 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% річних на строк до 20 червня 2017 року. В забезпечення виконання ОСОБА_9 зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором, 22 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав позивачу в іпотеку належний йому житловий будинок № 11 по вул. Тичини в м. Старокостянтинові. Зобов’язання за договором кредиту, ОСОБА_9 не виконує належним чином, внаслідок чого станом на 17 травня 2012 року утворилась заборгованість.

У зв’язку з цим, та після збільшення вимог, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMSWGA00007518 від 21 червня 2007 року в розмірі 83641,96 доларів США, що еквівалентно 668299 грн. 26 коп., та 302621 грн. 86 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними приміщеннями загальною площею 227,5 кв.м, що розташований по вул. Тичини, 11 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, а також на земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, а також виселити відповідачів із житлового будинку № 11 по вул. Тичини в м. Старокостянтинові Хмельницької області із зняттям їх з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 5 червня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMSWGA00007518, укладеним 21 червня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9, в сумі 78258,78 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 227,5 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, та земельну ділянку, що розташовані по вул. Тичини, 11 в м. Старокостянтинові Хмельницької області та належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право власності.

Предмет іпотеки підлягав реалізації із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-ІV, шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем, з отриманням банком витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки для реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З вартості предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» мало бути сплачена заборгованість ОСОБА_9 за кредитним договором № HMSWGA00007518 від 21 червня 2007 року в сумі 78258,78 доларів США, що згідно довідки розрахунку заборгованості складає 625522 грн. 42 коп., та 143219 грн. 43 коп.

      Виселено відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8.

Постановлено, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті”.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині виселення з житлового будинку та ухвалити нове, яким у позові в цій частині відмовити.

Вважає, що рішення є незаконним в цій частині та прийняте з порушенням норм матеріального права.

Посилається на те, що при прийнятті рішення суд не врахував норми ЗУ «Про іпотеку» та ЖК УРСР, якими передбачено, що оскільки будинок, переданий в іпотеку, не був придбаний за кредитні кошти, тому підстав для виселення без надання іншого постійного житла – немає.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 21 червня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № HMSWGA00007518, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 55625 доларів США, з яких: 50000 доларів США - на споживчі цілі та 5625 доларів США - на сплату страхових платежів, на строк до 20 червня 2017 року включно під 0,92 % на місяць (або 11,04 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_9 взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти шляхом внесення щомісячних платежів в сумі 794,23 доларів США згідно встановленого графіка погашення кредиту (п. п. 1.1, 2.1.1, 3.1, 7.1 кредитного договору) (а. с. 7-11).

Також, сторони домовились, що ОСОБА_9 сплачує позивачу винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % річних від суми виданого кредиту щомісяця (п. п. 3.7, 7.1 кредитного договору), а у випадку порушення виконання зобов'язання по погашенню кредиту - сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 2,43 % на місяць (або 29,16 % на рік) на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом, та пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки (п. п. 7.4, 4.1 кредитного договору). Крім того, при порушенні ОСОБА_9 строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов'язався сплатити позивачу штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову (п. 5.4 кредитного договору). Крім того, сторони дійшли згоди, що при порушенні позичальником зобов'язань за кредитним договором, він зобов'язується достроково погасити заборгованість перед позивачем у повному обсязі, в свою чергу банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої у п. 7.1 кредитного договору, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно (п. 2.3.3, 2.2.10, 2.3.7 кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_9 за кредитним договором 22 червня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю належне на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 227,5 кв. м, житловою площею 50,6 кв. м, що розташований по вул. Тичини, 11 в м. Старокостянтинові Хмельницької області. Відповідно до умов договору іпотеки, ним забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_9 за кредитним договором від 21 червня 2007 року. Іпотекодержатель має право в разі невиконання ОСОБА_9 зобов'язань по вказаному кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 18.8.1 договору іпотеки). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку», зокрема на підставі рішення суду (п. 24 договору іпотеки) (а. с. 4-18).

ОСОБА_9 свої зобов'язання за кредитним договором з січня 2009 року належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 24 вересня 2013 року виникла заборгованість, яка розрахована позивачем, з урахуванням підвищеної відсоткової ставки (13,08 % річних та 33,26 % річних за порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту), та становить 83641,96 доларів США та 302621,86 грн., з яких: 47491,71 доларів США - заборгованість за кредитом, 31950,25 доларів США - заборгованість по відсотках, 4200 доларів США - заборгованість по комісії, 268956,90 грн. - пеня, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 33414,96 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 118-119).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що про наявність заборгованості ОСОБА_9 за договором кредиту та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець ОСОБА_11 був повідомлений позивачем 6 квітня 2011 року, про що свідчить копія повідомлення та розписка про його вручення ОСОБА_5 особисто (а. с. 20,21).

Суд встановив фактичні обставини справи, прийняв законне рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення допущеної заборгованості належить проводити із застосуванням положень ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР. Суд не виконав в повній мірі вимог зазначених Законів та не зазначив у рішенні всі відомості, які передбачені зазначеною вище нормою.

У зв'язку з цим, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині виселення відповідачів та стягнення судових витрат з відповідачів по 21 грн. 46 коп..

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону № 898-IV.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд, згідно з ч. 2 ст. 39 цього Закону за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону № 898-IV передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Саме до цього зводяться правові висновки, зроблені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15).

В зв’язку з вищевикладеним, підлягає скасування рішення суду в частині стягнення судових витрат з відповідачів по 21 грн. 46 коп. скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції всупереч вищевикладеним вимогам Закону визначив початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, тому в цій частині рішення підлягає зміні. Абзац третій резолютивної частини рішення необхідно викласти у новій редакції: визначити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 315 625 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 5 червня 2015 року змінити у частині визначення початкової ціни предмету іпотеки та скасувати у частині виселення відповідачів та стягнення судових витрат з відповідачів по 21 грн. 46 коп. і ухвалити в цій частині нове.

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти у новій редакції:

Визначити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 315 625 грн.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк” щодо виселення ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_8 .

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_12

Суддя: /підпис/ ОСОБА_13

Суддя: /підпис/ ОСОБА_14

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський

____________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_15 Категорія:19,27

Доповідач: Купельський А.В.