ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2016 р.Справа № 916/4557/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „АРСЕНАЛ”;

до відповідача ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради

про стягнення 528595,73 грн.

Головуючий суддя Демешин О.А.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – директор;

від відповідача: ОСОБА_3 – довіреність;

СУТЬ СПОРУ: у листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АРСЕНАЛ” (далі – ТОВ “АРСЕНАЛ”, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та заявою про збільшення позовних вимог до ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 197791,00 грн. боргу за виконані роботи, 52750,22грн. сплати 3% річних та 278054,51грн. інфляційних.

Відповідач надав суду два відзиви на позовну заяву, в яких вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзивах на позов. Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2015 року по справі № 916/4557/14 (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю з підстави не доведення позивачем заявлених вимог.

Вказане рішення залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2015 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. у справі № 916/4457/14 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

25.12.2015 року справа прийнята до провадження господарським судом Одеської області головуючий суддя Демешин О. А., суддя Зайцев Ю. О., суддя Щавинська Ю.М.

Підставою позовних вимог по цій справі є стягнення заборгованості з відповідача у зв’язку з невиконанням останнім своїх зобов’язань за договором підряду № 1 від 10.12.2008р. Хоча у позовній заяві існує посилання на договір підряду від 10.12.2008р. (без зазначення номеру цього договору), підставою позовних вимог було саме невиконання відповідачем договору підряду № 1 від 10.12.2008р., приймаючи до уваги, що копію саме цього договору було додано позивачем до позовної заяви. Крім того, під час розгляду справи представник позивача неодноразово особисто наполягав, що борг відповідача виник внаслідок невиконання останнім саме умов договору підряду №1 від 10.12.2008р.

Про те, що підставою позовних вимог є невиконання відповідачем умов саме договору №1, зазначено зокрема і в Постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2015 року по цій справі де вказано, що договір підряду від 10.12.2008р., на який посилається позивач, має номер 1, а не 6, а посилання в додатковій угоді від 30.12.2009р. на договір підряду № 6 – було вказано помилково.

Між тим, 14.01.2016р. представником відповідача до матеріалів справи додано копію, укладеного між сторонами Договору № 6 від 10.12.2008р. на надання послуг з поточного ямкового ремонту асфальтобетонного покриття доріг міста на суму 1500000грн.

Тобто, договір № 6 від 10.12.2008р. між сторонами існував і, як вбачається з матеріалів справи, до нього укладалось декілька додаткових угод, у т.ч. додаткова угода від 30.12.2009р.

Другим реченням частини четвертої статті 22 ГПК України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

До початку розгляду справи по суті (14.01.2016р.) позивачем не надавалось письмових заяв про зміну підстав позову (з договору підряду № 1 від 10.12.2008р. на договір № 6 від 10.12.2008р.)

Про те, що підстави позову змінюються позивачем було усно заявлено у судовому засіданні 23.02.2016р., що судом не може бути прийнято до уваги, оскільки зміна підстав або предмету позову можлива лише за письмовою заявою позивача і тільки до початку розгляду справи по суті.

Надане позивачем до суду письмове „Підтвердження” (вх.№ 2189/16 від 01.02.2016р.) про суми коштів фактично перерахованих відповідачем на користь ТОВ „Арсенал”, в яких міститься посилання на ряд договорів та додаткових угод ( у т.ч. на договір № 6 від 10.12.2008р.) – не можна вважати заявою про зміну підстав позову в розумінні ч.4. ст.22 ГПК України. Крім того, вказані підтвердження надані після початку розгляду справи по суті.

В С Т А Н О В И В :

10.12.2008 року між ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовської міської ради (Замовник) та ТОВ "Арсенал" (Підрядник), було укладено договір підряду №1. За умовами вказаного договору замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання робіт з поточного ремонту, асфальтування і профілювання земляних та щебеневих покрить вулиці та тротуарів міста.

Згідно п.3.1 вказаного договору, підставою для розрахунків є щомісячний акт прийому виконаних робіт по ремонту і асфальтуванню доріг і тротуарів міста шляхом зовнішнього огляду. Відповідно п.5.1 договір був дійсний до 31.12.2009 року.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по вказаному договору в частині здійснення своєчасної та повної оплати за виконані роботи, просить стягнути з останнього 197791,00 грн. боргу за виконані роботи. Крім того, на підставі ст..625 ЦК України, за прострочення по грошовому зобов’язанню позивачем нараховано до стягнення 52750,22грн. сплати 3% річних та 278054,51грн. інфляційних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність у нього будь-якої, документально підтвердженої заборгованості перед позивачем по договору підряду № 1 від 10.12.2008р.

Також відповідачем заявлено про застосування, пропущених позивачем, строків позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст.837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено частиною 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.1. договору підряду № 1 від 10.12.2008р. було встановлено, що підставою для розрахунків за виконані роботи є щомісячний акт прийому виконаних робіт по ремонту і асфальтуванню доріг і тротуарів міста шляхом зовнішнього огляду.

Отже, обов’язок відповідача по оплаті робіт по вищевказаному договору мав виникнути після підписання ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт, які в свою чергу мали бути складені у термін дії договору підряду № 1 від 10.12.2008р., а саме – до 31.12.2009 року (п.5.1. договору).

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано, тільки три акти приймання виконаних будівельних робіт, які містять посилання на договір (б/н) від 10.12.2008 року та складені в період дії договору, а саме акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 р. на 68734,80 грн., вересень 2009 р. на 44235,00 грн. та за квітень 2009 р. на 18000,00 грн.

Також позивачем, в якості підтвердження своїх позовних вимог по договору підряду № 1 від 10.12.2008р., надані два акти прийняття виконаних підрядних робіт за квітень 2010р.

Однак, ні один з цих актів не підтверджує виконання робіт саме за вищевказаним договором підряду №1 від 10.12.2008р., приймаючи до уваги відсутність посилання у цих актах на такий договір.

У всіх вищевказаних актах містяться посилання на договір б/н від 10.12.2008р. „з додатковими угодами до нього” .

Однак, позивачем не надано жодної додаткової угоди до договору підряду № 1 від 10.12.2008р., що також спростовує твердження позивача про те, що вищевказаними актами виконаних робіт підтверджується виконання робіт саме по цьому договору.

Додана позивачем до матеріалів справи Додаткова угода від 30.12.2009р. про продовження дії договору та зміну ціни договору – була укладена до іншого договору, а саме – договору № 6 від 10.12.2008р. (т.3 а.с.100), який також був укладений між сторонами, але не є підставою позовних вимог по цій справі.

В пункті 1 Додаткової угоди від 30.12.2009р. до договору № 6 від 10.12.2008р. зазначено, що „термін дії договору продовжується на період достатній для проведення процедури закупівель для виконання зобов’язань у повному обсязі шляхом укладення додаткової угоди відповідно до п.84 „Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” на суму коштів не більше 15% вартості, визначеної у договорі № 1 від 10.12.2008р., п.2.1.”.

З текстів пункту 2.1. договорів № 1 та № 6 від 10.12.2008р. вбачається, що додаткову угоду від 30.12.2009р. було укладено саме до договору № 6, а не до договору № 1, оскільки пункт 2.1., який містить договірну вартість робіт (1500000 грн.) - існує тільки у договорі № 6 від 10.12.2008р.

Пунктом же 2.1. договору підряду № 1 від 10.12.2008р. встановлено, що „Підрядник” зобов’язується усунути всі дефекти, що виявлені в процесі виконання робіт за свій рахунок”.

Крім того, що додані позивачем до матеріалів справи, копії актів виконаних робіт до договору б/н від 10.12.2008р. не підтверджують факту виконання робіт саме за договором підряду №1 від 10.12.2008р., стягнення по якому є підставою позовних вимог по цій справі – суд зазначає, що вказані акти не підписані посадовими особами ОСОБА_1 комунального господарства та будівництва Котовськом міської ради.

Доказів надсилання відповідачу актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 р. на 68734,80 грн., вересень 2009 р. на 44235,00 грн. та за квітень 2009 р. на 18000 грн. – позивачем не надано.

З наявних на аркуші справи 145-147 (т.1) листа-претензії та експрес-накладної № 59000091359593 вбачається, що акти на 52-х аркушах ( у т.ч. по договору бн від 10.12.2008р.) були надіслані позивачем на адресу відповідача тільки 15.01.2015 року, тобто – після закінчення терміну дії договору підряду № 1 від 10.12.2008р.

Суд критично оцінює надані до актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад, вересень та квітень 2009 року акти про відмову в їх підписанні, оскільки ці акти складені позивачем в односторонньому порядку і не можуть бути допустимими доказами відмови замовника від підписання актів, щодо яких відсутні докази надсилання (вручення).

Крім того, в актах про відмову у підписанні актів виконаних робіт, також, не міститься відомостей, що роботи від прийняття яких відмовився відповідач - були виконані на підставі договору підряду № 1 від 10.12.2008р.

Суд не вважає належним та допустимим доказом визнання або прийняття виконаних Позивачем робіт по Договору № 1 від 10.12.2008 року, надану позивачем ОСОБА_4 благоустрою, упорядкування та санітарного оздоровлення міста Котовська, затверджену Котовською міською радою, оскільки остання не є стороною вищезазначеного договору.

До того ж обставини щодо виконання та прийняття підрядних робіт, згідно ст.34 ГПК України, мають бути підтверджені певними засобами доказування. В даному випадку, для доведення факту виконання підрядних робіт та наявності заборгованості відповідача перед позивачем слід керуватися положення глави 61 ЦК України (Підряд), якою врегульовано правовідносини між замовником та підрядником, у т.ч. щодо підтвердження факту виконання підрядних робіт та виникнення у підрядника права на отримання від замовника плати за виконані роботи.

Крім того, як зазначалось вище, відповідач надав суду заяву щодо застосування строку позовної давності.

Навіть якщо прийняти до уваги, що додані до матеріалів справи акти виконаних робіт по договору б/н від 10.12.2008р. стосувались саме договору підряду № 1 від 10.12.2008р. (що спростовано вище) – то право на позов у позивача могло б виникнути до 15 числа наступного за датою підписання актів місяця (п.3.3. договору).

Як зазначалось вище, в матеріалах справи існує тільки три акти, підписані односторонньо позивачем (підрядником) в межах дії договору (до 31.12.2009р.), а саме: за листопад 2009 р. на 68734,80 грн., за вересень 2009 р. на 44235,00 грн. та за квітень 2009 р. на 18000,00 грн.

До них додані, складені також в о односторонньому порядку, акти про відмову від підписання актів прийняття виконаних робіт. Так до акту за листопад 2009р. додано акт відмови від підписання від 10.11.2009р., до акту за вересень 2009р. додано акт від 09.09.2009р. та до акту за квітень 2009р. додано акт від 28.04.2009р.

Таким чином, з 15.12.2010р. у позивача могло б виникнути право на звернення до суду з вимогами про стягнення боргу за виконані роботи протягом 3-річного терміну позовної давності. Тобто – до 15.12.2013р.

З огляду на те, що позов було надано до господарського суду Одеської області 13.11.2014р.(вх.№4686/14) – строк позовної давності слід вважати пропущеним.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку за клопотанням позивача (вх.№2-5556/14 від 01.12.2014р.) оскільки у вказаному клопотанні відсутні посилання на поважні причини пропуску цього строку, а зазначається тільки про наявність обставин переривання перебігу позовної давності (ст.264 ЦК України). Зокрема, позивач стверджує про вчинення відповідачем дій (часткові розрахунки), що свідчать про визнання боргу.

Між тим, до клопотання позивачем не надано жодного доказу здійснення часткових платежів на оплату по актам приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 р. на 68734,80 грн., вересень 2009 р. на 44235,00 грн. та за квітень 2009 р. на 18000,00 грн. на підставі договору підряду № 1 від 10.12.2008року.

Решта доданих до матеріалів справи актів не стосуються договору б/н від 10.12.2018р., а тим більше – договору підряду № 1 від 10.12.2008р.

Оскільки між сторонами справи було укладено декілька договорів підряду (від 10.03.2008р., №6 від 10.12.2008р. з додатковими угодами, № 20 від 18.11.2009р., №4 від 19.01.2010р. з додатковими угодами, №28 від 21.05.2010р.) – то здійснення платежів по цим договорам (що не заперечується відповідачем) – не можна вважати діями, що підтверджують зобов’язання відповідача по договору підряду № 1 від 10.12.2008р.).

Таким чином, пропуск позивачем строку позовної давності, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

У зв’язку із перебуванням судді Демешина О. А. на лікарняному з 24.02.2016 року по 13.06.2016р. повне рішення складено 14.06.2016р.

Головуючий суддя О.А. Демешин

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя Ю.М. Щавинська