донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2009 р.                                                                  справа №34/31пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Величко Н.Л.

суддівАлєєвої І.В. , Скакуна О.А.

При секретарі  Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

від позивачів   ОСОБА_4 - особисто   

від відповідача   Курінна В.В. –директор

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позовом    ОСОБА_4, м. Добропілля

на рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2009р. у справі № 34/31пн  (суддя Кододова О.В.)

за позовом    ОСОБА_4, м. Добропілля

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант",                    м. Добропілля

про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.

встановив:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

           25.02.2009р. ОСОБА_4, м. Добропілля звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант",                               м. Добропілля про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.                      

Рішенням   господарського  суду Донецької області від 23.04.2009р. у справі № 34/31пн  (суддя Кододова О.В.) ОСОБА_4, м. Добропілля у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при зверненні до господарського суду позивачем не вірно обраний захист свого порушеного права, позивачем не визначено розмір частки у грошовому виразі, не визначений розмір суми дивідендів у грошовому еквіваленті. У суду відсутні повноваження щодо самостійного визначення частки учасника або розміру суми, яка підлягає стягненню.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Позивач з рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішенням зборів було вирішене питання про виплату засновникам дивідендів,але дивіденди їй не були сплачені.

В рішенні Господарського суду Донецької області від 23 квітня 2009 року будо вказано, що позивачем не надано доказів того, що на загальних зборах товариства приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів, їх сума, частка в установчому фонді.

Скаржник зазначає, що ним у судовому засіданні неодноразово вказувалось, що керівництво ТОВ "Елегант" не надає даних  про суми дивідендів, а також про частку в установчому фонді, частку майна, частку прибутку.

Вважає, що рішення Господарського суду Донецької області прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме ст.54 Закону України "Про господарські товариства".          

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

          Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки рішення суду винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

4. Апеляційною інстанцією встановлено:

 Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант” зареєстрованого розпорядженням Добропільського міського голови 10 серпня 2000року статутний фонд товариства на момент реєстрації складає 134,7тис.грн., який поділений на частки, розмір яких встановлений в установчому договорі (а.с.56-60).

ОСОБА_4 згідно Статуту є учасником товариства з часткою в розмірі 1,5%.

 21 грудня 2005року (а.с.102) ОСОБА_4 подала заяву, в якій просила вивести її зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Елегант” та зазначила,що претензій майнового та немайнового характеру до ТОВ „Елегант” не має.

21 грудня 2005року зазначена заява засвідчена приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу.

          Доказів надіслання зазначеної заяви на адресу ТОВ "Елегант" до матеріалів справи не надано.

          22 грудня 2005року відбулися збори засновників ТОВ „Елегант”, результати яких викладені у протоколі №4 (а.с.10).

На загальних борах розглядалися наступні питання:

1. Про вихід зі складу засновників ОСОБА_4;

2. Про затвердження нової редакції Статуту товариства.

По першому питанню за результатами його розгляду було вирішено вивести ОСОБА_4 зі складу засновників та видати її частку установчого фонду у розмірі 3,9% грошовими коштами.

Згідно наданої відповідачем довідки (а.с.8)  частка ОСОБА_4 в статутному фонді станом на 01.04.2007року дорівнює 1002,43грн.

 Відповідачем були надані видаткові ордери згідно яких позивачка отримала частку в Статутному фонді: 02.04.2008року в сумі 500грн. (а.с.94),  25.04.2008року в сумі 200грн. (а.с.95), 04.06.2008року в сумі 100грн. (а.с.96), 26.06.2008року в сумі 200грн., всього на загальну суму 1000грн. Позивачка у судовому засіданні підтвердила факт отримання коштів та зазначила, що їй було недоплачена сума 2 грн.43 коп.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача суму, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції, стягнення суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.

У судовому засіданні 27.07.09 року позивачка надала розрахунки до позовної заяви її частки майна у статутному фонді ТОВ та частки майна  та дивідендів  за період з 2005року по 2009 рік з урахуванням індексу інфляції та річних.

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Відповідно до п.10.11 Постанови Пленуму Верховного суду України  від 24.10.2008р. №13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні  корпоративного спору господарський суд повинен встановити  наявність  в  особи,   яка   звернулася   з   позовом, суб'єктивного  матеріального  права  або  законного  інтересу,  на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи  відсутність  факту  їх  порушення  або  оспорювання.  

 Судам  при  вирішенні  корпоративних   спорів   необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав  та  законних  інтересів   осіб,   не   передбачених   чинним законодавством,  зокрема статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України та не випливають із положень законодавства.

 Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції та річних, стягнення суми дивідендів.

У позовній заяві позивачка не визначила суму вартості частини майна ,пропорційно її частці у  статутному фонді ,річних та інфляційних,які вимагала стягнути. Фактично позивачка  вимагала визначити вартість належної  їй частки майна у судовому порядку, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що такий спосіб захисту порушеного права ст. 16 ЦК України    не передбачено.               

 Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

          Відповідно до ст.148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти  з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

  Відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства ” при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Аналогічну умову містить п.3 розділу ІІІ Статуту від 10.08.2000року зареєстрованого розпорядженням Добропільського міського голови №244р від 10.08.2000року (а.с.56).

При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства, а у разі виключення із складу учасника на дату прийняття рішення загальними зборами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач визначив вартість частини майна позивачки пропорційно її долі у статутному фонді  за даними річного балансу станом на 1.01.2006року, яка згідно розрахунку склала 1002 грн.43 коп., яка була виплачена станом на 10 квітня 2007 року.

Позивачка у судовому порядку не спростувала, що вартість її частини майна є більшою ніж визначено товариством. Судова колегія не приймає розрахунки суми вартості частки, інфляційних та річних,  дивідендів, розрахунок частини вартості будівель та споруд, які були власністю товариства, відповідно до ст. 101 ГПК України, оскільки ці розрахунки не надавались суду першої інстанції та не розглядались ним .

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює частці позивача в установчому фонді, а також частки майна товариства згідно коефіцієнту інфляції суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими та у їх задоволенні відмовив.

Щодо доводів позивачки про стягнення з відповідача суми дивідендів на день виходу із засновників товариства.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

          Згідно Постанови №13 від 24 жовтня 2008року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Президія Вищого господарського суду України у Рекомендаціях від 28 грудня 2007року "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначає, що суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру-позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати.

Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Позивачкою не надано доказів того, що на загальних зборах товариства приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів та взагалі розглядалося питання про виплату дивідендів позивачці. Стягнення дивідендів без наявності такого рішення є втручанням у діяльність товариства, оскільки розгляд даного питання відповідно до законодавства належить до виключної компетенції товариства.

   Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія,

                              П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2009р.у справі № 34/31пн  залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Добропілля без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.          

Головуючий          Н.Л.  Величко

Судді:          І.В.  Алєєва

          О.А. Скакун

Постанова підписана 30.07.2009р.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС