Судове рішення #561121
Україна

 

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2007 р.                                                           Справа № 53/238-06 

 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при секретарі Криворученко О.І.

 

 

за участю представників сторін:

прокурора - Чопко М.П., посв. № 132 від 28.11.2003 р.

позивача - Лук"яненко В.О., дор. № 08-11/3052/2-06 від 28.12.2006 р.

відповідача -  Фатєєв С.В., дор. від 16.08.2006 р.

третьої особи - Кулінічева Н.О., дор. № 7965 від 29.12.2006 р.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання прокурора Жовтневого району м. Харкова (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.06 р. по справі № 53/238-06

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про звільнення та повернення земельної ділянки,

 

встановила:

 Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2006 р. (суддя Прохоров С.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора про звільнення та повернення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки у АДРЕСА_1, площею 6 м2.

Прокурор Жовтневого району м. Харкова з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач та третя особа підтримують апеляційне подання, вважають його законним і обгрунтованим, а рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2006 р.  таким, що прийнято при невірному застосуванні норм матеріального права,  у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційне подання  проти доводів апеляційного подання заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційне подання - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційного подання, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради  про зобов'язання фізичної особи підприємця ОСОБА_1 припинити користування земельною ділянкою, розташованою  за адресою: АДРЕСА_1,  площею 6 м2 та звільнити земельну ділянку. Свої позовні вимоги прокурор обгрунтовував тим, що відповідач користується земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи земельного податку та орендної плати, у зв'язку з чим прокурор вважає, що на підставі ст.ст. 124, 125 та 141 Земельного кодексу України право відповідача на користування земельною ділянкою має бути припинено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови прокурору в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України право розпоряджатися землями територіальних громад надане міським радам, які мають право передавати землю у власність або надавати в користування.

Згідно зі ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Харківської міської Ради народних депутатів НОМЕР_2 від 13.04.1994 р. "Про впорядкування дрібно-роздрібної торгівлі в м. Харкові" виконавчим комітетом Жовтневої районної Ради народних депутатів було прийняте  розпорядження від 18.10.1995 р. № 658 “Про реєстрацію ордерів дрібно-роздрібної торгівлі”. На підставі розпорядження від 18.10.1995 р. № 658  Управлінням споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради відповідачеві був виданий ордер НОМЕР_3 на право здійснення ремонту взуття  за адресою : АДРЕСА_1.

Вимоги до організації дрібно-роздрібної торговельної мережі, її приміщень та обладнання визначено Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затвердженими Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 року № 369. Відповідно до пункту 16 цих Правил розміщення пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі здійснюється господарюючим суб'єктом з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони,  державної автоінспекції та архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, таким дозволом на проведення торгівлі з кіоску  суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1  є ордер НОМЕР_3, який повністю відповідає вимогам Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі.

Згідно з п. 17 зазначених Правил дозвіл може бути анульований відповідним місцевим органом державної виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) у разі систематичного порушення працівниками пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі вимог законодавства, цих Правил та інших нормативних актів. Інших підстав анулювання дозволу чинним законодавством не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, дозвіл, яким у даних спірних правовідносинах є виданий відповідачеві ордер НОМЕР_3, у встановленому порядку анульований не був, а тому відповідач на підставі цього дозволу займає відведену йому для надання послуг з кіоску земельну ділянку .

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1, зайнята відповідачем не самовільно, а  на підставі відповідних документів для здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування позовних вимог про припинення користування  земельною ділянкою Прокурор Жовтневого району міста Харкова посилався на порушення відповідачем вимог  статей 124, 125,  141 Земельного кодексу України.

Стаття 124 Земельного кодексу України регулює порядок передачі земельних ділянок в оренду, а стаття 125 зазначеного кодексу визначає виникнення права власності та права користування земельною ділянкою.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою та в зазначеній статті визначені підстави припинення  права користування земельною ділянкою.

Підстави, перераховані в пунктах «а», «б», «в», «г», не можуть бути  застосовані  до відповідача, що стосується підстави зазначеної в п. «д», то в ньому  зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Що стосується орендної плати, то між позивачем та відповідачем  відсутній договір  оренди  земельної ділянки, а значить у відповідача  відсутній обов'язок  по сплаті орендної плати, оскільки відповідно до статті 21 Закону України „Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення  орендної плати за землю встановлюються  за згодою сторін у договорі оренди.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.12.2006 р.  по даній справі  прокурор та позивач  зобов'язувались надати суду докази звернення до відповідача з вимогою  щодо оформлення зайнятої земельної ділянки, однак  позивач в судовому засіданні вказав, що такі докази відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування згідно з Указом Президента України № 746/99 від 28.06.1999 р. (єдиний податок).

Сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку.

Згідно з п. 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.

Таким чином, посилання прокурора щодо несплати відповідачем земельного податку є безпідставними та необгрунтованими, оскільки відповідач здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування.

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 09.10.06 по справі № 53/238-06 прийняте у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційне подання прокурора  задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

 

постановила:

 

Апеляційне подання прокурора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2006 р. по справі № 53/238-06 залишити без змін.

 

         Головуючий суддя                                                                     

 

                                 Судді                                                                     

 

                                                                                                                

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація