ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/5643/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна»

до Державної акціонерної компанії «Хліб України»

про стягнення 955 289,87 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Цапенко Б.В. (дов. № 874 від 28.12.2015);

від відповідача - Цихуляк С.В. (дов. №02-14/692 від 29.04.2016);

ВСТАНОВИВ:

29.03.2016 Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної акціонерної компанії «Хліб України» про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 678 591,24 грн., пеню в сумі 102 394,07 грн., 3% річних в сумі 5 794,34 грн. та 7% штрафу у розмірі 117 501,38 грн., а всього - 1 872 384,77 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №97/12189 від 01.12.2011 в частині своєчасного здійснення орендної плати за орендоване приміщення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5643/16, та призначено до розгляду на 19.04.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2016 у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. 19.04.2016 у відрядженні, розгляд справи № 910/5643/16 призначено на 05.05.2016.

Судове засідання 05.05.2016 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2016 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи № 910/5643/16 призначено на 31.05.2016.

31.05.2016 відповідачем через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначав, що між сторонами укладено договір №222 від 29.04.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку із чим його заборгованість перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення від 01.12.2011 становить 761 496,34 грн., а тому просив зменшити суму до задоволення, зазначену у позові, а також суму нарахованих штрафних санкцій.

Також 31.05.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, у яких останній зазначав, що сума основної заборгованості відповідача за вказаним договором оренди з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог становить 761 496,34 грн. При цьому зазначав, що загальна сума пені становить 70 497,81 грн., 3% річних - 5 794,34 грн.,7% штрафу - 117 501,38 грн.

В судовому засіданні 31.05.2016 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.06.2016.

06.06.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додатковий відзив на позовну заяву, у якому, посилаючись на скрутне фінансове становище та порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство, а також відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

06.06.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про виправлення технічної описки в позовній заяві у розрахунку пені та просив стягнути з відповідача на його користь 761 496,34 грн. - основної заборгованості, 70 497,81 грн. - пені, 5 794,34 грн. - 3% річних та 117 501,38 грн. - 7% штрафу.

В судове засідання 06.06.2016 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 06.06.2016 судом було розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та виправлення описки стосовно яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 955 289,87 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна» (далі - позивач, орендодавець) та Державною акціонерною компанією «Хліб України» (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №97/12189 (далі за текстом - договір), відповідно до умов розділу 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 323,8 кв. м., яке належить орендодавцю та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1, для розміщення офісу.

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі орендованого приміщення (додаток 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням (яка розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786), що орендується становить 50 145,15 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8 357,52 грн.

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Вартість комунальних послуг, які включають в себе забезпечення електроенергією, теплопостачання, водопостачання і водовідведення, вивезення та знешкодження ТПВ, прибирання, охорона, користування ліфтами, обслуговування сантехніком, електриком, двірником, орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем (п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди від 01.12.2011).

Пунктами 3.4, 3.7 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, які орендар зобов'язується перерахувати не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку.

Відповідно до п. 3.6 договору протягом 3 робочих днів після закінчення місяця орендодавець зобов'язується виставити орендарю рахунок за користування приміщенням.

Згідно з п. 7.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За порушення терміну сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 договору термін його дії становить 2 роки 11 місяців з дня підписання акту. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати цей договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на 2 роки 11 місяців на тих самих умовах. Така пролонгація дії цього договору можлива без обмеження терміну.

Об'єкт оренди переданий позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.12.2011, підписаним повноважними представниками сторін договору та скріпленим печатками товариств.

Додатковою угодою №2 від 01.04.2013 до договору сторони погодили, що площа орендованого приміщення становить 235,0 кв. м., а розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням, що орендується становить 41 555,38 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6 925,90 грн., на виконання якої сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2013 загальною площею 235,0 кв. м.

Додатковою угодою №3 від 01.04.2014 до договору сторони погодили, що площа орендованого приміщення становить 176,4 кв. м., а розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням, що орендується, становить 27 319,07 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4 553,18 грн., на виконання якої сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2014 загальною площею 176,4 кв. м.

Останній акт приймання-передачі нежитлового приміщення площею 176,40 кв. м. підписано сторонами 31.10.2014.

Матеріали справи містять лист-вимогу позивача №130-2-12/151 від 15.01.2016 про сплату протягом п'яти банківських днів з моменту отримання даної вимоги заборгованості у розмірі 1 678 591 грн. за договором №97/12189.

29.04.2016 між сторонами укладено договір №222 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № Д-12189 від 01.12.2011 становить 761 496,34 грн.

Розмір основної заборгованості за договором оренди №97/12189 від 01.12.2011 у сумі 761 496,34 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2016 - 25.05.2016, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариств.

Таким чином, у зв'язку із несплатою відповідачем виниклої заборгованості за вказаним договором, позивачем заявлено до стягнення з Державної акціонерної компанії «Хліб України» 761 496,34 грн. - основної заборгованості, 70 497,81 грн. - пені, 5 794,34 грн. - 3% річних та 117 501,38 грн. - 7% штрафу, а всього 955 289,87 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1, п.4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем у справі належним чином виконані взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачу майна, зазначеного у договорі, що підтверджено наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі та відповідачем не спростовано.

Наданий позивачем розрахунок розміру щомісячної орендної плати є обґрунтованим та відповідає умовам укладеного сторонами у справі договору.

Крім того, матеріали справи містять рахунки на оплату та акти надання послуг за спірний період.

Пунктами 3.4, 3.7 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, які орендар зобов'язується перерахувати не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку.

Отже, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди №97/12189 від 01.12.2011 у сумі 761 496,34 грн.

Розмір основної заборгованості за договором оренди №97/12189 від 01.12.2011 у сумі 761 496,34 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.01.2016 - 25.05.2016, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариств, та не заперечується відповідачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 761 496,34 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Установлено, що п. 8.2 договору сторони погодили, що за порушення терміну сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за договором має сплатити 70 497,81 грн. пені.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 «Про внесення зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764» установлено, що 100% акцій Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України, а тому згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України відповідачу нараховано штраф у розмірі 7% від суми боргу, що складає 117 501,38 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що позов в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 794,34 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Однак, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені та штрафу, враховуючи наступне.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Згідно із ст. 233 ГК у разі коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розумною може вважатися сума, яка орієнтовно відповідає правилам, зазначеним у ст. 3 вказаного Закону.

Наразі, обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилався на те, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою ДАК «Хліб України» від 03.06.2016 №1-5-10/425 щодо заборгованості станом на 01.06.2016 із виплати заробітної плати працівникам компанії в сумі 395 639,90 грн., в т.ч. виплати податків до загальнодержавних бюджетів в сумі 189 432,77 грн., а також копією звіту про фінансові результати ДАК «Хліб України» за І квартал 2016 року, згідно якого збиток становить 35 541 грн., копією балансу ДАК «Хліб України» станом на 31.03.2016 та копією виписки по р/р №226003300684096 ДАК «Хліб України» в АТ «Ощадбанк» від 19.04.2016. Окрім того, відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що суму основної заборгованості відповідачем не могло бути погашено з незалежних від нього обставин в установлені договором строки, при цьому у подальшому відповідач частково погасив заборгованість, а прострочення, що мало місце, не завдало збитків позивачу, оскільки за даним рішення суду стягуються на користь позивача компенсаційні санкції у порядку ст. 625 ЦК України, а також приймаючи до уваги майновий стан відповідача, то суд, у відповідності до ст. 233 ГК України вбачає підстави для зменшення на 50% заявленого до стягнення розміру пені та штрафу, та стягує з відповідача пеню у розмірі 35 248,91 грн. та штраф у розмірі 58 750,69 грн.

Згідно з абз. 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином з відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 14 329,35 грн. з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код 20047943) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація Україна» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) заборгованість з орендної плати у розмірі 761 496 (сімсот шістдесят одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 34 коп., 35 248 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 91 коп. пені, 5 794 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 34 коп. 3% річних, 58 750 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 69 коп. штрафу, та судовий збір у розмірі 14 329 (чотирнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 35 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 10.06.2016

Суддя В.О. Демидов