КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/15257/15-ц

Провадження № 22-ц/792/954/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Фанди В.П.,

з участю: секретаря Лапка Ю.В.;

сторін: представника апелянта ОСОБА_1, представника публічного акціонерного товариства «Банк Форум» ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2016 року, по справі за позовом ОСОБА_3 з участю третьої особи без самостійних вимог – служби у справах дітей Хмельницької міської ради до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Банк Форум», про визнання недійсним іпотечного договору та встановлення факту сумісного проживання

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_3, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 з 1 січня 2003 року по вересень 2014 року та проживали однією сім'єю. 7 грудня 2005 року у них народилась донька - ОСОБА_5. За час спільного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1, площею 77 м. кв..

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2015 року за позовом ОСОБА_3 встановлено факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_4 в період з 01 січня 2004 року по 15 вересня 2014 року, визнано спільною сумісною власністю подружжя вказану квартиру та визнано право власності ОСОБА_3 на ? частку означеної квартири.

Згодом ОСОБА_3 стало відомо, що на вказану квартиру накладено обтяження у зв’язку з тим, що зазначена квартира стала предметом іпотечного договору в забезпечення виконання договору кредиту, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Форум» 26 лютого 2008 року.

ОСОБА_3 посилається на те, що договір іпотеки укладено без попередньої згоди органів опіки і піклування, чим порушені житлові права їх малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка з народження проживає у спірній квартирі.

У зв’язку з цим, та після уточнення вимог, позивач просила суд визнати недійсними: іпотечний договір від 26 лютого 2008 року, укладений між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_4, предметом якого є квартира № 42, по вул. Зарічанська, 44/1 у м. Хмельницькому; договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 лютого 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження вказаної квартири; встановити факт проживання ОСОБА_3 та її малолітньої дитини з дня її народження у спірній квартирі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2016 року у позові відмовлено.          

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що при прийнятті рішення суд не врахував правові позиції згідно якими, місце проживання малолітньої дитини є місце проживання батьків або одного з них, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання саме по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Крім того, апелянт вказує, що суд не врахував рішення, яким було встановлено факт проживання разом з відповідачем та визнання зазначеної квартири спільною сумісною власністю.

Також ОСОБА_3 вказує, що судом безпідставно було відмовлено у долучені до матеріалів справи довідки з Хмельницької міської дитячої лікарні.

Крім того, зазначає, що їй не було відомо про наявність кредитного договору, тому не мала можливості захистити свої житлові права.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1 січня 2003 року. 07 грудня 2005 року в них народилась донька – ОСОБА_5 (а. с. 14).

Від дня народження дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали проживати за адресою за місцем реєстрації ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 ум. Хмельницькому, 1/3 частина якої на праві власності належить позивачу. З 19 липня 2012 року позивач була знята з реєстрації із вказаної квартири.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 придбали за час спільного проживання. Означений факт підтверджується рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2015 року. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з 01 січня 2004 року по 15 вересня 2014 року, визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77 кв. м. та визнано право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку означеної квартири (а. с. 7-13).

26 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір № 0011/08/17-2, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 79200 дол. США (а. с. 70-71).

26 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором № 0011/08/17-2 від 26 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань останнього перед іпотекодержателем, що випливають з вище зазначеного кредитного договору (а. с. 17-18).

Згідно п. 1.2 іпотечного договору, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77 кв. м..

При укладенні означеного договору відповідачем нотаріусу були надані документи, які підтверджували право власності на означену квартиру, довідку про склад сім’ї та прописку від 25 лютого 2008 року, де було зазначено, що у кв. № 42, буд. 44/1, по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому ніхто не зареєстрований та не проживає (а. с. 74, 93, 94,96).

19 червня 2013 року до іпотечного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, 26 лютого 2008 року за реєстром № 1087 (а. с. 19,45).

Для посвідчення означеного договору ОСОБА_4 також надав довідку від 19 червня 2013 року, у якій було зазначено, що у кв. № 42, буд. 44/1, по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому ніхто не зареєстрований та не проживає (а. с. 65).

На підставі наданих відповідачем документів приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу було посвідчено договір іпотеки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що посилання позивача, що договір іпотеки від 26 лютого 2008 року та внесені зміни та доповнення до нього слід визнати недійсним через те, що він був укладений без попередньої згоди органів опіки і піклування, є безпідставним, оскільки малолітня ОСОБА_5 на момент укладення договору іпотеки від 26 лютого 2008 року проживала разом із своєю матір’ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3, а отже її права порушені не були. Через те, що рішенням суду визнано права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку кв. № 42, буд. 44/1, по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому, відпала необхідність встановлення факту сумісного проживання дочки і матері у зазначеній квартирі.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Посилання апелянта, що при прийнятті рішення суд не врахував правові позиції згідно якими, місце проживання малолітньої дитини є місце проживання батьків або одного з них, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання саме по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання, є необґрунтованим.

У правовому висновку Верховний Суд України у справі за № 6-2918цс15 від 16 березня 2016 року зазначив, згідно зі статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже, у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов’язковою.

Укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

За змістом цієї статті право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

В ході розгляду справи, позивач не надала доказів на право користування житловим приміщенням дитиною.

Встановлення факту проживання разом з відповідачем та визнання зазначеної квартири спільною сумісною власністю, не може бути підставою для визнання недійсним іпотечного договору, і тим більше не потребує встановлення факту сумісного проживання дитини з батьком.

В апеляційному суді долучено до матеріалів справи довідку з Хмельницької міської дитячої лікарні. Між тим, зміст зазначеної довідки, про те, що ОСОБА_6 проживає в квартирі 42 по вул. Зарічанська не спростовує висновку суду, оскільки в ній не зазначено з якого часу вона там проживала.

Вказана довідка спростовується ксерокопією паспорту ОСОБА_3, де зазначено, що вона зареєстрована з січня 1986 року по 19 липня 2012 року в квартирі АДРЕСА_4 (а. с. 125-126).

Крім того, апелянт посилається на те, що їй не було відомо про наявність кредитного договору, тому не мала можливості захистити свої житлові права.

Між тим, відповідно до правової позиції ВС України у справі за № 6-806 цс16 від 11 травня 2016 року, неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу та договору іпотеки недійсними за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Наполягання ОСОБА_3 на тому, що вона фактично проживала з ОСОБА_4 в період з 1 січня 2004 року по 15 вересня 2014 року, спростовує її посилання про те, що їй не було відомо про наявність кредитного договору і що вона не мала можливості захистити свої та доньки житлові права.

Крім того, під час фактичного проживання ОСОБА_3 зі ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3, 1/3 частина якої на праві власності належить апелянту, разом з ними проживала і їх донька, яка мала право на користування частиною цієї квартири і її права при укладені оспорюваного договору не порушувались.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_7

Суддя: /підпис/ ОСОБА_8

Суддя: /підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський

____________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_10 Категорія:19,27

Доповідач: Купельський А.В.