Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі
за участю представників сторін:
позивача –Болибока І. О. за довіреністю №2741 від 10.10.2006р., Боброннікової Т.О. за довіреністю №332 від 30.01.2007р.
відповідача – Бурейка А.Т. за довіреністю б/н від 01.03.2007р., Цинмана А.М. за довіреністю №99/1Ф від 06.09.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 479Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2007 року по справі № 49/138-06
за позовом Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" м. Харків
до Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП - Україна ЛТД" м. Харків
про стягнення 2 211,90 грн.
встановила:
Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП - Україна ЛТД" про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за скид стічних вод з перевищенням ДВП згідно з договором № ІІ-6612/07-АК-1 від 03.11.2004 року на приймання стічних вод у розмірі 2211,90 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 січня 2007 року у справі №49/138-06 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кононової О.В., судді Прохорова С.А., судді Савченко А.А.) у задоволенні позову та у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" у повному обсязі. Покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 51,00 грн.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його представники у судовому засіданні вважають, що місцевий господарський суд в повному обсязі дослідив матеріали справи і прийняв обґрунтоване рішення, у зв‘язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
03 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №II-6612/07-АК-1 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов‘язувався приймати від відповідача стічні води в обсягах, встановлених «Абоненту»лімітів на водокористування та водовідведення згідно з Договором, а відповідач зобов‘язувався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.
Відповідно до п.3.5. Договору відповідач – «Абонент»зобов‘язався скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати допустимих величин показників забруднення (ДВП). В разі скиду «Абонентом»стічних вод з перевищенням ДВП, плата за них проводиться за підвищеним тарифом згідно з р.6 «Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова»(далі Правила).
Пунктом 3.6. Договору встановлено заборону «Абоненту»скидати фільтраційні, умовно-чисті, зливові та позалімітні стічні води. Цим же пунктом передбачене зобов‘язання підприємства прийняти заходи по недопущенню цих скидів та до усунення скидів здійснення їх оплати по підвищеному тарифу згідно Правил.
Згідно з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача 2 211,90 грн. боргу за скид стічних вод з перевищенням ДВП за жовтень 2005 року.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні цих позовних вимог, господарський суд Харківської області виходив з того, що позивачем не доведена правомірність нарахування цієї заборгованості. В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що акт відбору стічних вод б/н від 12.10.2005 року не відповідає вимогам діючих «Правил приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України»та «Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова»щодо визначення місця відбору проб, оскільки жодного посилання на каналізаційний випуск №1, вказаний в акті відбору проб стічних вод б/н від 12.10.2005 року, який би був контрольним колодязем, в розумінні чинного законодавства, не існує.
Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає їх обґрунтованими та такими, що базуються на приписах чинного законодавства та наявних матеріалах справи, зважаючи на таке.
12.10.2005 року представниками позивача, на території відповідача, за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, в присутності його представника - головного інженера Цинман О.М. було проведено відбір проб стічних вод, що підтверджується актом відбору стічних вод від 12.10.2005 року, на якому стоїть підпис представника підприємства відповідача. Цей акт свідчить, що відбір проб стічних вод підприємства відповідача здійснювався на каналізаційному випуску № 1 на території підприємства.
Проте в паспорті водного господарства Спільного українсько - німецького підприємства у формі ТОВ "ТВП - Україна ЛТД", який узгоджувався з ГКП "Харківкомуночиствод", в системі водовідведення відповідача існують чотири колодязя: К-85, К-86, К-87 та К-88, про що свідчить зведений план розташування каналізаційних мереж відповідача і він є невід'ємною частиною паспорту водного господарства. Відповідно до примітки до зазначеного плану, зведений план мереж відображає існуючий стан внутриплощадочних комунікацій з урахуванням технології підприємства, з нанесенням контрольного колодязя (К-85) на випусках мереж каналізації для виконання відборів проб стічних вод при контролі їх складу, і не є схемою розмежування балансової належності мереж господарсько - фікальної каналізації.
Колегією суддів апеляційного суду, як і судом першої інстанції встановлено, що ніяких посилань на каналізаційний випуск № 1, який би був контрольним колодязем, в розумінні чинного законодавства ні план розташування каналізаційних мереж, ні паспорт водного господарства не містять.
У відповідності до п. 5 додатку № 7 до Правил "Порядку проведення відбору проб з метою контролю якості стічних вод, що скидаються Абонентами у міську каналізацію", місцем відбору стічних вод Абонента під час планового контролю їх складу та властивостей, є місце контрольного приєднання Абонента (колодязь, камера і т.ін.) до системи міської каналізації.
Пунктом 1.4. „Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 передбачено, що контрольним колодязем є колодязь на каналізаційному випуску підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора, а каналізаційний випуск підприємства - це трубопровід, яким стічні води підприємства випускаються у збірний чи головний каналізаційний колектор.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні зазначили, що каналізаційний колодязь №85 помилково вказаний як контрольний колодязь, проби були відібрані з колодязя № 87, який відповідно до вимог закону є контрольним, оскільки розташований безпосередньо перед приєднанням до внутриплощадочної каналізаційної мережі АТВТ „Харківський молочний комбінат", проте відповідних виправлень сторонами здійснено не було.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що саме представником позивача в акті відбору проб від 12.10.2005 року безпідставно вказано про відбір з неіснуючого, відносно плану каналізаційних мереж, каналізаційного випуску №1.
У зв‘язку з цим, цей акт не може бути належним доказом.
Таким чином, дані докази не можуть вважатися судом належними, у відповідності до статей 22, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позовних вимог Державного комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".
Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за скид стічних вод з перевищенням ДВП є необґрунтованою, вона не підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, та є такою, що не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, твердження ж позивача в його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2007 року у справі № 49/138-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2007 року у справі № 49/138-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Головуючий суддя
cуддя
суддя