Справа №22-ц-1088 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Шершак М.І.
Категорія - 26 Суддя-доповідач - Рибалка В.Г.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
11 серпня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Попруги С.В., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Василенко В.В.,
та осіб, які беруть участь у справі -ОСОБА_1, представника Фонду - Сай С.В., представника ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» - Шестова А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми на рішення Зарічного районного суду м.Сум від 9 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми, третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе», про стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми просить скасувати рішення Зарічного районного суду м.Сум від 9 червня 2009 року, яким позовОСОБА_1 задоволено частково - стягнуто на його користь з відповідача 3000 грн. моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не враховано характер та обсяг моральних і фізичних страждань позивача, наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, а також на те, що суд не прийняв до уваги вимоги Закону України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виключення положення щодо відшкодування моральної шкоди.
Крім того, зазначає, що судом безпідставно не застосовано позовну давність.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 1976 року працює у ВАТ «СМНВО ім.Фрунзе» на різних посадах, в тому числі і токарем. Під час роботи він отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим за висновком МСЕК від 11 лютого 2003 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 14 грудня 2001 року причиною захворювання позивача стало створення неналежних умов праці адміністрацією підприємства.
Внаслідок профзахворювання ОСОБА_1. заподіяно моральну шкоду, яка полягає в обмеженні життєдіяльності.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми на те, що судом не враховано, що Фонд фінансує всі витрати потерпілому на медичну та соціальну допомогу, санаторно-курортне лікування, та недостатньо обґрунтовано розмір відшкодування моральної шкоди, є безпідставними.
Враховуючи, що внаслідок незабезпечення належних умов праці ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» позивач втратив частково професійну працездатність, що негативно відобразилось на стані його здоров'я, так як у нього, в тому числі, суттєво знизився слух, призвело до вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до фізичних і моральних страждань, висновок суду першої інстанції про заподіяння ОСОБА_1. моральної шкоди, обов'язок відшкодування якої відповідно до ст.ст.1, 21, 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» покладений саме на відповідний Фонд соціального страхування, є обґрунтованим.
При визначенні питання про наявність факту спричинення моральної шкоди суд дав належну правову оцінку всім доказам у справі, у зв'язку з чим колегія суддів визнає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.
Що стосується розміру стягнення, то визначивши його в сумі 3000 грн., суд виходив з наданих позивачем та встановлених судом доказів стосовно характеру і обсягу його моральних страждань, а також - з урахуванням принципів розумності та справедливості, і такий висновок суду є також обґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що редакцію норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо виключення положення про відшкодування саме Фондом моральної шкоди особам, які отримали професійне захворювання, або з якими стався нещасний випадок на виробництві змінено Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не є підставою для відшкодування завданої шкоди на загальних підставах, тобто відповідно до ст.ст.1167, 1168 ЦК України, так як відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, а відповідно до матеріалів справи зобов'язання відшкодування ОСОБА_1. моральної шкоди виникли у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з 2003 року, коли висновком МСЕК встановлено ступінь втрати працездатності. Також, згідно з ч.1 ст.58 Конституції України, Закон про внесення змін не має зворотної дії в часі.
Не ґрунтуються на законі і доводи апелянта про те, що судом не застосовано позовну давність, оскільки ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на яку посилається апелянт, визначає строки проведення страхових виплат.
Згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.
Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Сум від 9 червня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :