ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-7867/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Лемеха Л.Я.
за участю:
позивача – ОСОБА_1
представника відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснення перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення заборгованості по виплатам цієї допомоги, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась з позовом до до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснення перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення заборгованості по виплатам цієї допомоги. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період 2006-2008 рр. невірно виплачувалась позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Протягом 2006-2008 рр. позивачу виплачено 2589,39 грн., а загальна сума виплат, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", повинна становити 8548,61 грн. Позивач просить суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та визнати незаконною відмову відповідача у перерахунку розміру допомоги, сплаті заборгованості по цих виплатах; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації призначити на користь позивача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з листопада 2006 р. у розмірі, що передбачений ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з послідуючим її перерахунком відповідно до змін чинного законодавства; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на користь позивача недоотриману суму допомоги в розмірі 8548,61 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просить суд задовольнити позов.
15.12.2008 р. відповідачем подано до суду заперечення, в якому просить в позові відмовити, мотивуючи тим, що позивач отримав допомогу у розмірі, встановленому чинним законодавством; врахувати пропущений позивачем строк звернення до суду та розглядати справу за відсутності його представника.
Суд вважає, що справу слід розглядати у відсутності представника відповідача.
Заслухавши думку позивача, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Позивач – ОСОБА_1 має на утриманні дитину віком до трьох років ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2006 року).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", в редакції до 9 липня 2007 року – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнаний таким що не відповідає Конституції України, зокрема, пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".
В пункті 5 згаданого рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни певних гарантій, а саме забезпечення їх щомісячної державної соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачі у справі після прийняття рішення Конституційним судом України не вжили заходів до захисту порушеного права позивача, а тому таке підлягає захисту в суді.
Згідно вимог ч.1 ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з наступними змінами та доповненнями, на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, зокрема, для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка №1005 від 13.10.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації, з якої вбачається, що позивач отримувала в 2007 році допомогу по догляду за дитиною в сумі 2589 грн. 39 коп.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в повному обсязі, тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, то у відповідності до ч.1 ст.15 згаданого Закону, в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Таким чином, з 2008 року спірні правовідносини регулюються даною нормою, а тому позов цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо посилань відповідача про здійснення виплат в межах визначених законодавством України про державний бюджет на відповідний рік, то судом такі не можуть братись до уваги, оскільки не спростовують обставин відповідальності держави перед громадянами України за прийняті неконституційні закони.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що особа дізналася про порушення свого права з моменту отримання відповіді відповідача від 24.10.2008 року, а відтак, такі строки позивачем не пропущені.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року , а тому в цій частині підлягають до задоволення.
В іншій частині в позові слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають до задоволення частково.
Керуючись Керуючись Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації щодо невиплати та відмови у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року відповідно до положень Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Брильовський Р.М.
Повний текст постанови виготовлено 27.01.2009 р.