ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2016 р. Справа № 802/3053/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання:           Федчук Т.Ю.

представника позивача:                     ОСОБА_1

представника відповідача:                     ОСОБА_2, ОСОБА_3

свідка: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

14.08.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5В.) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ФОП ОСОБА_5 податків і зборів у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт №1906/1701/НОМЕР_1 від 14.07.2014 року, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення.

На підставі вказаного акта органом державної податкової служби 14.07.2014 року сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-0033561701, якою зобов'язано позивача сплатити 71144,25 грн. боргу із єдиного внеску; 01.08.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0036841701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72382,00 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 36191,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0036971701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71144,37 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 35572,19 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, яким до ФОП ОСОБА_5 застосовано штрафні санкції в розмірі 9080,56 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, а відповідно і з прийнятими податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами визнати такі рішення податкового органу протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року, що залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року, адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0036841701 та №0036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, що прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 01.08.2014 року, а також вимогу про сплату боргу від 14.07.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 року касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задоволено частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині - постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року справу № 802/3053/14-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу прийнято до провадження.

Отже, зважаючи на рішення суду касаційної інстанції, предметом нового розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи № 802/3053/14-а є вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Додатково вказав, що положення податкового законодавства не позбавляють права фізичну особу - підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на віднесення до складу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум амортизації. Такі суми амортизації віднесено до складу витрат фізичної особи - підприємця правомірно, оскільки їх відображено в Книзі обліку доходів і витрат, підтверджено первинними документами та даними розрахунку амортизації у відповідності до вимог, встановлених статтями 144-146 Податкового кодексу України.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили суд у його задоволенні відмовити. При цьому аргументуючи свої заперечення та обґрунтованість висновків податкового ревізора-інспектора, що проводив перевірку, зазначили, що ФОП ОСОБА_5 не вправі відносити до складу валових витрат суми амортизації основних засобів.

У судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4. Так, у своїх показаннях вона вказала, що працює бухгалтером у ФОП ОСОБА_5 По суті заданих питань звернула увагу на те, що ФОП ОСОБА_5 вів бухгалтерський облік використання транспортних засобів у своїй господарській діяльності, що відображено у книгах обліку доходів і витрат та оборотно-сальдових відомостях. Суми амортизації вираховувались за прямолінійним методом та розраховані в оборотно-сальдових відомостях за 2012 та 2013 роки.

Заслухавши пояснення представників сторін та показання свідка, надавши оцінку іншим доказам, які знаходяться у матеріалах справи, суд доходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Суд встановив, у період з 16.06.2014 року по 07.07.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_6 проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ФОП ОСОБА_5 податків і зборів у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1906/1701/НОМЕР_1 від 14.07.2014 року.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, платником занижено розмір сплати податку з фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі 71144,37 грн., пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого платником занижено суму сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 142288,5 грн., пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 72382 грн.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 14.07.2014 року сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-0033561701 в сумі 71144,25 грн. боргу зі сплати єдиного внеску; 01.08.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0036841701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72382,00 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 36191,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0036971701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71144,37 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 35572,19 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, яким до підприємця застосовано штрафні санкції в розмірі 9080,56 грн.

14.08.2014 року, не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, та з прийнятими податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами визнати такі рішення податкового органу протиправними та скасувати їх.

19.09.2014 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0036841701 та №0036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, що прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 01.08.2014 року, а також вимогу про сплату боргу від 14.07.2014 року.

20.11.2014 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року без змін.

19.04.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині - постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України приймаючи рішення погодився із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість внаслідок використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 транспортних засобів, зареєстрованих за фізичною особою ОСОБА_5 Відтак, суд зазначив, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 01.08.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72382,00 грн. основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 36191,00 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення іншої частини позовних вимог, а саме визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_2 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року.

При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що положення податкового законодавства не позбавляють права фізичної особи - підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на віднесення до складу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум амортизації. Однак, суд зазначив, що суми амортизації відносяться до складу витрат фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за умови відображення таких сум в Книзі обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами та даними розрахунку амортизації у відповідності до вимог, встановлених статтями 144-146 Податкового кодексу України. Водночас, суд касаційної інстанції констатував, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій наведені обставини не досліджували та не перевіряли правомірність формування позивачем спірних сум валових витрат.

Наведене стало підставою для скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, в контексті висновків суду касаційної інстанції, суд зважає на наступне.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу положень п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Статтями 144-146 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування амортизації, а саме, об'єкти амортизації, класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, методи нарахування амортизації.

Отже, з системного аналізу наведених положень податкового законодавства суд доходить висновку про право фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на віднесення до складу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум амортизації.

При цьому, суми амортизації відносяться до складу витрат фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за умови відображення таких сум в Книзі обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами та даними розрахунку амортизації у відповідності до вимог, встановлених статтями 144-146 Податкового кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі не ставить під сумнів право позивача на віднесення до складу валових витрат суму амортизації. Однак, касаційний суд наголошує на необхідності перевірки правильності розрахунків таких сум.

Судом досліджено книгу обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5 за 2012 рік № 116-к/2013/НОМЕР_1 (а.с. 28-40, т.1) та книгу обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5 за 2013 рік № 117-к/2013/НОМЕР_1 (а.с. 41-58, т.1), в яких відображено валові доходи та витрати, а також зазначено основні засоби, які підлягають амортизації, як того вимагає податкове законодавство.

Позивачем також надано для перевірки первинні документи, які підтверджують факт використання рухомого майна, на які ним нараховано амортизаційні витрати, в господарській діяльності позивача. Доказами використання власних транспортних засобів у господарській діяльності підтверджуються актами виконаних робіт, актами вводу в експлуатацію, актами списання цінностей (а.с.76-118, т.1).

Також, судом проведено перевірку інформації, що міститься у книгах обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5 за 2012 рік, 2013 рік, зокрема оборотно сальдові відомості по рахунку із нарахування амортизації за 2012 рік та 2013 рік (а.с 39, 55).

Суд наголошує, що в процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації. Об’єктом амортизації є всі основні засоби.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Так, амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Як встановлено, під час нарахування амортизації основних засобів ФОП ОСОБА_5 застосовувався прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Строк використання основних засобів ФОП ОСОБА_5, а саме автомобілей: ДАФ 95 XF 380 номерні знаки АВ5976АС, ДАФ 95 XF 380 номерні знаки АВ7267АН, ДАФ 95 XF 480 номерні знаки АВ3486АІ, ДАФ 95 XF 430 номерні знаки АВ4541АМ, ДАФ 95 XF 430 номерні знаки АВ7369АМ, становить 5 років (60 місяців).

Так, в акті перевірки №1906/1701/НОМЕР_1 від 14.07.2014 року зазначено, що ФОП ОСОБА_5 занижено оподаткованого доходу в загальному розмірі 437168.49 грн, в тому числі за 2012 рік на суму 245984,36 грн, а за 2013 рік на суму 191184,04 грн.

Провівши розрахунок, відповідно до оборотно-сальдової відомості із нарахування амортизації за 2012 рік (а.с. 38), суд встановив, що загальна сума амортизаційних відрахувань становить 245984,36 грн. (7201,81+3004,27+9445,44+3193,20+7514,06+3182,86+11106,30+3520,70+10098,86+3228,59 = 61496,09 грн. (сума амортизаційних відрахувань за 1 квартал) * 4 квартали).

З оборотно-сальдової відомості із нарахування амортизації за 2013 рік (а.с. 55) розраховано, що загальна сума амортизаційних відрахувань становить 191184,04 грн. (що складається із суми місячних амортизаційних відрахувань, а саме : 21849,19 + 22087,65 +22158,31 + 22237,42 + 22262,00 + 22545,09 + 11165,54 + 9111,64 + 9270,55 + 9293,82 + 9559,33 + 9643,50).

Звідси 191184,04 грн. + 245984,36 грн. = 437168.49 грн.

Отже, сума амортизаційних відрахувань повністю відповідає сумі вказаній в акті перевірки № 1906/1701/НОМЕР_1 від 14.07.2014 року, на яку позивачем, на думку відповідача занижено оподаткований дохід, а отже їх розрахунок вірний.

Зважаючи на те, що витрати на технічне обслуговування, ремонт та інше поліпшення основних засобів підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144 - 146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань, а суми амортизації позивачем документально підтверджено, їх розрахунок перевірено, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак суми амортизації віднесені позивачем до складу витрат, відображені у книгах обліку доходів та витрат (з нарахування амортизації) ФОП ОСОБА_5, підтвердженні первинними документами та розраховані вірно. Розрахунки таких сум підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рахунку із нарахування амортизації за 2012 рік та 2013 рік.

З обставин адміністративної справи вбачається, що Вінницькою ОДПІ не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №00036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701 від 01.08.2014 року, вимоги про сплату боргу від 14.07.2014 року, оскільки фактичною підставою для прийняття вказаних рішень став висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат сум амортизації транспортних засобів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що фактично Вищим адміністративним судом України залишено в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат. Зважаючи на наведене, такі на переконання суду, повторно стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 01.08.2014 року № НОМЕР_4, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.08.2014 року № НОМЕР_2 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.07.2014 року № Ф НОМЕР_5.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Богоніс Михайло Богданович