ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2009 року Справа №2а-3905/09/1370
10 год. 25 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2, зал № 8
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. при секретарі Оларь В.О., за участю представників позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови №ВП 12322095 від 22.05.2009р. про накладення на позивача штрафу в розмірі 510 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Просить суд скасувати постанову державного виконавця від 22.05.2009р. ВП №12322095 про накладення на управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова штрафу в розмірі 510 грн.
Ухвалою судді Гулкевич І.З. від 05.06.2009 р. на підставі вищеописаного позову відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-3905/09/1370.
Розпорядженням в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2009 р. №24-р адміністративну справу № 2а-3905/09/1370 у зв'язку із хворобою судді Гулкевич І.З. передано на розгляд судді Москалю Р.М.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, вважає оспорювану постанову безпідставною та неправомірною, просить суд її скасувати. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.
Постанова про накладення штрафу у розмірі 510,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду мотивована тим, що вимогою державного виконавця від 29.04.2009 року боржника у виконавчому провадженні (позивача у даній справі) було повторно зобов'язано виконати рішення суду у строк до 06.05.2009 року та надати державному виконавцю письмове підтвердження про виконання. У відповідь на цю вимогу позивачем було надіслано у підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області нормативно обґрунтоване повідомлення від 06.05.2009 р. № 7810/06-19 про неможливість виконання вказаної вимоги та заявлено клопотання про звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий лист № 2а-1602/08, із заявою про роз'яснення даного судового рішення та зупинення виконавчого провадження. Натомість державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову від 22.05.2009 р. ВП № 12322095. В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що неодноразово повідомляв відповідача про неможливість виконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-1602/08.
Зокрема, на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 12322095 від 14.04.2009 р. позивачем було направлено повідомлення від 21.04.2009 р. № 7160/06-19 про неможливість виконання судового рішення з тих мотивів, що органи пенсійного фонду України здійснюють призначення та виплату пенсії, а не державної соціальної допомоги. Тому позивачем було заявлено клопотання про вчинення підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області дій щодо заміни неналежної сторони виконавчого провадження - управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова - на належну. Позивач в повідомленні від 21.04.2009р. також вказував, що рішення суду неможливо виконати до розгляду касаційної скарги управління ПФУ Залізничного району м. Львова Вищим адміністративним судом України, оскільки в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 р. невірно зазначено періоди, за які зобов'язано управління здійснити нарахування ОСОБА_3
Представник позивача також звертає увагу суду на те, що коштів з державного бюджету України на виплату вказаної у рішенні допомоги районним управлінням пенсійного фонду України не виділено. З огляду на зазначені обставини вважає, що рішення суду №2а-1602/08 від 15.09.08р., що набрало законної сили 17.11.2008р., не виконано позивачем з поважних причин, а постанова державного виконавця від 22.05.2009 р. ВП № 12322095 є неправомірною.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає, що державний виконавець при винесені даної постанови про накладення штрафу діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження». Вимогою держаного виконавця від 29.04.2009 р. було зобов'язано боржника - управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова - у строк до 06.05.2009 р. виконати зазначене у виконавчому листі №2а-1602/08 рішення суду та надати державному виконавцю письмове підтвердження про виконання. В підрозділ ПВР ВДВС ГУЮ надійшло повідомлення боржника у виконавчому провадженні від 06.05.2009 р., зі змісту якого вбачається, що вказане рішення суду не було виконано без поважних на те причин. Адже наведені у повідомленні обставини на підтвердження неможливості виконання рішення суду вже досліджувалися судом підчас судового розгляду адміністративної справи №2а-1602/08, відповідачем у якій було управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова, а тому такі не можуть братись до уваги. Отже, державним виконавцем 22 травня 2009 року було правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 510,00 грн.
На запитання суду представники сторін повідомили, що надали всі наявні докази на підтвердження їх вимог та заперечень, інших надати суду не бажають.
Розглянув матеріали адміністративної справи, заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог ст. 24, ч. 1, 5 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», держаний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання, зокрема, виконавчих листів, виданих судами, є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, на виконання покладених на нього обов'язків, має право, зокрема, вимагати від службових осіб боржників - юридичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження. Державному виконавцю також надано право застосувати до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, та призначити новий строк виконання.
Згідно ч. 1 ст. 87 цього ж Закону України, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника - юридичну особу штрафу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2008 р. по справі № 2а-1602/08 частково задоволено позов ОСОБА_3 та зобов'язано управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити їй 1383,04 грн. щомісячної державної соціальної допомоги. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 р. постанову суду першої інстанції залишено без змін. Згадана ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та є підставою для її негайного виконання.
14 квітня 2009 року постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській обл. на підставі виданого Львівським окружним адміністративним судом виконавчого листа №2а-1602/08 від 20.03.2009р. відкрито виконавче провадження ВП № 12322095 та надано боржнику термін для добровільного виконання рішення суду в строк до 21.04.2009 р. Копія постанови була надіслана сторонам виконавчого провадження у встановленому законом порядку.
У зв'язку із отриманням постанови від 14.04.2009р. управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова надіслало відповідачу повідомлення від 21.04.2009р. №7160/06-19 про неможливість виконання рішення суду та необхідність заміни сторони виконавчого провадження. Державним виконавцем викладені в повідомленні від 21.04.2009р. обставини визнано неповажними та повторно зобов'язано боржника у строк до 06.05.2009 р. надати державному виконавцю письмове підтвердження виконання вищезазначеного рішення. У вказаний строк державному виконавцю надійшло повторне письмове повідомлення з зазначенням причин невиконання рішення суду та з клопотанням про звернення державним виконавцем до суду за роз'ясненням рішення та зупинення у зв'язку з цим виконавчого провадження. Оскільки державний виконавець вважає наведені в повідомленнях обставини такими, що свідчать про невиконання боржником рішення суду без поважних причин, то він на підставі ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову ВП №12322095 від 22.05.2009 р. про накладення на управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова штрафу в розмірі 510 грн.
Оцінюючи постанову ВП №12322095 від 22.05.2009 р. про накладення на управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова штрафу в розмірі 510 грн. на відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та аргументи позивача про її незаконність у зв'язку із об'єктивною неможливістю виконання рішення суду суд виходить з наступного.
Вимогою державного виконавця від 29.04.2009 р. зобов'язано управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова у строк до 06.05.2009 р. виконати згадане вище рішення суду та надати письмове підтвердження про виконання, а у випадку повторного невиконання рішення у встановлений термін - надати обґрунтоване пояснення щодо причин невиконання рішення та вимоги державного виконавця. З надісланого управлінням ПФУ у Залізничному районі м. Львова повідомлення від 06.05.2009 р. № 7810/06-19 вбачається, що рішення суду про нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 1383,04 грн. не виконано без поважних на те причин з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. У судовому засіданні встановлено, що позивач наданим йому правом не скористався, до суду із заявою відповідного змісту не звертався. На запитання суду про пояснення такої процесуальної позиції представник позивача жодних аргументів не навів.
Тому посилання позивача про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що в описовій частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 р. при викладенні короткого змісту постанови суду першої інстанції не зазначено періоду, за який зобов'язано управління здійснити нарахування ОСОБА_3 виплати державної соціальної допомоги в сумі 1383,04 грн., а також твердження про відсутність визначення на законодавчому рівні поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини при проведенні нарахування підвищення до пенсії, не приймається судом до уваги. Адже позивач мав процесуальну можливість, а за необхідності виконати незрозуміле йому рішення суду - також і обов'язок з'ясувати незрозумілі йому обставини шляхом звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.
Щодо тверджень позивача про відсутність коштів у державному бюджеті України для здійснення районними управліннями Пенсійного фонду України нарахування та виплати державної соціальної допомоги і, як наслідок, необхідність замінити неналежну, на погляд позивача, сторону виконавчого провадження на належну, суд їх до уваги не приймає, виходячи з наступного.
По-перше, твердження позивача аналогічного змісту розглядалися судами першої та апеляційної інстанції при розгляді адміністративної справи №2а-1602/08 по суті та відхилені з мотивів невідповідності закону та фактичним обставинам справи. Оскільки рішення суду у адміністративній справі №2а-1602/08 набрало законної сили, то встановлені ним обставини справи та їх правова оцінка не можуть однією з сторін спору піддаватися сумніву інакше, ніж шляхом подання касаційної скарги.
По-друге, згідно з ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутись до адміністративного суду, що видав виконавчий лист із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Тому позивач (як сторона виконавчого провадження, на яку покладено обов'язок виконати рішення суду) у зв'язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, мав процесуальну можливість звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою відповідного змісту (про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення). У судовому засіданні встановлено, що позивач наданим йому процесуальним законом правом не скористався, до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення не звертався. На запитання суду про пояснення такої процесуальної позиції представник позивача жодних аргументів не навів.
Щодо твердження позивача про необхідність проведення його заміни на належну сторону у виконавчому провадженні на тій підставі, що органи пенсійного фонду України здійснюють виплати пенсії, а не державних соціальної допомоги, як це зазначено у згадуваному рішенні суду, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 264 КАС України, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється за рішенням суду у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи. Позивач до суду із заявою відповідного змісту не звертався. Суд додатково наголошує, що не потребують доказування обставини, встановленні рішенням суду у адміністративній справі №2а-1602/08, яке набрало законної сил. Тому покликання позивача на те, що він не є органом, який повинен здійснювати виплату ОСОБА_3 державної соціальної допомоги за вказаним рішенням суду, є безпідставним, спростовується рішенням суду та до уваги судом не приймається. З огляду на це, клопотання позивача до державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення суду саме управлінням ПФУ у Залізничному районі м. Львова є необґрунтованим та таким, що суперечить закону.
З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованою позицію відповідача, що аргументи позивача, викладені у письмових поясненнях від 21.04.2009 р. та 06.05.2009 р. вже були предметом дослідження при розгляді адміністративної справи № 2а- 1602/08 та розглянуті як судом першої інстанції при постановленні судового рішення від 15.09.2008 р., так і судом апеляційної інстанції, ухвалою якого це рішення залишено без змін. Відповідно, немає достатніх підстав вважати їх поважними причинами невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Процесуальна позиція управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова свідчить про його небажання та ухилення від виконання рішення суду у адміністративній справі №2а-1602/08, що набрало законної сили.
Отже, постанова ВП № 12322095 від 22.05.2009 р. про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні - управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова - видана державним виконавцем в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з позивача у даній справі не підлягають до стягнення.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Москаль Р.М.
Постанова складена в повному обсязі 10 серпня 2009 року.