Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" лютого 2007 р. Справа № 53/369-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Павлюк О.Л.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промінь», м. Харків (вх. № 194 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.06 р. по справі № 53/369-06
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Макро" м. Чернігів
до Приватного підприємства "Промінь" м. Харків
про стягнення 8842,28 грн.
встановила:
Приватне підприємство «Торговий дім «Макро», м. Чернігів звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Промінь», м. Харків, заборгованості по договору № 30/05-МИП1 від 30.05.2006р. про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 8 842,28 грн., з яких 8 694,00 грн. основного боргу, 70,03 грн. – 3% річних та 78,25 грн. інфляційних витрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання по договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість..
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2006р. по справі № 53/369-06 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 194,00 грн. основної заборгованості, 78,25 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 70,03грн., держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо розрахунків за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, в зв’язку з чим місцевий господарський суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та правомірними, оскільки вони підтверджуються наданими позивачем документальними доказами по справі.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з’ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що суд не застосував до спірних правовідносин відповідні норми Статуту автомобільного транспорту України, Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність», за якими факт надання послуг по перевезенню повинен підтверджуватись товарно-транспортними документами. Вважає, що у ПП «Промінь» у відповідності до п. 4.3 Договору № 30/05-МиП1, на даний момент не виникло зобов’язання щодо сплати за перевезення згідно замовлення. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2006р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПП «Промінь» суми у розмірі 8 194,00 грн. боргу, 70,03 грн. – 3% річних та 78,25 грн. інфляційних витрат.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення місцевого господарського суду мотивованим, таким, що відповідає дійсності, прийнятим на підставі чинного законодавства. При цьому зазначає про безпідставність тверджень відповідача про те, що єдиним доказом, який може підтвердити факт надання послуг, є товарно-транспортна накладна, оскільки відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до комплекту документів, що підтверджують факт надання послуг належать також подорожні листи і акти здачі-приймання виконаних робіт. Крім того, позивач вважає, що відповідно до умов Договору № 30/05-МиП1, обов’язок щодо сплати протягом трьох банківських днів за перевезення виник у скаржника одразу після отримання пакету документів, факт надання яких в необхідному складі відповідачем не заперечується. На цій підставі просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був попереджений про день, час та місце розгляду справи, про причину неявки апеляційний господарський суд не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтвердив свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що у відповідності до договору № 30/05-МиП1 від 30.05.2006р. (далі, Договір) та заявки відповідача № ДБ 000000148 від 30.05.2006р. автомобілем VOLVO № СВ 8022 АВ/СВ 2494 ХХ, який належить позивачу, в період з 05.06.2006р. по 07.06.2006р. здійснене перевезення вантажу за маршрутом Харків-Дніпропетровськ – 44532 Lunen.
Згідно заявки сума фрахту за перевезення вантажу встановлена у розмірі 8 694,00 грн., у тому числі по території України 2600,00 грн. разом з ПДВ.
Зазначена заявка була належним чином виконана позивачем, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія CMR № 0179507, після чого 20.06.2006р. відповідачу були направлені рекомендованим листом оригінали актів приймання виконаних робіт, податкова накладна, товарно-транспортна накладна та рахунок № 366 від 20.06.2006р. на оплату даних послуг.
Факт відправлення документів відповідачу підтверджується фіcкальним чеком № 6736 від 20.06.2006р.
Однак, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин відповідні норми Статуту автомобільного транспорту України, Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність», за якими факт надання послуг по перевезенню повинно підтверджуватись товарно-транспортними документами, вважає, що надані листи, свідоцтва, акти не є належними доказами на підтвердження факту виконання позивачем своїх зобов’язань по перевезенню.
Колегія суддів з такими твердженнями не погоджується, оскільки відповідно до ст.. 9 Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність», факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При цьому перелік таких документів не є вичерпним. Тобто до комплекту документів, що підтверджують факт надання послуг, крім товарно-транспортної накладної, належать і подорожні листи, і акти здачі-приймання виконаних робіт, в яких чітко зазначений маршрут здійснення перевезень. А за таких обставин, твердження відповідача про те, що єдиним доказом, який може підтвердити факт надання послуг, є товарно-транспортна накладна, є безпідставними.
Слід зазначити, що в Договорі нема жодних застережень щодо конкретної інформації, яка має міститись, зокрема, в товарно-транспортній накладній.
Згідно п. 4.3 Договору оплата наданих послуг здійснюється відповідачем на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання від позивача оригіналів документів, зокрема оригіналів актів здачі-приймання виконаних робіт, податкової накладної та рахунку на оплату наданих послуг.
Надані позивачем акт № 79Т/1 здачі-приймання виконаних робіт від 20.06.2006р. та акт № 79Т/2 здачі-приймання виконаних робіт від 20.06.2006р. на загальну суму 8 694,00 грн. відповідачем були підписані без зауважень та претензій до якості наданих позивачем послуг.
Але в порушення умов договору станом на момент винесення рішення у справі відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив у повному обсязі.
28.11.2006р. відповідачем частково погашено суму основного боргу у розмірі 500,00 грн., в зв’язку з чим господарським судом провадження в цій частині припинено на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості відповідача в розмірі 8 194,00 грн. підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 194,00 грн. обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги ПП «Тороговий дім «Макро». в частині стягнення 78,25 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 70,03грн підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2006 року по справі № 53/369-06 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2006р. по справі № 53/369-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді