Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-03/263-06 суддя Подобайло З.Г.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Істоміна О.А.
«29»січня 2007 року
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Погребняка В.Я., суддів Горбачової Л.П., Істоміної О.А.,
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
прокурора –Мірошниченко М.Л.,
позивача – Волохової О.А., дов. б/н від 14.06.06р. (у справі), Шевцова С.О., дов. №138 від 25.01.07 р. (у справі), Безверчук О.М., дов. б/н від 14.06.06 р. (у справі)
1-го відповідача –Борецької М.В., дов. №346/10/10-025 від 26.01.06 р. (копія у справі),
2-го відповідача –Сліденка А.В., дов. №2536/10/10-108 від 02.07.06р. (копія у справі),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції (вх. 4427Х/2), апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області (вх.№ 4428Х/2-5) та апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області (вх. № 4429Х/2)
на постанову господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року по адміністративній справі № АС-03/263-06
за позовом Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова Харківської області
до 1) Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Лозова Харківської області
2) Державної податкової адміністрації у Харківській області
за участю Прокуратури Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання нечинним рішення Державної податкової адміністрації, -
встановила:
У червні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Лозівський молочний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та після його уточнення, яке було прийнято судом, просив визнати рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за №1731/10/25-005 від 05 травня 2006 року та податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції №005082310/1 від 24 лютого 2006 року не чинними (такими, що не підлягають виконанню) в частині зменшення податкового кредиту та бюджетного відшкодування в сумі 38298,36 грн.
20 жовтня 2006 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом, в якій він просив податкове повідомлення-рішення №0005082310/2 від 12 травня 2006 року, видане першим відповідачем скасувати повністю. Пізніше, 27 жовтня 2006 року від позивача надійшла заява про доповнення заяви про уточнення позовних вимог, що також була прийнята господарським судом, в якій він просив податкове повідомлення-рішення № 0005082310/1 від 24 лютого 2006 року, видане першим відповідачем, скасувати повністю.
Постановою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції №005082310/1 від 24 лютого 2006 року, №005082310/2 від 12 травня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 213190,00 грн. по декларації за вересень 2005 року „1” за ставкою 20% повністю. Визнано нечинним рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області за №1731/10/25-005 від 05 травня 2006 року повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного „Лозівський молочний завод” витрат по сплаті держмита у розмірі 3,40 грн. Зобов'язано повернути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Лозівський молочний завод” зайво сплачене державне мито в розмірі 81,60 грн.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нової постанови, якою у позові відмовити, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Державна податкова адміністрація у Харківської області також не погодилась з постановою господарського суду Харківської області та надала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.3 п. 7.4 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
В свою чергу, Прокуратура Харківської області також надала апеляційну скаргу, в зв'язку з непогодженням з постановою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року. Просить зазначену постанову скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Закрите акціонерне товариство "Лозівський молочний завод", у запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги –без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, працівниками Лозівської ОДПІ була проведена перевірка Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", за результатами якої було складено акт №155/23-104/00447310 від 15 грудня 2005 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки правильності обчислення та визначення суми податку на додану вартість за період з 07 липня 2005 року по 30 вересня 2005 року.
За даними акту перевірки, бюджетне відшкодування податку на додану вартість, заявлене в загальній декларації за вересень, підприємством розраховано не вірно. Підприємству позивача зменшено від’ємне значення на суму ПДВ в розмірі 94141,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 52680,0 грн. відповідно підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість”. По спеціальній декларації згідно пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 41461,00 грн., відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету міністрів України № 805 від 12 травня 1999 року не перераховані на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, яка повинна відобразитися у рядку 8.4 розділу І податкові зобов'язання загальної Декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року.
Згідно статті 1.8 та підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг), у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг), сума податкового кредиту рядок 17 декларації з ПДВ за серпень складає 284496,00 грн., фактично сплачена сума податкового кредиту попереднього періоду постачальникам складає 56000,00 грн.
Вказаний акт став підставою для прийняття начальником ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0005082310/0 від 21 грудня 2005 року –про зменшення суми бюджетного відшкодування, в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 239523,00 грн. по декларації за вересень 2005 року по декларації „1” за ставкою 20%, не відшкодовано на момент перевірки 295523,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005092310/0 від 21 грудня 2005 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної санкції у розмірі 16584,40 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями, згідно статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" оскаржив їх шляхом направлення 29 грудня 2005 року первинної скарги. Рішенням ОДПІ від 24 лютого 2006 року скарга задоволена частково та скасовані податкове повідомлення-рішення № 0005082310/0 від 21 грудня 2005 р. в частині бюджетного відшкодування у розмірі 26333,00 грн., а податкове повідомлення-рішення №0005092310/0 від 21 грудня 2005 р. - повністю.
В зв'язку з цим, Лозівською ОДПІ підприємству позивача було направлене податкове повідомлення-рішення №0005082310/1 від 24 лютого 2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 213190,00 грн. по декларації за вересень 2005 р. „1” за ставкою 20%, в якому зазначено, що на момент перевірки не відшкодовано 213190,00 грн.
Проте, позивач з таким рішенням не погодився та направив 10 березня 2006 року до Державної податкової адміністрації в Харківській області повторну скаргу, яка рішенням від 5 травня 2006 року була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0005082310/1 від 24 лютого 2006 року - без змін.
12 травня 2006 р. Лозівською ОДПІ направлене підприємству позивача податкове повідомлення-рішення № 0005082310/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 213190,00 грн. по декларації за вересень 2005 р. „1” за ставкою 20%.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття Лозівською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0005082310/1 та №0005082310/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 213190,00 грн. по декларації за вересень 2005 р. „1” за ставкою 20%, стали нижченаведені факти.
По-перше, на думку заявників апеляційних скарг, позивачем було порушено п.п. 7.4.2, 7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке полягає в наступному.
В ході перевірки та в ході розгляду скарги було встановлено, що АТЗТ "Лозівський молочний завод" відповідно угоди №КР07/04-1 від 7 квітня 2005 року, укладеної з підприємством ЗАТ "АТГ Спецтехніка", по видатковій накладній №17/06-1 від 17 червня 2005 року було одержано 5 автомобілів ГАЗ-3307 на загальну суму 395100,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 65850,00 грн., по податковому обліку включено до складу податкового кредиту у липні 2005 року податкову накладну №2763 на 4 автомобілі ГАЗ-3307 у сумі 316080,00 грн., з яких ПДВ - 52680,00 грн. Оскільки придбані вантажні автомобілі (молоковози) здійснюють доставку молока за ставкою 20% ПДВ і по нульовій ставці, відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податкового кредиту повинні розподілятися відповідно до частки використання цих товарів у кожній категорії операцій звітного періоду. Лозівською ОДПІ було самостійно проведено розподіл податкового кредиту по придбаних основних фондах, нарахованого у звітному періоді між спеціальною та загальною податковими деклараціями шляхом застосування коефіцієнту, який дорівнює частці закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного по всіх категоріях постачальників за Методикою розподілу податкового кредиту, яку запропоновано у листі Державної податкової адміністрації України №18043/7/16-1220-16 від 1 грудня 1999 року, так як позивачем було закуплено у липні 2005 року молока всього 4091,3 тони, в тому числі за нульовою ставкою - 2977,3 т., за ставкою 20% -1103.1 т., без ПДВ - 10,9 т. податковий кредит по вантажних автомобілях у сумі 52680 ,00 грн., згідно розподілу включається:
- до спеціальної декларації у сумі 38298,36 грн. (52680 х 72.7%),
- до загальної декларації у сумі 14381,64 грн. (52680 х 27,3 %).
Таким чином, по даній операції податковий кредит по загальній декларації за липень 2005 року зменшується на суму 38298,36 грн. (52680,0 - 14381,64).
Як встановлено господарським судом, підприємство позивача –Закрите акціонерне товариство "Лозівський молочний завод" є переробним підприємством.
Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету міністрів України №805 від 12 травня 1999 року "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" за результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2005 року між позивачем та ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" було укладено кредитний договір №805/6/18/5-139, згідно якого банк надав позивачеві кредит у розмірі 316080,00 грн. на придбання 5 вантажних автомобілів ГАЗ-3307 у ЗАТ "АТГ "Спецтехніка".
Пізніше, 15 червня 2005 року, позивачем було перераховано на користь ЗАТ "АТГ "Спецтехніка" 316080,0 грн. згідно платіжного доручення №1381, в той же день була виписана податкова накладна №2763 на загальну суму 316080,0 грн., яка отримана у липні та включена до Реєстру отриманих податкових накладних за липень під №436 і відповідно до пп.7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" знайшло відображення у декларації з ПДВ за липень 2005 р.
17 червня 2005 року наказом №113 голови правління АТЗТ „Лозівський молочний завод" була створена комісія по введенню в експлуатацію основних засобів (придбаних автомобілів) та актом №ЛЗ-0000022 введено їх в експлуатацію як основні фонди і поставлено на баланс підприємства.
Як встановлено підпунктом 7.4.3 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Вартість придбаних вантажних автомобілів завод не включив до складу валових витрат у декларацію з податку на прибуток підприємства за 3-й квартал 2005 року - додаток К1/1 строка 4.10, тобто не скористався таким правом згідно пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а у відповідності до п.8.2. ст.8 цього Закону вартість вантажних автомобілів буде включатись до валових витрат поступово (щомісяця) частками в складі амортизаційних відрахувань, що свідчить про те, що придбані автомобілі треба кваліфікувати як основні фонди з огляду на поступовість зменшення їх вартості.
Лозівською ОДПІ за результатами розгляду первинної скарги податковий кредит по вантажних автомобілях у сумі 52680,00 грн. було розподілено згідно п.п.7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наступним чином: до спеціальної декларації у сумі 38298,36 грн., до загальної у сумі 14381,64 грн., тобто по даній операції податковий кредит по загальній декларації за липень 2005 року було зменшено на суму 38298,36 грн.
Статтею 5 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено перелік операцій, які звільнені від оподаткування. Але операції, здійснені позивачем по переробці продукції не входять до зазначеного переліку, отже від оподаткування вони не звільняються, що підтверджує і 1-й відповідач в п.1.15 акту перевірки. В цьому ж акті зазначається, що підприємство у перевіряємому періоді користувалося пільгами з податку на додану вартість згідно п.11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", якою передбачено, що не сплачуються у бюджет суми ПДВ, визначені переробними підприємствами за результатами здійснених операцій по реалізації молока та молочної продукції та застосовується спеціальний режим оподаткування. Пунктом 1.15.1 акту податкової служби встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство не застосовувало нульову ставку по податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки розподіл податкового кредиту по операції купівлі вантажних автомобілів та включення в різні декларації податковим органом є неправомірним, з огляду на те, що придбані транспортні засоби є основними фондами позивача, а не є придбаним товаром, як зазначає Лозівська ОДПІ в акті та ДПА в оскарженому рішенні за результатами розгляду скарги.
В розумінні статті 8, а саме пп.8.2.1 п.8.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основними фондами є матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним чи моральним зносом.
Отже, аналізуючи вищенаведену норму, в даному випадку придбані автомобілі є основними фондами підприємства і при визначенні суми податкового кредиту у зв'язку з їх придбанням слід керуватися п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якою передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі Інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.
Таким чином, включення позивачем до податкового кредиту липня 2005 р. суми ПДВ у розмірі 52680,00 грн. згідно податкової накладної №2763 є правомірним, а твердження відповідачів про порушення підприємством пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та самостійне проведення ОДПІ розподілу податкового кредиту по придбаних основних фондах, нарахованого у звітному періоді між спеціальною та загальною податковими деклараціями за Методикою розподілу податкового кредиту, яку запропоновано ДПА України є безпідставним, тобто сума податкового кредиту у розмірі 841944,00 грн. за липень 2005 р. була визначена позивачем правомірно.
По-друге, на думку заявників апеляційних скарг, позивачем було порушено пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Так, на думку 1-го відповідача, підприємством позивача у вересні 2005 року було подано невірно заповнений розрахунок бюджетного відшкодування, а саме: у рядок 2 розрахунку сума податкового кредиту за серпень 2005 року складає за даними декларації підприємства 284486,00 грн., а не 841944,00 грн., як це вказано в розрахунку. Сума, фактично сплачена постачальниками за отримані товари (роботи, послуги) складає фактично 82333,00 грн., а не 551467,00 грн. За результатами рішення по розгляду первинної скарги по рядку І розрахунку було зменшено залишок від'ємного значення попереднього періоду на суму 38298,36 грн. у зв'язку з невірно визначенням податкового кредиту по вантажних автомобілях .
Крім того, податковою службою зазначено, що АТЗТ "Лозівський молочний завод" включено до рядку 3 розрахунку декларації за вересень 2005 року суми ПДВ за отриманий товар (бухгалтерський рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками"), розрахунки за який не проведено у серпні 2005 року по:
- АТ "Продснаб" у сумі 755839,98 грн., в т.ч ПДВ 125973,33 грн.;
- ДП "Торгова Компанія "Корса" - у сумі 168900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28150,0 грн.;
- СТОВ "Ватутіна" - у сумі 22771,95 грн., в т.ч. ПДВ 3795,32 грн.,
- ТОВ "Вільногірське скло" - у сумі 64762,80 грн., в т.ч. ПДВ 10793,80 грн.;
- ТОВ "Арт-Флекс" - у сумі 6732,00 грн., в тому числі ПДВ 1122,00 грн.,
- СПД ФО Ушаков - у сумі 172040,50 грн., в т.ч. ПДВ 28673,41 грн.;
- ТОВ "Укрпродуктсервіс" - у сумі 10570,48 грн., в т.ч. ПДВ 1761,74 грн.;
- ТОВ "Новомиколаївське" - у сумі 11359,97 грн., в т.ч. ПДВ 1893,32 грн.,
загальна сума неоплаченого ПДВ - 202162,92грн, тобто із суми податкового кредиту не оплачено 202163,00 грн.
Перевіркою підтверджується ПДВ у розмірі 82333,00 грн., оскільки, як вважають відповідачі, зі змісту п.п. 7.4.1 п.7.4., пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений. Отже, тільки при наявності двох факторів, передбачених виключно законодавством: факт здійснення операції у попередньому звітному періоді та сплата коштів за даною операцією постачальнику у попередньому звітному періоді може бути здійснено бюджетне відшкодування.
Так на думку відповідачів, з наданих підприємством позивача платіжних доручень вбачається, що оплата проводилася не тільки за отримані товари (роботи, послуги) у звітному періоді, а і передоплата і оплата за отримані товари (роботи, послуги) у попередніх періодах, тобто сума податку сплачена позивачем постачальникам не перевищує суму заявленого бюджетного відшкодування у серпні 2005 року, тому посилання позивача на надмірну сплату є необґрунтованими та безпідставними.
Окрім того, при аналізі кредиторської заборгованості по бухгалтерському рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками" спостерігається тенденція росту кредиторської заборгованості. (на 1 серпня 2006 року - 4167,6 тис. грн., на 1 вересня 2006 року - 5757,6 тис. грн.).
З наданих суду документів вбачається, що позивач надав до ОДПІ декларацію з ПДВ серпень 2005 року з визначенням суми зобов'язань у розмірі 285823,00 грн., податкового кредиту у розмірі 284496,00 грн., позитивне значення ПДВ у розмірі 1327,00 грн., залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 296319,00грн. Порушень у визначенні підприємством вказаних сум ПДВ в декларації за серпень 2005 р. перевіркою не встановлено.
Також, позивач надав до ОДПІ декларацію з ПДВ вересень 2005 р. з визначенням суми зобов’язань у розмірі 624659,00 грн., податкового кредиту у розмірі 623863,00грн., позитивне значення ПДВ у розмірі 796,00 грн., залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 295523,00 грн. Позивачем, як додаток до декларації за вересень 2005 р., був поданий Розрахунок сум бюджетного відшкодування, рядок 3 якого містить вимогу про вказання суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Заводом в цьому рядку зазначена сума ПДВ у розмірі 551467,00 грн., тобто сума, сплачена в серпні 2005 року, рядок 2 розрахунку, сума податкового кредиту за серпень 2005 року складає за даними декларації підприємства 284486,00 грн., а не 841944,00 грн., цю помилку встановлено відповідачем.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, як це визначено пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Позивачем розраховане та визначене позитивне значення ПДВ за серпень 2005 р. у відповідності вказаної норми Закону, будь-яких порушень у визначенні цих сум відповідачем не встановлено, в акті не зазначено.
Оскільки декларації позивача з ПДВ за липень 2005 року містили від'ємне значення податку у розмірі 297646,00 грн., ним правомірно було включено до складу податкового кредиту у вересні 2005 року таке від'ємне значення попереднього звітного періоду (липня 2005 р.) за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, такими сумами є 796,00 грн. за вересень 2005 року та 1327,00 грн. за серпень 2005 року (п.1 Розрахунку) і такі дії відповідають вимогам пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону.
Згідно пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем в декларації за вересень 2005 року правомірно визначено і задекларовано суму ПДВ у розмірі 295523,00 грн., як залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів, що підлягають бюджетному відшкодуванню з напрямком цих сум у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, тобто частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ним як отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (у серпні 2005 р.) постачальникам товарів (послуг), як передбачено абз. а) п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону та підтверджується копіями платіжних доручень за серпень 2005 року, що залучені до матеріалів справи (оплата у серпні 2005 р. на загальну суму 551467,00 грн.).
Слід зазначити, що відповідач не заперечує проти факту оплати позивачем у серпні 2005 року за товари, до вартості яких входила сума ПДВ у розмірі 295523,00 грн., однак встановлює завищення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню по декларації за вересень 2005 року на суму 213190,00 грн. (295523-82333=213190), яка зокрема складається із сум: 38298,0 грн. - у зв'язку із зменшення за результатами перевірки податкового кредиту за липень по операції з придбання автомобілів, та суми 174892,0 грн. - у зв'язку з відсутністю розрахунків з постачальниками, оскільки законом не передбачено віднесення до розрахунку бюджетного відшкодування сплати ПДВ по податкових накладних попередніх періодів або податкових накладних, які не сплачені отримувачем таких товарів в попередньому звітному періоді.
На думку апеляційного суду, такі дії відповідачів є безпідставними, оскільки випадки надання платником податку разом з податковою декларацією Розрахунку суми бюджетного відшкодування, вимоги вказання в рядку 3 Розрахунку суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), передбачені п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 із змінами та доповненнями (далі Порядок 166) суперечать вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”, яким встановлений інший порядок визначення сум бюджетного відшкодування - сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) ( пп. а) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7) та не вимагає, щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді для визначення суми бюджетного відшкодування .
Крім того, згідно п.10.6 п.10 Закону передбачено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.
Суд першої інстанції правомірно застосував норми Закону України „Про податок на додану вартість” для визначення суми від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки Порядок № 166 в цій частині не відповідає Закону, який має вищу юридичну силу, як того вимагає стаття 9 КАС України.
Розрахувавши суму бюджетного відшкодування за нормами Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач правомірно заявив суму ПДВ у розмірі 295523,00 грн. як бюджетне відшкодування у вересні 2005 р. у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, але 1-й відповідач, застосовуючи данні рядку З Розрахунку суми бюджетного відшкодування, безпідставно визначив перевіркою суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в декларації за вересень 2005 р. у розмірі 82333,00 грн., незаконно зменшивши на 213190,00 грн., у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення №005082310/1від 24 лютого 2006 р. та №005082310/2 від 12 травня 2006 р. були правомірно скасовані.
Отже, ані Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією, ані Державною податковою адміністрацією у Харківській області, ані Прокуратурою Харківської області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому їх вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення відповідачів, наведені в апеляційних скаргах, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року по справі №АС-03/263-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Харківській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року по адміністративній справі № АС-03/263-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-03/263-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
суддя Горбачова Л.П.
суддя Істоміна О.А.