Справа № 22-ц-969 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Буток Т.А.
Категорія: 37 Суддя-доповідач: Шевченко В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2009 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Шевченка В.А.
суддів - Білецького О.М., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: виконавчий комітет Конотопської міської ради, Конотопська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2008 року ОСОБА_3. звернулася до виконкому Конотопської міськради, треті особи: Конотопська міська держнотконтора, КП «Конотопське міжміське БТІ», ОСОБА_1., з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно, вказуючи на те, що, перебуваючи в шлюбі з 1995 року з ОСОБА_4, вони проживали у квартирі АДРЕСА_1 в м. Конотопі.
У 1999 році її чоловік поїхав на заробітки до Італії, де помер у 2003 році, і був там же похований.
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири № АДРЕСА_2 у м. Конотопі, яку вона фактично прийняла, займаючись поминальними заходами і розпорядившись майном, що знаходилось за їхнім місцем проживання.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила встановити факт прийняття нею спадщини та визнати право власності на 1/6 частину квартири № АДРЕСА_2 в м. Конотопі.
У подальшому третьою особою до участі у справі суд залучив ОСОБА_2. (а.с. 29).
У заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_3. зазначила як відповідачів ОСОБА_1. та ОСОБА_2. - дітей спадкодавця, звівши свої вимоги лише до встановлення факту прийняття спадщини (а.с. 71-72).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 14 травня 2009 року позов задоволено.
Постановлено встановити факт, що ОСОБА_3. прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4.
Втім з таким висновком погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на невірному застосуванні судом норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами, ОСОБА_4 з 1995 року, дійсно, перебував у шлюбі з позивачкою, проживаючи з нею у кв. АДРЕСА_1 в м. Конотопі.
У той же час, він разом з іншими особами у 1997 році в порядку приватизації набули право спільної сумісної власності на частину квартири № АДРЕСА_2 в м. Конотопі, а за рішенням Конотопського міськрайсуду від 31 січня 2008 року він є власником 1/3 частини цієї квартири (а.с. 8).
У 1999 році ОСОБА_4 виїхав на заробітки до Італії, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і був там похований (а.с. 6, 7).
У зв'язку з цим відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини слід визнати ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно зі статтею 543 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець визнавався таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Позивачка теж вказує на те, що, дізнавшись у серпні 2003 року про смерть чоловіка, вона фактично прийняла спадщину, займаючись поминальними заходами та розпоряджаючись майном за їхнім місцем проживання та тим, що надійшло з Італії.
Таким чином, саме зазначені обставини і є підставою позову в даній справі.
Однак всупереч з вимогами ст. 60 ЦПК України позивачка вказаних обставин не довела.
Допитані за її ініціативою свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6. підтвердили лише факт спільного проживання її з спадкодавцем у кв. АДРЕСА_1 в м. Конотопі.
Даних про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном - квартирою (її частиною) № АДРЕСА_2 в м. Конотопі, чи іншим яким-небудь індивідуально визначеним майном ОСОБА_4., вона взагалі не надала. До того ж і в самій заяві вона не зазначає, яке конкретно майно вона фактично успадкувала, і якими доказами це підтверджується.
Отже із заявлених підстав вимоги позивачки не можна визнати обґрунтованими.
Встановлюючи факт прийняття ОСОБА_3. спадщини, суд помилково керувався ч. 3 статті 1268 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з передбачених цією нормою підстав, тобто з мотивів лише постійного проживання позивачки разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, позов не заявлявся. Крім того, позивачка просила встановити факт прийняття нею спадщини у 2003 році в період дії ЦК УРСР. Однак, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила його книги шостої застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 ст. 31 ЦПК України зміна підстави позову є виключним правом позивача, отже суд за своєю ініціативою не вправі був досліджувати обставини, якими позивачка не обґрунтовувала своїх вимог.
Порушення судом норм процесуального права у даному випадку призвело до неправильного вирішення справи.
За наявних умов рішення суду з огляду на норми ст. 213 ЦПК України не може вважатися законним і обґрунтованим, тому на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2задовольнити.
Скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду від 14 травня 2009 року у даній справі і постановити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду набрає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - Шевченко В.А.
Судді - Білецький О.М., Ільченко О.Ю.
З оригіналом згідно: суддя ____________ Шевченко В.А.