Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-13/418-06 Суддя –Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Кравець Т.В.
06 лютого 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.О.
при секретарі –Калугіній Н.Є.
За участю прокурора –Шевелева К.Є.
за участю представників сторін:
позивача –предст. Романенко Т.В. (дов. № 248/9/10-035 від 10.01.07 р.),
відповідача – предст. Кутько Г.С. (дов. у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 375 Х/2-5) ДПІ у Московському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. по адміністративній справі № АС-13/418-06
за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Московському районі м. Харкова
до ТОВ «Комерс», м. Харків
про стягнення 103703,00 грн.
встановила:
Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі ДПІ Московського району м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ „Комерс" на користь держави в особі ДПІ Московського району м. Харкова заборгованість перед бюджетом в сумі 103703,0 грн., яка виникла внаслідок несплати пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД, посилаючись на рішення ДПІ Московського району м. Харкова № 0000302310/0 від 23.02.06 р. про застосування фінансових санкцій, яке є чинним.
Постановою господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення порушено норми матеріального та процесуального права, та на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
А саме, на думку апелянта, судом порушено п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»№ 509 від 04.12.1990 р., якою передбачено право органів Державної податкової служби проводити перевірки додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями і т. д. Крім того, порушено ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185 від 23.09.1994 р., якою передбачено, що Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення граничних термінів погашення дебіторської заборгованості у сфері ЗЕД. Також вважає апелянт, що відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 327 від 10.08.2005 р., в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень валютного законодавствам. Вимог щодо зазначення в акті перевірки відомостей про отримання повідомлень уповноважених банків Порядок № 327 не містить. Отже, апелянт вважає, що позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комерс»з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності була проведена ДПІ у Московському районі м. Харкова та в межах вимог чинного законодавства, а вимоги позивача щодо стягнення пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД законні та обґрунтовані.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить постанову господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. по даній справі залишити в силі, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом у повній відповідальності до норм матеріального та процесуального права, судом повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в постанові, відповідають фактичним обставинам справи. Отже на думку відповідача постанова є законною і обґрунтованою
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова з 08.02.2006 р. по 14.02.2006 р. проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності товариства з питань дотримання ним вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 20.07.2005 р. по 13.02.2006 р. За результатами перевірки складено акт № 256/23/24666732 від 16.02.2006 р.
Як вбачається з наданого позивачем акту перевірки, перевірка була позапланова, але в акті відсутні дані про дотримання позивачем вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»оскільки не вказано про наявність підстав для її проведення.
Акт перевірки не утримує посилань на наказ керівника ДПС про проведення перевірки, його дату та номер, на наявність листа № 6 від 18.01.2006 р. ( вх. ДПІ № 471/10 від 20.01.2006 р.), як передмови перевірки, на звернення до суду за отриманням дозволу на проведення перевірки з визначенням питань та строків.
В акті перевірки в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства відсутні жодні посилання на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у бухгалтерському обліку (не наведено кореспонденцію розрахунків операцій), та відсутні інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Крім того, в акті перевірки при встановленні порушення не відображено, як того вимагає п. 2.3.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (наказ № 327 від 10.08.2005 р.) назва фінансової установи резидента через яку здійснюються розрахунки за договором, номенклатура товарів договору згідно з кодами Української класифікації товарів ЗЕД.
В акті записано, що перевіряючими були встановлені порушення з боку підприємства строків розрахунків по експортним контрактам № 25/05 від 25.05.05 р. з ТОВ „Ліка-Престиж", № КS з „Stais TDI", № 29 від 25.05.05 р. та № 52 від 30.11.05 р. з ТОВ „Іванівський машинобудівний завод".
Відповідно приписам ст. 10 Закону України „Про держану податкову службу в Україні" на органи ДПС покладені обов'язки здійснювати у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій.
А в Інструкції „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями", затвердженої постановою Правління НБУ № 136 від 24.03.99 р. (з подальшими доповненнями та змінами) на виконання Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Указу Президента України № 41/98 від 21.01.98 р. „Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" та постанови КМУ № 445 від 30.03.02 р. „Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ, НБУ" визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій НБУ на перевищення цих строків.
В п. 7 вказано Інструкції встановлений порядок надання інформації державним органам. Зокрема, в п. 7.10 Інструкції встановлено, що при ненадходженні в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 (у наступному звітному місяці інформація про ці порушення уже не надається).
Тобто саме на банки покладені обов'язки контролювати дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності законодавчо встановлених строків і інформувати органи ДПС про їх порушення. Але перевіряючи безпідставно ототожнили контроль за законністю валютних операцій з контролем за дотримання строків розрахунків в межах законних зовнішньоекономічних операцій.
Ні в самому акті перевірки, ні в додатках до нього відсутні відомості про отримання позивачем інформацій банків про факти порушення строків надходження коштів або товарів в межах контрактів, які знаходяться на контролі в банку.
Колегія суддів зазначає, що не оскаржене рішення про застосування штрафних санкцій не означає правомірності рішення, тому господарський суд обґрунтовано дослідів правомірність перевірки та прийнятя рішення.
Таким чином, самостійно роблячи висновки про порушення підприємством строків надходження валютної виручки перевіряючи діяли за межами наданих їм ст. 10 Закону України „Про держану податкову службу в Україні" повноважень, а тому ці висновки є неправомірними.
Оскільки судом встановлено, що при проведенні перевірки і прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій позивач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, за межами наданих йому повноважень, чим фактично порушив права відповідача (навіть якщо сам платник на ці порушення не посилався), вимоги про стягнення сум застосованих фінансових санкцій суд вважає неправомірними, а тому вони не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заперечення ДПІ у Московському районі м. Харкова наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. по справі № АС-13/418-06 була ухвалена без порушення норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 12.12.2006р. по адміністративній справі № АС-13/418-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Істоміна О.А.