Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2007 р. Справа № АС-10/439-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Тягнія С.М. ( дов. № 5 від 09.01.2007р. ), Князєва В.О. ( дов. № 17/2006 від 26.12.2006р. )
першого відповідача - Почтарьової Ю.І. ( дов. № 12287/9/10 від 28.12.2006р. )
другого відповідача - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача Конотопської МДПІ Сумської області (вх. № 4312С/2) на постанову господарського суду Сумської області від 19.10.06 р. по справі № АС-10/439-06
за позовом ТОВ "Укрмеблісервіс", м. Конотоп
до 1. Конотопської міжрайонної ДПІ Сумської області, м. Конотоп
2. Державного казначейства у Сумській області, м. Суми
про стягнення 47374,!8 грн., -
встановила:
У серпні 2006 року позивач, ТОВ фірма "Укрмеблісервіс", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов*язати першого відповідача, Конотопську МДПІ, провести бюджетне відшкодування від*ємного значення податку на додану вартість в сумі 47374,18 грн. В ході розгляду судом першої інстанції справи позивач звернувся з заявою про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з державного бюджету на його користь бюджетну заборгованість з ПДВ за листопад 2004 року в сумі 37248,14 грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що фахівцями Конотопської МДПІ була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та своєчасного внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ фірми "Укрмеблісервіс" за листопад 2004 року і даною перевіркою від*ємне значення податкової декларації з ПДВ за листопад 2004 року в сумі 59873 грн. залишено без змін. Однак Конотопська МДПІ безпідставно заморозила дане від*ємне значення, посилаючись на те, що проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, ще не закінчилося ( а.с. 2 - а.с. 3 ).
Постановою господарського суду Сумської області від 19.10.2006р. по справі № АС-10/439-06 ( суддя Малафеєва І.В. ) позовні вимоги задоволені, стягнуто з державного бюджету на користь позивача 37248,14 грн. бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2004 року. Також стягнуто з державного бюджету на користь позивача 372,48 грн. судового збору ( а.с. 76 - а.с. 79 ).
Перший відповідач, Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області, з постановою господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, п. 1.8 статті 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7, п.п. 7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку апелянта ( Конотопської МДПІ ), судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано те, що один з постачальників продавця по ланцюгу постачання, а саме, ПП "Техпромсервіс", який повинен був сплатити відповідну суму податку до держбюджету, таку сплату не здійснив, в зв*язку з тим, що рішенням господарського суду Сумської області № 44/623 від 14.02.2006р. скасовано державну реєстрацію ПП "Техпромсервіс" та анульовано свідоцтво платника ПДВ ( а.с. 83 ).
У судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ фірми "Укрмеблісервіс".
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Посилається на те, що ТОВ фірма "Укрмеблісервіс" не порушила жодної норми Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того Конотопоська МДПІ фактично відшкодувала ПДВ з державного бюджету позивачу за листопад 2004 року в сумі 8022 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Чим фактично підтвердила своє зобов*язання відшкодування ПДВ за листопад 2004 року перед ТОВ фірма "Укрмебельсервіс" ( а.с. 92 - а.с. 94 ).
Другий відповідач, Державне казначейство України у Сумській області, у судове засідання не з*явився. Надіслав до апеляційного господарського суду пояснення ( вх. № 9926 від 18.12.2006р. ), в яких просить розглянути справу без участі його представника.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та першого відповідача, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а прийнята господарським судом Сумської області постанова не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Першим відповідачем 10.01.2005 року було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по ТОВ фірми "Укрмеблісервіс" за листопад 2004 року.
На підставі зазначеної перевірки першим відповдачем складено довідку № 6/23-10/4/22979220 від 10.01.2005р. В довідці зазначено, що від*ємне значення податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року з урахуванням уточнюючої за листопад 2004 року в сумі 59873 грн. залишено без змін ( а.с. 5 - а.с. 16 ).
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено в ході перевірки та не заперечується першим відповідачем, позивач 15.12.2003р. уклав договір № 1 про надання послуг на виконання доручення з ТОВ ВО "Дніпро". У відповідності до даного договору позивач перерахував грошові кошти за придбання чотирьохстороннього верстату СМ 75711 на рахунок ТОВ ВО "Дніпро", що підтверджується платіжними дорученнями № 478 від 23.12.2003р. на суму 300000 грн., № 109 від 18.03.2004р. на суму 130000грн. ( а.с. 19, а.с. 21 ).
ТОВ ВО "Дніпро" у відповідності до договору № 1 від 15.12.2003р. поставив позивачу обладнання, а саме, чотирьохсторонній верстат СМ 75711, що підтверджується видатковою накладною № 2403 від 24.11.2004р. на суму 364938 грн., в тому числі ПДВ 60823 грн. ( а.с. 20 ).
Позивачем до першого відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2004 року з від*ємним значенням 61233 грн., та уточненний розрахунок 30.12.2004р. на суму 1360 грн. з позитивним значенням, всього від*ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2004 року склало 59873 грн. ( а.с. 22 - а.с. 24 ).
17.01.2005р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову перевірку ТОВ ВО "Дніпро" з питань взаємовідносин з ТОВ фірма "Укрмеблісервіс" за період з 01.11.2004р. по 30.11.2004р.
На підставі перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова складено довідку № 23 -304/134 від 17.01.2005р. В довідці зазначено, що за результатами перевірки порушень Закону України "Про податок на додану вартість" не встановлено ( а.с. 36 - а.с. 37 ). Також даною перевіркою підтверджено, що податкові накладні виписані ТОВ фірма „Укрмеблісервіс" 24.11.2004р. за №2931 на суму 364938 грн., в т.ч. ПДВ 60823,00 грн. та за №2932 на суму 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн. ( а.с. 17 - а.с. 18 ) включені до податкового зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року. ТОВ ВО „Дніпро" - продавець, сплатило податок на додану вартість в листопаді 2004 року від реалізації обладнання ТОВ фірма „Укрмеблісервіс" до Державного бюджету України, а ТОВ фірма "Укрмеблісервіс" - покупець, в листопаді 2004 року віднесло отримані податкові накладні від ТОВ ВО „Дніпро" до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року, в результаті від'ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2004 р. склало 59873 грн., що відповідає діючому законодавству.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з довідки, яка надана першим відповідачем ( а.с. 30 ), позивачу із суми, заявленої до відшкодування в декларації за період листопад 2004 року, фактично відшкодовано 23985 грн. На момент розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції позивачу не відшкодовано 37248,14 грн. ПДВ за листопад 2004 року.
В обгрунтування заперечення щодо правомірності заявлених вимог щодо відшкодування позивачу податку на додану вартість перший відповідач посилається на те, що один з постачальників продавця по ланцюгу постачання, а саме, ПП "Техпромсервіс", який повинен був сплатити відповідну суму податку до держбюджету, таку сплату не здійснив, в зв*язку з тим, що рішенням господарського суду Сумської області № 44/623 від 14.02.2006р. скасовано державну реєстрацію ПП "Техпромсервіс" та анульовано свідоцтво платника ПДВ ( а.с. 50 - а.с. 52 ).
Колегія суддів вважає, що відповідачем необгрунтовано та незаконно невідшкодовано позивачу суму 37248,14 грн. ПДВ за листопад 2004 року із огляду на наступне.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Пункт 1.6. статті 1 вказаного Закону визначає податкове зобов’язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку - продавцем товарів (робіт, послуг) в звітному періоді від покупця.
Таким чином, виходячи із зазначених вище норм Закону, обов’язок сплатити ПДВ і обов’язок утримати ПДВ із вартості проданого товару (робіт, послуг) та внести ПДВ до бюджету, покладаються Законом на різних осіб. Обов’язок сплатити ПДВ у вартості придбаного товару покладається на покупця, а обов’язок утримати та внести до бюджету ПДВ, сплачений покупцем у вартості товару (робіт, послуг), покладається на продавця товарів (робіт, послуг).
Такий висновок підтверджується і іншими нормами Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, п.п. 6.1.1. п.6.1. статті 6 Закону передбачається, що “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг) продавцем таких товарів. Така ж норма передбачається і п. 7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Податкова накладна, що видається платником податку-продавцем у відповідності до вимог п. 7.2. статті 7 Закону, є нічим іншим, як документом, що підтверджує факт отримання продавцем товару оплати ПДВ від іншого платника податку-покупця.
Саме такий порядок сплати, утримання та внесення до бюджету сум ПДВ є прикладом справляння непрямого податку, при якому обов’язок сплати податку покладається на покупця товару (робіт, послуг), а обов’язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару (робіт, послуг) та перерахування (внесення) його до бюджету несе продавець такого товару (робіт, послуг). При цьому покупець, окрім сплати ціни придбаного товару, додатково сплачує продавцю таких товарів (робіт, послуг) непрямий податок. Обов’язок покупця товару при справлянні непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару (робіт, послуг) продавцю.
Враховуючи вимоги п. 1.3, 1.6, 1.8 статті 1, п.п. 6.1.1 п.6.1 статті 6, п. 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, судова колегія вважає, що сплата позивачем ПДВ була здійснена при оплаті придбаного ним товару (робіт, послуг) від продавця таких товарів (робіт, послуг), і факт сплати позивачем ПДВ продавцю підтверджується виданими останнім податковими накладними, а саме, №2931 на суму 364938 грн., в т.ч. ПДВ 60823,00 грн. та за №2932 на суму 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ 333,33 грн. від 24.11.2004р. ( а.с. 17 - а.с. 18 ), які оформлені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, що не заперечується першим відповідачем.
Виходячи з вимог п.1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування - це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Розмір надмірної сплати ПДВ становить різницю між сумою сплаченого позивачем ПДВ як покупця товарів (робіт, послуг) у вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг) і сумою ПДВ, яку позивач отримав уже як продавець товарів (робіт, послуг) від покупців у вартості проданих позивачем товарів (робіт, послуг). Саме такий порядок визначення суми надмірної сплати ПДВ передбачається вимогами п.п. 7.7.1 п.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, тобто, який згідно з вимогами п. 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” є надміру сплаченим. Саме такий випадок, “визначений цим Законом”, встановлено п.п. 7.7.3 п.7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у якому зазначається, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.
Такий висновок підтверджується і іншими нормативними актами, прийнятими на виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, у п.2.1. “Порядку відшкодування податку на додану вартість”, затвердженому спільним наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, зазначено: якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.
Як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” подав податковому органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2004 року, за якою передбачено відшкодування сум ПДВ з державного бюджету ( а.с. 22 - а.с.24 ).
Матеріалами перевірки позивача, яка проведена податковим органом, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість в вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг).
Надані позивачем податкові накладні постачальника, складені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ТОВ ВО "Дніпро" за придбаний товар ( робіт, послуг ) грошові кошти і це підтверджується платіжними дорученнями, які додані позивачем до позовної заяви ( а.с. 19). У відповідності до довідки про результати позапланової перевірки ТОВ ВО "Дніпро" з питань взаємовідносин з ТОВ фірма "Укрмеблісервіс" за період з 01.11.2004р. по 30.11.2004р., яка складена ДПІ у Київському районі м. Харкова, то даною перевіркою порушень Закону України "Про податок на додану вартість" не встановлено ( а.с. 36 - а.с. 37 ).
Перший відповідач не надав у судовому засіданні доказів щодо визнання угоди, за якою проведено господарські операції, на придбання товарів (робіт, послуг) недійсною або існування підстав з якими закон пов*язує встановлення обставин нікчемності угоди, визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку - постачальника ( ТОВ ВО "Дніпро" ) позивача недійсним. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суми ПДВ за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.
Враховуючи те, що відповідальність за утримання та внесення до Державного бюджету сум ПДВ покладається законом на платників податку - постачальників товарів (робіт, послуг), невідшкодування позивачу суми ПДВ набуває характеру адміністративно-господарської санкції за дії (утримання та внесення ПДВ до Державного бюджету), обов’язок виконання яких за законом не покладаються на позивача. Цей обов’язок за змістом норм п.1.3 та п.1.8. Закону України “Про податок на додану вартість” покладається на постачальника (продавця) товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч.1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. За таких обставин, покладення відповідальності на позивача за дії (бездіяльність) інших осіб (постачальників товарів (робіт, послуг) суперечить загальним принципам права –настання юридичної відповідальності тільки за умови винних дій (бездіяльності).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції обгрунтована та законна і прийнята з урахуванням норм діючого законодавства.
Керуючись статтею 196, п. 1 статті 198, статтею 200, п. 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної Державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 19.10.2006р. по справі № АС-10/439-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз*яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-10/439-06 направити до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя
Судді