донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

03.04.2007 р.                                                                           справа №18/17

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю   представників сторін:

від позивача:

Солодовник Н.М. –провідний спеціаліст, за дов. №03-01/3957 від 28.12.2006р. (в засіданні суду 27.03.2007р.); Щербатюк Л.В. –головний спеціаліст, за дов. №03-01/364 від 30.01.2007р.

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Плюс», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від	12.02.2007 р.

у справі

№ 18/17 ( суддя Овсяннікова О.В. )

за позовом:

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Плюс», м. Донецьк

про	стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу  робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 4 306 грн. 67 коп.

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2007 р. у справі №18/17     ( суддя Овсяннікова О.В. ) частково задоволені позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, до товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Плюс», м. Донецьк.

Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-Плюс”, м.Донецьк, на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в розмірі 3 970 грн. 59 коп. та пені в розмірі 308 грн. 01 коп. за прострочку сплати штрафних санкцій. В інший частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта-Плюс”, м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду.

Відповідач вважає, що рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права. відповідач зазначає, що строк позовної давності для застосування адміністративно-господарських санкцій вже скінчився, а відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того, позивачем була неправомірно нарахована сума пені. Відповідач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Відповідач не скористувався процесуальним правом на участь у судовому засіданні, його представник двічі в судове засідання апеляційного суду не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 06.03.2007 р.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Донецьк, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що відповідно до вимог    ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р. ( із змінами та доповненнями ), згідно яких для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та господарювання, встановлений норматив робочих місць для інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих. Підприємства, установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції. Просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників позивача, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Згідно звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Плюс», м. Донецьк, про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 17 осіб.

Виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства,  чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсоткового нормативу [ згідно вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( із подальшими змінами та доповненнями ) ] на підприємстві відповідача мало становити одну особу. На підприємстві відповідача у 2005 році не працювало жодного інваліда.

Позивач, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2005 рік, яка становить 3 970 грн. 59 коп., визначив суму штрафних санкцій за нестворене одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в розмірі                              3 970 грн. 59 коп.

Відповідач станом на 10 січня 2007р. штрафні санкції не сплатив. Згідно п.2 ст. 20 Закону України " Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні" за порушення термінів сплати штрафних санкцій нараховується пеня, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Позивачем нарахована сума пені, яка складає  336 грн. 08 коп.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 3 970 грн. 59 коп. та суму нарахованої пені в розмірі 336 грн. 08 коп. Господарським судом частково задоволені позовні вимоги. Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно частково задоволено позов з наступних підстав.

За приписами частини першої ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( в редакції Закону України                   № 2606-ІІІ від 05.07.2001 р. ) для підприємств ( об'єднань ), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Згідно статті 20 вищенаведеного Закону підприємства ( об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим першою частиною ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні ), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно п. 1 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” № 314 від 03.05.1995 р. робоче місце інваліда –це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві ( об’єднанні ), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

У відповідності до п. 2 вищенаведеного Положення робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Робоче місце інваліда, за приписами п. 3, п. 5 зазначеного Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що підприємства, зокрема у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують  державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Тобто, підприємство повинно вживати необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, створювати робочі місця для інвалідів в установленому порядку у межах нормативу, включати їх до колективного договору та інформувати відповідні органи про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 р. за № 464/290, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) та потребу в працівниках”. Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 зазначеної Інструкції звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати  на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами ( інваліди мають шифр “14”).      

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повідомляв органи, які перелічені у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про наявність таких вакантних посад, чим порушені вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Про це свідчить лист Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району                           м. Донецька №02061209-08 від 28.04.2006 р., лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/1452 від 28.04.2006 р.

До матеріалів справи не додані докази, які б підтверджували дії або наміри щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зазначення таких робочих місць у колективному договорі. Статистичні звіти за формою № 3-ПН відповідач у встановленому порядку до місцевого центру зайнятості не подавав. Не доведено відповідачем також те, що він інформував службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.  

Крім того, відповідачем не доведено, що він вживав інші необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, створював робочі місця для праці інвалідів, зазначав їх у колективному договорі.

З урахуванням наведеного, нестворення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів та неповідомлення  органів, перелічених у статті 18 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про наявність вакантних посад не дає можливості відповідним органам направити на підприємство інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.

З огляду на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, судова колегія вважає, що заперечення відповідача є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

В зв’язку з викладеним, судова колегія вважає доведеною вину відповідача у нестворенні нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, тому господарський суд правомірно зазначив, що порушення нормативно визначеного порядку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів є підставою для стягнення відповідних штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Сума пені розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання із використанням облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний конкретний день.

З урахуванням нового розрахунку позовних вимог, нараховано пені внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 3 970 грн. 59 коп. за період з 15.04.2006р. по 09.06.2006р. та з 10.06.2006р. по 10.01.2007р., в сумі 308 грн.01 коп.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача не тільки суму штрафних санкцій в розмірі 3 970 грн. 59 коп., а також суму пені в розмірі 308 грн. 01 коп.

Посилання відповідача на приписи ст. 250 Господарського кодексу України не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” №2960-ІУ від 06.10.2005 р. до правовідносин із стягнення адміністративно –правових санкцій, передбачених Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

                                          П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Плюс», м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2007 р. у справі №18/17 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2007 р. у справі №18/17           ( суддя  Овсяннікова О.В. ) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за  згодою позивача в засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          2. ДАГС