Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є. у .№ 335/12739/14

Провадження№22-ц/778/2356/16

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.,

суддів: Краснокутської О.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «ОСОБА_1 – Січ» в особі Філії Новомиколаївського району ПАТ СК «ОСОБА_1 – Січ», ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування та франшизи, -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ СК „Оранта-Січ” в особі філії Новомиколаївського району ПАТ СК „Оранта-Січ” про стягнення суми страхового відшкодування.

12 грудня 2014 року ОСОБА_3 подано уточнену позовну заяву до ПАТ СК „Оранта-Січ” в особі філії Новомиколаївського району ПАТ СК „Оранта-Січ”, ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування та франшизи.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, що 09 листопада 2013 року на автошляху м. Запоріжжя – м. Донецьк на ділянці дороги, розташованій у с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровський області, стався страховий випадок: дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4  та автомобіля НОМЕР_2 під його керуванням. Внаслідок ДТП належний йому автомобіль було пошкоджено.

Винним у скоєні зазначеної ДТП визнано ОСОБА_5 на підставі вироку Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року.

Цивільна відповідальність ОСОБА_5 застрахована в ПАТ СК „Оранта-Січ” (поліс обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ №АВ/9907142).

04 серпня 2014 року він направив страховику заяву про виплату страхового відшкодування, але страхова компанія безпідставно, на його думку, прийняла рішення щодо сплати тільки частини спричиненої шкоди у розмірі 8 181 грн. 11 коп., відмовившись сплатити ще 33 071 грн. 49 коп.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з ПАТ СК „Оранта-Січ” на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 32 071 грн. 49 коп. Стягнути з ОСОБА_4 франшизу у розмірі 1 000 грн. ( а. с. 1-5,46-50 ).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 франшизу в розмірі 1 000 грн. згідно страхового полісу АВ/9907142.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не довів, що внаслідок ДТП, яка сталася 09 листопада 2013 року, йому спричинена матеріальна шкода на загальну суму 41 252 грн. 60 коп.

Такий висновок відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2013 року на автошляху м. Запоріжжя – м. Донецьк на ділянці дороги, розташованій у с. Зелена Долина Покровського району Дніпропетровський області, стався дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4  та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

На підставі вироку Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року винним у зазначеній ДТП визнано ОСОБА_5 ( а. с. 7-14 ).

Цивільна відповідальність ОСОБА_5 застрахована в ПАТ СК „Оранта-Січ”, поліс обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ №АВ/9907142. Відповідно до умов полісу, страхова сума ( ліміт відповідальності ) за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн., франшиза 1 000 грн. ( а. с. 6 ).

ОСОБА_3 11 листопада 2013 року повідомив ПАТ СК «Оранта-Січ» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 09 листопада 2013 року. Страхова компанія, відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» доручила «Експерт-Сервіс Авто» визначити розмір страхового відшкодування ( а. с. 20-23 ).

Огляд автомобіля НОМЕР_3 було проведено 14 листопада 2013 року на СТО «Автомир» у присутності ОСОБА_3, директора СТО ОСОБА_6 Будь-яких зауважень щодо правильності внесених до протоколу огляду відомостей учасники огляду не висловили. На підставі протоколу огляду 25 вересня 2014 року оформлена ремонтна калькуляція № 2186, складено розрахунок суми страхового відшкодування за пошкоджений 09 листопада 2013 року внаслідок ДТП автомобіль. Величина страхового відшкодування визначена у 9 181 грн. 11 коп., франшиза по договору страхування становить 1 000 грн. ( а. с. 56-60 )

Відповідно до вимог частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньої-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Страхова компанія добровільно відшкодувала позивачеві 8 181 грн. 11 коп.

Суд першої інстанції, з метою повного з’ясування фактичних обставин справи, ухвалою від 22 червня 2015 року, задовольнив клопотання позивача та призначив авто товарознавчу експертизу для визначення матеріального збитку ( шкоди ), завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 внаслідок ДТП, яка відбулася 09 листопада 2013 року, та встановлення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу ( а. с. 77-79,103 ).

У повідомленні про неможливість проведення експертизи № 190/15 від 30 грудня 2015 року експерт зазначив, що оскільки автомобіль НОМЕР_3 фактично був відремонтований, експерт не зміг визначити вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту автомобіля, так як без візуального огляду транспортного засобу та ідентифікації пошкоджених конкретних вузлів та деталей, співставлення їх з переліком, наведеним у протоколі огляду транспортного засобу, неможливо однозначно визначити повну картину пошкоджень автомобіля ( а. с. 149-152 ).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_3 і стягнув з ОСОБА_4 на його користь франшизу у розмірі 1 000 грн. У задоволенні вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «ОСОБА_5 – Січ», відмовив через недоведеність.

Твердження позивача про те, що розмір його втрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля НОМЕР_3, фактично дорівнює 41 252 грн. 60 коп., не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших особі, які беруть участь у справі.

За змістом частин 1,3,4 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У підтвердження заявлених вимог ОСОБА_3 надав суду рахунок № ЧП-00005 від 22 листопада 2013 року приватного підприємця ОСОБА_6 та рахунок-фактуру № СФ-0000007 від 27 листопада 2013 року щодо ремонту автомобіля НОМЕР_3 ( а. с. 15-16 ).

Разом з тим, вказані документи не являються належними доказами, оскільки оформлені з порушенням положень статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". До того ж вони не свідчать про те, що ремонтні роботи автомобіля були фактично виконані підприємцем ОСОБА_6 саме на суму 41 252 грн. 60 коп., а також що ОСОБА_3 вказані роботи були оплачені.

Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав вважати, що спір вирішено неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: