Справа № 2-267/09

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

31 липня 2009 року                                                                                           м. Шостка

          Шосткинський міськрайонний суд  Сумської області у складі:

головуючого: судді Чернобая О.І.,

при секретарі Ніколаєнко В.В.,

з участю представника позивача по первісному позову і представника відповідача по другому позову ОСОБА_1 ,

відповідача по первісному позову і позивача по другому позову ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду цивільну справу за позовом Державного підприємства «Шосткинське лісне господарство» до ОСОБА_2  про виселення із нежитлового приміщення без надання іншого жилого приміщення та позовом ОСОБА_2  до Державного підприємства «Шосткинське лісне господарство» про вселення в будинок та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач по первісному позову Державне підприємство «Шосткинський лісгосп» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про виселення його з нежитлового будинку кордону АДРЕСА_1 , мотивуючи свій позов тим, що вказаний будинок належить на праві власності підприємству. 01.11.1994 року, відповідач був прийнятий до Шосткинського лісгоспу на посаду єгеря. В 1994 році відповідач самовільно вселився у вказаний будинок і став там проживати, хоча такого дозволу він не мав. Ордер на вселення у вказаний будинок він не отримував і відповідач взагалі зареєстрований за іншою адресою. З 24.04.2009 року відповідач звільнений з підприємства за скороченням чисельності штату. У спірному будинку відповідач залишив свої речі та майно і добровільно відмовляється виїхати з будинку.

    В свою чергу відповідач ОСОБА_2  подав позов до Державного підприємства «Шосткинський лісгосп» про вселення його у спірний будинок. Позови були об’єднані в одне провадження.

    Свій позов ОСОБА_2  мотивував тим, що він, як єгер, в 1994 році отримав цей будинок як службову квартиру і з того часу став проживати там. В 2008 році, відповідач по його позову, фактично виселив його із спірного будинку, але всі його речі і майно залишились в будинку. Вважає, що цей будинок являється службовим житловим будинком підприємства, яке вселило його в цей будинок, тому відповідач не мав права на його виселення.

    У судовому засіданні представник позивача по первісному головний лісничий Державного підприємства «Шосткинський лісгосп» ОСОБА_2  позов підприємства підтримав в повному обсязі і просить суд виселити ОСОБА_2  із спірного будинку без надання йому іншого житлового приміщення. Позов ОСОБА_2  не визнав і показав, що ОСОБА_2  не може бути вселений у спірний будинок, оскільки він туди вселився самовільно без будь-яких законних підстав.

    Відповідач по первісному позову ОСОБА_2  позов лісгоспу не визнав і показав, що в 1994 році, колишнє керівництво підприємства вселило його у спірний будинок, у нього є будинкова книга на цей будинок, тому він проживав там на законних підставах. Свій позов підтримав в повному обсязі і просить задовольнити його.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі вважає, що первісний позов Державного підприємства «Шосткинський лісгосп» підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2  задоволенню не підлягає з таких підстав.

    У судовому засіданні було встановлено, що спірний будинок кордону АДРЕСА_1 , Сумської області перебував на балансі Державного підприємства «Шосткинський лісгосп» як кордон з 1974 року. /а.с.96/

    Вказаний будинок складається з двох контор, мансарди, підвалу, двох тамбурів, двох крильців, балкону, літньої кухні і сараю, тобто згідно свого статусу являється нежитловим приміщенням і перебуває на обліку підприємства як нежитлове приміщення. /а.с.97/

    З 11.01.2007 року вказаний будинок із надвірними спорудами перебуває у власності Державного підприємства «Шосткинський лісгосп», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. /а.с.7/

    Право власності на цей будинок ніким, в тому числі і відповідачем по первісному позову ОСОБА_2 , не оспорювалось і не скасовувалось.

    З 01.11.1994 року і по 24.04.2009 року відповідач по первісному позову ОСОБА_2  працював єгерем Державного підприємства «Шосткинський лісгосп» і був звільнений за скороченням чисельності штату. /а.с.23; 102/

    Протягом 2007 та 2008 років, відповідачу ОСОБА_2 , неодноразово пропонувалось переселитись в будинок АДРЕСА_2 , але він відмовився від цього, що він сам підтвердив у судовому засіданні, пояснивши, що не хотів залишати спірний будинок і що також підтверджується актом комісії від 13.05.2008 р. /а.с.101/

    Вказаний будинок АДРЕСА_2 , ДП «Шосткинський лісгосп» придбало за договором купівлі-продажу від 29.01.2007 року спеціально для  переселення ОСОБА_2  /а.с.24/

    Як показав у судовому засіданні ОСОБА_2 , у спірний будинок він вселився на підставі ордеру, виданого йому колишнім директором підприємства ОСОБА_4 , але ордеру у нього не має і на запитання суду він показав, що точно не пам’ятає чи видавався йому ордер на вселення у спірний будинок, чи ні.

    В обґрунтування своїх вимог щодо законного вселення у спірний будинок, ОСОБА_2  надав суду «Будинкову книгу» на АДРЕСА_1 , яка була оглянута і досліджена в судовому засіданні і яка взагалі не заповнена і являється тільки бланком будинкової книги, тобто в цю книгу не внесені, а ні мешканці цього будинку, а ні інші необхідні реквізити, незважаючи на те, що книга прошнурована, пронумерована і на ній стоять печатки підприємства. /а.с.103-112/

    Таким чином, ця книга не являється належним доказом того, що ОСОБА_2  на законних підставах вселявся у спірний будинок.

    Крім того, як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2  він не знає звідки у нього взялась ця книга і показав, що цю книгу він знайшов у спірному будинку.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка колишній директор Державного підприємства «Шосткинський лісгосп» ОСОБА_4  показав, що з 1979 по 2004 рік, він працював директором вказаного підприємства. В 1994 році він приймав ОСОБА_2  на посаду єгеря.

ОСОБА_2  був наданий будинок в селищі Лісне, Собицької сільської ради і він там був зареєстрований. Його дружина ОСОБА_5  працювала на підприємстві сторожем і в її обов’язки входила охорона спірного нежитлового приміщення. На час чергування вона ночувала у спірному будинку. Разом з нею, періодично у спірному будинку ночував і ОСОБА_2 , але ні ОСОБА_2 , ні його дружину підприємство не вселяло в цей будинок, ніякого ордеру їм не видавалось, оскільки цей будинок стояв на балансі підприємства з 1974 року як нежитлове приміщення.

Будинкова книга на спірний будинок ОСОБА_2  не видавалась і йому невідомо звідки ОСОБА_2  взяв книгу, яку надав суду. З приводу цієї книги додав, що книга їм, як директором, не підписана, необхідні реквізити в книзі не заповнені і що ОСОБА_2  надав тільки бланк цієї книги, де він її міг взяти, не відомо, але цієї книги у спірному будинку не було.    

    В якості другого доказу свого вселення, ОСОБА_2 , надав суду заяву від 28.11.2003 року, написану від імені його дружини ОСОБА_5  на ім’я колишнього директора лісгоспу ОСОБА_4  про надання їй дозволу тримати на території вказаної мисливської бази урочища «Ковалеве» худобу та птицю і що директор своєї резолюцією дозволив їй це. /а.с.69/

    Суд не сприймає цю заяву як доказ на підтвердження законного вселення ОСОБА_2  у спірний будинок, оскільки як пояснив у судовому засіданні колишній директор ОСОБА_4 ,   ОСОБА_5  працювала в лісгоспі сторожем і охороняла вказаний нежитловий будинок і коли знаходилась на чергуванні, то ночувала в ньому, тому він і дозволив їй тримати худобу і птицю.

    У судовому засіданні також було встановлено, що згідно паспортних даних, ОСОБА_2  спочатку був зареєстрований за адресою: с.Собич, вул.Лісна, Шосткинського району, а з 11.02.2004 року і по теперішній час зареєстрований в с.Лісне, Собицької сільської ради Шосткинського району, що також підтверджується довідкою сільського голови. /а.с.22/

    Згідно довідки Виконавчого комітету Собицької сільської ради Шосткинського району, до адміністративно-територіального поділу Собицької сільської ради входять населені пункти с.Собич та с.Лісне. АДРЕСА_1  Собицького лісництва не входить до села Лісне бо знаходиться за межами населеного пункту. /а.с.98/

    Тобто, реєстрація відповідача по первісному позову ОСОБА_2  також підтверджує, що ОСОБА_2  не проживав у спірному будинку на законних на то підставах.

    У зв’язку з чим суд робить висновок, що ОСОБА_2 , виходячи з його пояснень, був тимчасовим мешканцем у цьому будинку.

    В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_2  зазначив, що в 1994 році він отримав спірний будинок як службову квартиру на сім’ю законно, згідно п.8 постанови Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. «Про затвердження переліку осіб, яким може бути надано службове приміщення».

    Але такі твердження ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки спірний будинок перебуває на балансі підприємства як нежитлове приміщення, цей будинок ніколи не мав статусу службового, тому він не міг виділяться ОСОБА_2  як службове житло.

    Крім того, відповідач ОСОБА_2  не оспорює і не оспорював статусу спірного будинку як нежитлового приміщення, крім того, для вирішення питання про вселення у спірний будинок, ОСОБА_2  повинен довести своє право користування цим будинком, але він не ставив такої вимоги.

    Для вселення у спірний будинок, відповідач ОСОБА_2  повинен був мати ордер на вселення і він повинен був зареєструватись в цьому будинку, але ордер на спірний будинок не видавався, т.я. це приміщення не має статусу житлового і в цьому будинку він ніколи зареєстрованим не був.  

    Твердження відповідача ОСОБА_2  про те, що його виселення з будинку є грубим порушенням вимог ст.109 ЖК України також є безпідставними, оскільки ця норма закону не стосується даних правовідносин.

    Згідно ст.319 ЦК України в ласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

    Тому позивач, за первісним позовом, як власник спірного будинку, має право володіти, розпоряджатись цим будинком на власний розсуд.

    Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Тому позивач по первісному позову має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження спірним нежитловим будинком шляхом виселення відповідача з будинку, оскільки у спірному будинку залишились речі та майно відповідача.

    Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.319, 391 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Шосткинське лісне господарство» задовольнити.

Виселити ОСОБА_2  із нежитлового будинку кордону АДРЕСА_1 , Сумської області без надання іншого житлового приміщення.

    Стягнути з ОСОБА_2  на користь Державного підприємства «Шосткинське лісне господарство» судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн.50 коп.

    В задоволенні позову ОСОБА_2  до Державного підприємства «Шосткинське лісне господарство» про вселення його в будинок АДРЕСА_1  та стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. – відмовити.

           Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області, через Шосткинський міськрайсуд,  шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, а апеляційна скарга не була подана у строк визначений законом, рішення набирає законної сили по закінченню цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя:                                                                                               О.І.Чернобай