Справа № 2-3866/09  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

17 червня 2009 року Соснівський районний суд м. Черкаси  в складі:  

головуючого - судді – Чепурний В.П.  

при секретарі –     Бондаренко Н.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»  в  особі Черкаської філії товариства з  обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення вкладу в сумі 500 000,0 гривень з підстав  спливу  строку дії договору банківського вкладу від 03.10.20008року,-  

В С Т А Н О В И В:  

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення вкладу в сумі 500 000,0 гривень з підстав  спливу  строку дії договору банківського вкладу від 03.10.2008 року посилаючись на те, що  між нею та відповідачем був укладений договір банківського вкладу від 03.10.2008 року., згідно якого позивачка внесла 500 000,0 гривень.  

Відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2. ДОГОВОРУ БАНК прийняв від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в загальній сумі 500 000,0 гривень (далі – ВКЛАД) строком на 183 днів з 03.10.2008 року (дата внесення) по 03.04.2009 року (дата повернення) з процентною ставкою 19,2 процентів річних.  

Про виконання ОСОБА_1 умов пунктів 1.1. та 2.3.2. ДОГОВОРУ БАНК видав квитанцію від 03.10.2008 року №1003/62 про прийняття від неї готівки в сумі 500 000,0 гривень.  

Відповідно до підпункту 2.1.1. ДОГОВОРУ БАНК зарахував згадані грошові кошти на депозитний рахунок: балансовий рахунок №2630 особовий рахунок 0306009001181001.  

Правилами підпункту 2.1.5. ДОГОВОРУ встановлено, що БАНК зобов’язаний повернути ОСОБА_1 ВКЛАД повністю готівкою або у безготівковій формі в дату повернення – тобто 03.04.2009 року.  

Станом на дату подання позовної заяви БАНК умови ДОГОВОРУ не виконав, ВКЛАД на користь ОСОБА_1 не повернув, а відтак є винним у порушенні зобов’язання.  

Крім цього, ДОГОВОРОМ передбачено дострокове його розірвання про що ОСОБА_1 письмово зверталася до БАНКУ із заявами від 13.11.2008 року №3672, від 17.11.2008 року №3720 та від 26.12.2008 року №4320.  

БАНК відмовив ОСОБА_1 у достроковому розірванні ДОГОВОРУ і поверненні суми ВКЛАДУ про що вказав у відповіді від 08.12.2008 року №26-03/2771.  

Про повернення ВКЛАДУ ОСОБА_1 подала до БАНКУ заяву від 03.04.2009 року №2816, але БАНК відмовив у поверненні ВКЛАДУ про що вказав у листі від 06.04.2009 року №31-11/1948.  

БАНК не повернув ОСОБА_1 ВКЛАД і не надав відповіді на заяву від 06.04.2009 року №2912 про його повернення.  

За таких обставин БАНК порушив визначене Законом право ОСОБА_1  

Представник позивачки в судому засіданні позовні вимоги підтримав та  просив стягнути з відповідача на її користь вклади на депозитних рахунках в сумі 500 000,0тис. гривень, 5000 тис.грн. за правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд в задоволені позову відмовити  

  Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.  

В судовому засіданні встановлено, що 03.10.20008року , що  між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір банківського вкладу від 03.10.2008 року., згідно якого позивачка внесла 500 000,0 гривень.  

Відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2. ДОГОВОРУ БАНК прийняв від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в загальній сумі 500 000,0 гривень (далі – ВКЛАД) строком на 183 днів з 03.10.2008 року (дата внесення) по 03.04.2009 року (дата повернення) з процентною ставкою 19,2 процентів річних.  

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти  на неї або дохід  в іншій формі на умовах  та в порядку, встановлених договором.  

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та  вимог закону.    

Відповідно до ст.ст. 629, 651 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від договору чи зміна його умов не допускається.  

Відповідно до ст. 1060 ЦК України за договором вкладу незалежно від його виду (вклад на вимогу або строковий вклад)  банк зобов’язаний  видати вклад  або його частину  на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.  

03.04.2009 року  позивачка звернулася до банку з вимогою повернути кошти, які знаходяться на депозитному рахунку, але відповідач в поверненні  коштів  відмовив, мотивуючи свою відмову тим, що Національним банком України по відношенню до ТОВ «Укрпромбанк» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та інше.  

Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача являються неправомірними, оскільки порушують договірні зобов’язання, передбачені умовами укладених між сторонами договорів банківського вкладу від 03.10.2008 року.  

Суд вважає, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов’язань та ст.1060 ЦК України, а також ст.ст. 527, 629, 1058 ЦК України порушені права та законні інтереси позивача, які підлягають до поновлення, тому суд вважає, що позовні вимоги про  повернення вкладу, належних за договором відсотків та шкода завдана його здоров’ю підлягають до задоволення, оскільки обґрунтовані на законі та відповідають умовам укладених між сторонами договорів.  

При подачі даного позову позивачка була звільнений від оплати державного мита на  підставі Закону України «Про захист прав споживачів», Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тому на підставі ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача  на користь держави підлягає державне мито в сумі 1700 тис. грн. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до наданої позивачем квитанції розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення становить 30 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача на його користь.  

    Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 526-527, 530, 629, 651, 1058, 1060  ЦК України,  суд –  

В И Р І Ш И В:  

  Стягнути з     Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі  Черкаської філії  товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь  ОСОБА_1 вклад на депозитному рахунку в сумі 500 000,0  гривень, 5000 тис. грн. за правову допомогу та  30 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього  505. 030 грн.  

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави судовий збір  в сумі  1700 грн.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

ГОЛОВУЮЧИЙ: