донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.04.2007 р. справа №4/412
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Паніна Т.В. –головний спеціаліст, за дов. №1311/06 від 12.03.2007р. |
від відповідача: | Топоровська С.О. –юрисконсульт, за дов. №11-02/63 від 10.01.2007р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 29.01.2007 р. |
у справі | № 4/412 (суддя Гринько С.Ю.) |
за позовом: | Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області |
до відповідача: | закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта Жданівська”, м.Жданівка Донецької області |
про | стягнення суми боргу за регресними вимогами в розмірі 21 059 грн. 44 коп. за період з 01.01.1999р. по 31.03.1999р. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. у справі №4/412 (суддя Гринько С.Ю.) відмовлено у задоволені позовних вимог Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області, до закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта Жданівська”, м.Жданівка Донецької області, про стягнення суми боргу за регресними вимогами в розмірі 21 059 грн. 44 коп. за період з 01.01.1999р. по 31.03.1999р.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду.
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. У письмовому відзиві на позов відповідач визнав позов у повному обсязі, але в рішенні суду не зазначено, які саме дії відповідача суперечать нормам законодавства або чиї та які саме права та охоронювані інтереси інших осіб порушує задоволення позову.
Позивач зазначає, що в ході судового засідання було конкретизовано, що „регресні вимоги” –це суми призначеної та виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також на випадок втрати годувальника внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання, які повинні відшкодовуватися за регресною вимогою органу державного соціального страхування або Пенсійного Фонду України відповідно до ст. 460 ЦК УРСР. Позивач зазначає, що сума боргу, про стягнення якої йдеться річ в позові, вже доводилася при розгляді справи про банкрутство боржника, тому в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України немає необхідності доводити факт сплати пенсій вдруге.
Позивач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, закрите акціонерне товариство „Орендне підприємство „Шахта Жданівська”, м.Жданівка Донецької області, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.
В обгрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачем в позові були заявлені вимоги про стягнення заборгованості по регресним вимогам за період з 01.01.1999р. по 31.03.1999р., однак в претензіях, на які посилається позивач, вказані вимоги про перерахунок (відшкодування) сум виплачених пенсій, а не про стягнення заборгованості по регресним вимогам. Відповідач вважає, що позивач не довів належним чином витрати на виплати пільгових пенсій, які він здійснив. Представлені в якості доказів платіжна вимога, претензії та відповіді на них не можуть бути належними доказами.
Відповідач просить залишити рішення господарського суду –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.
Жданівський міський відділ Донецького обласного управління Пенсійного Фонду України направив на адресу ДВАТ „Шахта Жданівська” претензії про стягнення пенсій на підставі ст. 460 Цивільного кодексу УРСР на загальну суму 32 140 грн. 62 коп. виплаченої за період з 01.01.1999р. по 31.03.1999р.: №15/06-387 від 07.04.1999р. на суму 3 711 грн. 94 коп.; №15/06-388 від 07.04.1999р. на суму 4 935 грн. 04 коп.; №15/06-389 від 07.04.1999р. на суму 4 799 грн. 08 коп.; №15/06-390 від 07.04.1999р. на суму 3 955 грн. 54 коп.; №15/06-391 від 07.04.1999р. на суму 3 559 грн. 01 коп.; №15/06-392 від 07.04.1999р. на суму 2 949 грн. 37 коп.; №15/06-393 від 07.04.1999р. на суму 5 425 грн. 14 коп.; №15/06-394 від 07.04.1999р. на суму 2 805 грн. 50 коп.
Претензії боржником визнані, про що свідчать відповіді на них: №01-657 від 07.05.1999р.; №01-658 від 07.05.1999р.; №01-659 від 07.05.1999р.; №06-635 від 04.05.1999р.; №06-641 від 04.05.1999р.; №06-642 від 04.05.1999р.; №06-634 від 04.05.1999р.; №06-637 від 04.05.1999р.
Ухвалою Арбітражного суду Донецької області від 12.02.2001р. по справі №18/151Б затверджений реєстр кредиторів ДВАТ „Шахта Жданівська”.
В 2000 році регресні вимоги за платіжною вимогою №27 від 30.06.1999р. на суму 32 140 грн. 62 коп. включені до кредиторських вимог, заявлених у зв’язку з порушенням справи про банкрутство ДВАТ „Шахта Жданівська” №18/151Б, що підтверджується актом від 12.01.2001р. та звітом про нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного Фонду за 4-й квартал 2000 року.
З 01.07.1999р. по 01.04.2001р. зазначена платіжна вимога знаходилась на примусовому виконанні в установі банку. Факт знаходження платіжної вимоги на виконанні підтверджується платіжною вимогою та переліком розрахункових документів ДВАТ „Шахта Жданівська”, що повернуті банком без виконання.
Відповідно до п.п. 19.3.4. п. 19.3. ст. 19 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. позивачу відділенням Укрсоцбанку у м.Харцизьку повернена без виконання неоплачена внаслідок недостатності коштів платіжна вимога №27 від 30.06.1999р. на суму 32 140 грн. 62 коп., яка перебувала на обліку зазначеного банку та Донецької обласної дирекції АПП „Аваль” по визнаним підприємством ДВАТ „Шахта „Жданівська” претензіям щодо відшкодування регресних вимог в порядку ст. 460 Цивільного кодексу України від 1963 року.
Згідно Наказу ДП “Шахтарськантрацит” від 06.05.2003р. № 4 “Про структуру ДП “Шахтарськантрацит” ДВАТ “Шахта “Жданівська” реорганізовано і включено у склад ДП “Шахтарськантрацит” як відособлений підрозділ “Шахта “Жданівська ДП “Шахтарськантрацит”. На підставі договору оренди № 1554 від 21.12.2004р. цілісний майновий комплекс ВП “Шахта “Жданівська” ДП “Шахтарськантрацит” передано в оренду ЗАТ “Орендне підприємство “Шахта “ Жданівська”. Таким чином відповідач у справі, ЗАТ “ Орендне підприємство “Шахта “Жданівська”, є правонаступником ДВАТ “Шахта “Жданівська”, що підтверджується вищенаведеними документами та розподільчим балансом підприємства станом на 31.12.2004р.
Позивач, Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми боргу за регресними вимогами в розмірі 21 059 грн. 44 коп. Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позову.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №4/412 від 29.01.2007 р. не відповідає матеріалам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 12 Закону “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав та законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та Законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.
Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду, що даний спір належить розглядати в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.
Частиною 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом
Закрите акціонерне товариство „Орендне підприємство „Шахта Жданівська”, м.Жданівка, не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і п.5 названої статті.
В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо стягнення суми боргу за регресними вимогами, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.
За таких обставин, висновок господарського суду, що позивач незаконно звернувся з позовом за розглядом спору за правилами Господарського процесуального кодексу України є необгрунтованим.
Судова колегія вважає, що спір не стосується відшкодування пільгових пенсій, які призначаються та виплачуються відповідно до Прикінцевих Положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а стосується відшкодування сум допомоги та пенсій, виплачених особам, що отримали трудове каліцтво або професійне захворювання, а також пенсій на випадок втрати годувальника внаслідок травми та виробництві, які визначаються ст. 460 Цивільного кодексу УРСР як регресні вимоги органу Пенсійного Фонду України.
Призначення та виплата цих пенсій не відноситься до владних повноважень Пенсійного Фонду України та його органів, так як в періоді, за який вимагається відшкодування, ці функції були покладені на органи соціального захисту населення, а з набранням чинності Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ці пенсії призначаються та виплачуються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що спір стосується відшкодування не пільгових пенсій, а саме пенсій та допоміг, що виплачені особам, які зазнали пошкодження здоров’я або смерть, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків на виробництві.
Відповідно до ст. 456 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963р. у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 457 Цивільного кодексу УРСР якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії. В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу, на строки, зазначені у частині третій тієї ж статті.
Відповідно до ст. 460 Цивільного кодексу УРСР організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу. У випадках зменшення розміру відшкодування шкоди (стаття 454 цього Кодексу) відповідно зменшується і розмір відшкодування за регресною вимогою.
Судова колегія вважає хибним висновок господарського суду, що позивачем не доведено факт наявності витрат Управління Пенсійного Фонду України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Донецької області від 12.02.2001р. у справі №18/151б за заявою Управління матеріально-технічного постачання ДХК „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, до боржника ДВАТ шахта „Жданівська” ДО ДХК „Жовтеньвугілля”, м.Жданівка, про визнання банкрутом, Управління Пенсійного Фонду включено до реєстру кредиторів.
До реєстру включена сума 6 652 694 грн. 66 коп. Ця сума узгоджена сторонами шляхом підписання акта звірки. Таким чином, сума боргу, вже доводилась при розгляді справи про банкрутство боржника, ДВАТ „Шахта „Жданівська”. Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.04.2003р. припинено провадження по справі №18/151Б про банкрутство ДВАТ „Шахта „Жданівська”.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на вищенаведені обставини та факти, судова колегія вважає необгрунтованим висновок господарського суду Донецької області, що позивач, Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області, не довів свої вимоги про стягнення суми боргу за регресними вимогами в розмірі 21 059 грн. 44 коп.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими способами доказування.
Судова колегія вважає, що позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доведено обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача грошової суми.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не оцінив докази в їх сукупності та дійшов хибного висновку, що позивач не довів та не обгрунтував свої вимоги щодо заявлених позовних вимог.
Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка при зверненні з позовною заявою просило суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити строк позовної давності.
Відповідно до ст. 70 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
З огляду на те, що платіжна вимога №27 від 30.06.1999р. знаходилась на виконанні в установі банку з 01.07.1999р. по квітень 2001р., ухвалою від 12.02.2001р. за справою про банкрутство №18/151Б суми, зазначені у платіжній вимозі були включені до кредиторських вимог, та на них поширювався мораторій, ДВАТ „Шахта „Жданівська” двічі реорганізовувалось, судова колегія дійшла до висновку про наявність поважних причин пропущення строку позовної давності та вважає за можливе поновити строк позовної давності згідно ст. ст. 70, 80 Цивільного кодексу УРСР.
З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги Цивільного кодексу УРСР, Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі обгрунтовані, доведені належним чином, та є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду у справі №4/412 від 29.01.2007р.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані не правильно, рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення, яким слід позов задовольнити.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. у справі №4/412 –задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2007 р. у справі №4/412 (Гринько С.Ю.) - скасувати.
Позов Управління Пенсійного Фонду України в м.Жданівка Донецької області, до закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта Жданівська”, м.Жданівка Донецької області, про стягнення суми боргу за регресними вимогами в розмірі 21 059 грн. 44 коп. –задовольнити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Орендне підприємство “Шахта “Жданівська” (86391, м. Жданівка, Донецька область, р/р 26006301581952, філія “Відділення Промінвестбанку” в м. Кіровське Донецької області, МФО 334754, ЄДРПОУ 32953421) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка (86391, м.Жданівка, Донецька область, вул. Леніна, 3а, р/р 256043022022, Донецьке обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 335106, ЄДРПОУ 21972115) суму заборгованості з регресних вимог в розмірі 21 059 грн. 44 коп.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Орендне підприємство “Шахта “Жданівська” (86391, м. Жданівка, Донецька область, р/р 26006301581952, філія “Відділення Промінвестбанку” в м. Кіровське Донецької області, МФО 334754, ЄДРПОУ 32953421) на користь Державного бюджету України державне мито за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 315 грн. 88 коп.
Доручити господарському суду Донецької області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін в засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
2. ДАГС