донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
03.04.2007 р. справа №23/398пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
при секретареві судового засідання |
За участю представників сторін: |
від позивача: | Волошина А.А. –нач. юридичного відділу, за дов. №1 від 05.01.2007р. |
від відповідача: | Васілевський В.Т. –головний спеціаліст-юрисконсульт, за дов. №1197/06 від 07.03.2007р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 19.01.2007 р. |
у справі | №23/398пн ( суддя Забарющий М.І. ) |
за позовом: | Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ Донецької області |
до відповідача: | Управління Пенсійного Фонду України в м.Шахтарську Донецької області
|
про | спонукання відповідача внести зміни в особовий рахунок позивача, як страхувальника, зарахувавши суму 914 908 грн. 75 коп. та суму 59 226 грн. 99 коп. за призначенням платежу, тобто на сплату відповідно страхових внесків 31,8% та 2% |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 19.01.2007 р. по справі №23/398пн (суддя Забарющий М.І.) відмовлено у задоволені позову Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ Донецької області, до Управління Пенсійного Фонду України в м.Шахтарську Донецької області, про визнання рішення №66 від 12.07.2006р., про спонукання відповідача внести зміни в особовий рахунок позивача, як страхувальника, зарахувавши суму 914 908 грн. 75 коп. та суму 59 226 грн. 99 коп. за призначенням платежу, тобто на сплату відповідно страхових внесків 31,8% та 2%.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, Державне підприємство „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови господарського суду.
Скаржник вважає, що при винесенні постанови господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач зазначає, що вказана відповідачем ч. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлює коло осіб, на які розповсюджується її дія. Ця норма не встановлює право або обов’язок Пенсійного Фонду перерозподіляти кошти, змінять призначення платежу.
Державне підприємство „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ Донецької області, просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в м.Шахтарську Донецької області, вважає постанову господарського суду законною та обгрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.03.2007р. по 03.04.2007р.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Управління Пенсійного Фонду України в м.Шахтарську листами від 03.08.2006р. №6422/04 та від 03.11.2006р. №7079/06 проінформувало відособлений підрозділ „Шахта ім. 1 Травня” Державного підприємства „Шахтарськантрацит” про те, що керуючись п. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Управління Фонду суми перерахованих страхових внесків на поточні періоди зарахував на погашення недоїмки за внесками, пені, штрафних санкцій у порядку календарної черговості.
Підприємство здійснювало сплату по страховим внескам 31,8% і 2% нарахованим та сплаченим в квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2006р. За період з квітня по вересень 2006р. нараховано підприємством страхових внесків в розмірі 31,8% в сумі 894 096 грн. 47 коп. і утримано із заробітної плати працівників в розмірі 2% в сумі 56 459 грн. 09 коп.
Позивач звернувся з позовом про спонукання відповідача внести зміни в особовий рахунок позивача, як страхувальника, зарахувавши суму 914 908 грн. 75 коп. та суму 59 226 грн. 99 коп. за призначенням платежу, тобто на сплату відповідно страхових внесків 31,8% та 2%. Господарським судом відмовлено у задоволенні позову.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду від 19.01.2007 р. у справі №23/398пн відповідає вимогам норм матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року набрав чинності з 01.01.2004 року, тому фінансові та адміністративні санкції, а також пеня, передбачені статтею 106 Закону, застосовуються за порушення, вчинені з 01.01.2004 року.
Пунктом 1 статті 14 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичні та фізичні особи на умовах трудового договору або на інших умовах. передбачених законодавством, або за договорами цивільно –правового характеру для осіб, зазначених у п. п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.
Згідно ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом і не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Перерахування страхових внесків повинно здійснюватися страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків, фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, яка розрахована за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Як вбачається з матеріалів справи позивач станом на 14.05.2006р. мав заборгованість по страховим внескам та фінансовим санкція у розмірі 227 726 грн. 35 коп.
Відповідач, відповідно до вимог ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” надсилав позивачу вимогу про сплату боргу №Ю 153/17 від 05.05.2006р. на суму 80 661 грн. 46 коп., рішення №№162, 163 від 14.04.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України на суму 134 283 грн. 66 коп. та на суму 12 781 грн. 23 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що відповідач обгрунтовано направив на погашення недоїмки пені та штрафних санкцій суми сплачені позивачем як поточний платіж за страховими внесками.
Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на норми Бюджетного кодексу України, оскільки відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” норми Бюджетного кодексу України застосовуються лише в частині, що не суперечать нормам Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова колегія вважає, що відповідач належним чином довів правомірність зарахування поточних платежів позивача в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З наведеного вище вбачається, що позивач не довів у розумінні статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтування позовних вимог та апеляційної скарги.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, про спонукання відповідача внести зміни в особовий рахунок позивача, як страхувальника, зарахувавши суму 914 908 грн. 75 коп. та суму 59 226 грн. 99 коп. за призначенням платежу, тобто на сплату відповідно страхових внесків 31,8% та 2%.
З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги Конституції України, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003р., ст. ст. 2, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ Донецької області, на постанову господарського суду Донецької області від 19.01.2007р. у справі №23/398пн –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 19.01.2007 р. у справі №23/398пн ( суддя Забарющий М.І. ) –залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 06.04.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
2–ДАГС