УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», треті особи: Орган опіки та піклування Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_8, Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 3940, зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 листопада 2006 року;

- визнати недійсним договір іпотеки №519-Н/1 від 11 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 3943;

- зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження запис № 3873395 від 11 жовтня 2006 року про реєстрацію обтяження на квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 виключити з Державного реєстру іпотек запис № 3905273 від 18 жовтня 2006 року про реєстрацію іпотеки на квартиру АДРЕСА_1;

- повернути квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6;

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у порядку реституції грошові кошти у розмірі 301 939 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 11 червня 2006 року її колишній чоловік ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 вищевказану квартиру, у якій проживала вона разом із сином та цього ж дня ОСОБА_7 передав вказану квартиру в іпотеку ПАТ КБ «Надра».

Посилаючись на те, що на час відчуження спірної квартири у ній проживав їхній малолітній син, а договір купівлі-продажу житлового приміщення укладено без згоди органу опіки та піклування, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, обґрунтовано виходили із відсутності доказів того, що малолітній ОСОБА_5 проживав або був зареєстрований у спірній квартирі на час укладення оспорюваних правочинів.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей провизнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (або цей Закон у редакції Закону від 21 грудня 2010 року), необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу та договору іпотеки недійсними за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

11 червня 2006 року ОСОБА_6 уклав із ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1Правда» у м. Дніпропетровську, на час укладення якого як ОСОБА_4, так і малолітній ОСОБА_5 у спірному приміщенні зареєстровані не були, у зв'язку з чим право на житло у попереднього власника припинилось, оскільки при відчуженні цього нерухомого майна право користування квартирою було надано новому власнику, а відтак право малолітнього ОСОБА_5 на користування спірною квартирою також припинилося.

Новий власник квартири не був обмежений у праві на передачу свого нерухомого майна в іпотеку, оскільки право малолітнього ОСОБА_5 на користування спірною квартирою на момент укладення іпотечного договору припинилося.

Отже при укладенні спірних договорів право малолітньої дитини на користування житлом порушено не було.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що відсутність згоди органу опіки та піклування при укладенні зазначених договорів не призвело до погіршення житлових прав дитини, у зв'язку з чим відсутні підстави визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

В.А.Нагорняк

Т.О. Писана