ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-8093/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Бурдін С.М.
за участю:
представника позивача - Горніцького С.І.
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Львівтекс" Датської компанії "Грін Коттон" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Встановив:
Дочірнє підприємство "Львівтекс" Датської компанії "Грін Коттон" звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0002302321/0 від 17.11.2008 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками планової перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова було складено Акт №2991/23-209 від 4 листопада 2006 року в якому перевіряльником було зроблено висновок про відсутність у позивача доказів використання послуг стороннього підрядника (ФОП ОСОБА_1.) у власній господарській діяльності та відповідно відсутність підстав включення вартості цих послуг до складу валових витрат. В зв'язку цим ДПІ у Галицькому районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0002302321/0 від 17 листопада 2008 року яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 147 553,00 грн. та штрафні (фінансові) санкцій на суму 73 777,00 грн., разом на суму 221 330,00 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки включення до складу валових витрат коштів сплачених ФОП ОСОБА_1. за виконання робіт по пошиттю одягу було проведено відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того посилається на те, що відповідачем не наведено жодної підстави для винесення податкового повідомлення-рішення, а жодним нормативним актом не надано право ДПІ трактувати фінансово-господарські операції платників податків.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та просив суд визнати нечинним податкове-повідомлення рішення.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву в якій позов не визнав. Вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено з дотриманням норм чинного податкового законодавства. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення. Свою позицію обгрунтував тим, що ДП "Львівтекс" має власні виробничі потужності та трудові ресурси для пошиття одягу, а тому замовлення послуг по пошиттю в сторонніх осіб не має для підприємства економічного ефекту. Крім того, зазначив, що в результаті перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1. не має виробничих приміщень та найманих працівників, що унеможливлює виконання нею послуг по пошиттю одягу.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання. Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи з 17 вересня 2008 року по 28 жовтня 2008 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова була проведена планова перевірка ДП "Львівтекс" Датської компанії "Грін Коттон". За результатами перевірки було складено Акт №2991/23-209 від 4 листопада 2008 року та встановлено порушення ДП "Львівтекс" п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого було завищено валові витрати на суму 590 213,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 147 553,00 грн. Такий висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова мотивує тим, що ДП "Львівтекс" має власні виробничі потужності та трудові резерви, що дозволяє йому самостійно здійснювати господарську діяльність. Разом з тим 2 лютого 2006 року ДП "Львівтекс" було укладено договір з ФОП ОСОБА_1. предметом якого було виконання робіт по пошиттю одягу. Протягом дії цього договору ДП "Львівтекс" було перераховано ФОП ОСОБА_1. кошти в розмірі 590 213,00 грн., як оплату за надані послуги. При цьому за даними перевірки, відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_1. не володіє виробничими приміщеннями та не має найманих працівників, які перебувають з нею у трудових відносинах. В зв'язку з цим ДПІ у Галицькому районі м. Львова вважає, що ДП "Львівтекс" не підтверджено, що надані послуги з пошиття одягу ФОП ОСОБА_1. пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг до складу валових витрат.
В результаті цього ДПІ у Галицькому районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0002302321/0 від 17 листопада 2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 147 553,00 грн. та штрафні (фінансові) санкцій на суму 73 777,00 грн., разом на суму 221 330,00 грн.
Проте, суд не погоджується з доводами відповідача викладеними в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Львівтекс" (замовник) та ФОП ОСОБА_1. (підрядник) 2 лютого 2006 року було укладено договір №07/02/06 зі змінами від 8 лютого 2006 року. Відповідно до п. 1.1. цього договору, підрядник приймає на себе зобов'язання виконати для замовника роботи по пошиттю моделей, номери яких передбачені в додатках до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити ці роботи.
В період з 8 лютого 2006 року по 21 серпня 2006 року між сторонами було укладено 9 додатків до договору, за якими ФОП ОСОБА_1. виконала для ДП "Львівтекс" роботи по пошиттю одягу на загальну суму 590 213,00 грн. Кожне замовлення по пошиттю одягу сторони оформлювали наступними документами: додатком до договору в якому вказувались номера, кількість та вартість моделей які підрядник зобов'язувався пошити; рахунком-фактурою; актом прийому-передачі матеріалів; актом готової продукції; актом прийому-здачі виконаних робіт. Тобто в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують рух сировини від замовника до підрядника та повернення підрядником замовнику готової продукції.
Статтею 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності та самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідач не надав суду доказів чи обгрунтувань того, що договір №07/02/06 від 2 лютого 2006 року є нікчемним або визнаний судом недійсним. В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що договір №07/02/06 від 2 лютого 2006 року укладений між ДП "Львівтекс" та ФОП ОСОБА_1. є правомірним.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечує й сам відповідач, основним видом діяльності позивача - ДП "Львівтекс" є пошиття одягу з давальницької сировини. Таким чином послуги ФОП ОСОБА_1. з пошиття моделей придбавались позивачем для використання у власній господарській діяльності та пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції.
Зі змісту п. 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до п. 2.1. цього ж Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4. Положення передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Договір №07/02/06 від 2 лютого 2006 року укладений між ДП "Львівтекс" та ФОП ОСОБА_1. та додатки до нього містять відомості про зміст господарської операції та підтверджують факт її здійснення. Тобто є первинним документом.
В зв'язку з цим суд приходить до висновку, що витрати понесені ДП "Львівтекс" як оплата за виконані ФОП ОСОБА_1. роботи по пошиттю моделей, є витратами які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та належним чином підтверджуються первинними документами. Тобто ДП "Львівтекс" підставно було включено до складу валових витрат витрати по оплаті робіт виконаних ФОП ОСОБА_1. за договором №07/02/06 від 2 лютого 2006 року на загальну суму 590 213,00 грн. Тому податкове повідомлення-рішення №0002302321/0 від 17 листопада 2008 року слід визнати нечинним.
При цьому суд враховує ту обставину, що відповідно до п. 1.1. договору №07/02/06 від 2 лютого 2006 року терміном "пошиття моделей" сторони позначили роботи підрядника по навішуванні (пришиванні, наклеюванні, прикріпленні) відповідної етикетки на відповідну модель. Тому виконання таких робіт не потребує наявності виробничих приміщень та значних трудових ресурсів. В зв'язку з цим, посилання відповідача на те, що зазначені роботи не могли бути виконані ФОП ОСОБА_1 . не заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Постановив:
Позов задовольнити, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0002302321/0 від 17.11.2008 р.
Стягнути з державного бюджету на користь Дочірнього підприємства "Львівтекс" Датської компанії "Грін Коттон" 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р. Брильовський
Повний текст постанови виготовлено 26.06.2009 р.