ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"19" березня 2007 р. |
Справа № 34/33-07-683А |
19.03.2007р. в 12год.59хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,
за участю представників від позивача: ОСОБА_1 - представника, діючого на підставі довіреності від 05.02.2007р.; ОСОБА_2 - представника, діючого на підставі довіреності №183 від 05.02.2007р.; від відповідача: Копанського С.А. -старшого державного податкового інспектора юридичного відділу Роздільнянської МДПІ в Одеській області, діючого на підставі довіреності від 30.05.2005р. №5904; Росліка С.В. - старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу оперативного контролю ДПА в Одеській області, діючого на підставі довіреності №2049 від 10.02.07р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 адміністративну справу №34/33-07-683А
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.10.2006р. №НОМЕР_4
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, обґрунтуванням позовних вимог та додатковими поясненнями, в яких просить скасувати рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.10.2006р. №НОМЕР_2 на суму 6585,5грн., посилаючись на відсутність порушення вимог п.п.1, 13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
В запереченнях на позов Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
14.10.2006р. працівниками ДПА в Одеській області (наказ ДПА в Одеській області „Про закріплення фахівців підрозділу оперативного контролю” №494 від 16.10.2006р.) згідно плану -графіку проведення перевірок відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Одеській області на жовтень 2006р. на підставі направлень на перевірку від 05.10.2006р. №1022/23-6017, №1023/23-6017 проведено позапланову виїзну перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівково обігу суб'єктами підприємницької діяльності в магазині позивача „Продукти”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки № НОМЕР_1
Перевіркою встановлено непроведення розрахункової операції через РРО на суму 2,5грн. в порушення вимог п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та незабезпення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО на суму 1317,1грн. в порушення п.13 ст.3 названого закону.
На підставі акту перевірки Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято рішення від 23.10.2006р. №НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6585,5грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до господарського суду про його скасування.
Згідно пунктів 1, 13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами і доп.) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Приписом пункту 1 ст.17 названого Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність -у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Статтею 22 зазначеного закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
З письмових пояснень продавця магазину „Продукти” вбачається, що 14.10.2006р. в 14год.15хв. в магазин зайшов покупець, надав 50грн. та просив продати пляшку горілки „Хортиця”, пачку цигарок „Мальборо” та пляшку води „Фрутс”. Оскільки в касі магазину не було необхідної суми для надання решти грошей, продавець розміняла 50грн. з суми 1317грн., отриманої від позивача для розрахунків по товарній накладній. Загальна сума покупки згідно цих пояснень з видачею розрахункового документа становить 21,75грн., тоді як в акті перевірки зазначено про реалізацію продукції на суму 24,25грн., а залишки грошей у сумі 25,75грн. були повернуті покупцю.
Факт непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій підтверджується цими письмовими поясненнями продавця з зазначенням „про помилковість непробиття пляшки води „Фрутс” на суму 2,5грн.”, наданими позивачем на розгляд суду.
В акті перевірки зазначено про незабезпечення позивачем відповідності суми готівкових коштів у розмірі 1317,1грн. на місці проведення розрахунків у розмірі 1353,85грн. сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО на суму 36,75грн. З пояснень позивача вбачається, що в день проведення перевірки податківцями, позивач згідно прибуткового касового ордеру НОМЕР_5. (в якому, як зазначає його представник, помилково визначений 2004р. замість 2006р.) вніс до каси наявну в нього суму готівки у розмірі 1317грн. для поповнення обігових коштів, які в подальшому були надані продавцю для оплати сільськогосподарської продукції ТОВ „Рошен-Юг” за поставлений 14.10.2006р. товар на суму 1317грн., згідно видаткового касового ордеру №1 від 14.10.2006р. по видатковій накладній №НОМЕР_3 від 14.10.2006р. на суму 1316,51грн., у т.ч. ПДВ на суму 219,42грн., про що свідчить касовий чек на суму 1316,51грн. залишки коштів отриманих під звіт (49коп.) не були повернуті продавцем до каси магазину, а звіт продавця про використані під звіт грошові кошти в сумі 1317грн. складений 27.10.2006р., у межах 10 робочих днів відповідно до п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. N637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за N40/10320.
Суд звертає увагу на ту обставину, що згідно наведеної норми Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. З урахуванням п.2.3 цього Положення розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції, перелік товарів, що належать до цієї продукції, визначений Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України", тоді як позивачем були видані продавцю кошти на закупівлі сільськогосподарської продукції згідно видаткового касового ордеру, перелік якої згідно видаткової накладної ТОВ „Рошен-Юг” №НОМЕР_3 від 14.10.2006р. не відповідає приписам Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України".
Відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.02.2001р. за №107\5298 внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій „службове внесення” та „службова видача”, якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Збереження готівкових коштів у межах торгової площі без здійснення операції “службова видача” вважається порушенням порядку організації готівкових розрахунків. Крім того, операція „службове внесення” використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться для виконання Z-звіту.
Згідно п.9.7 названого Порядку сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, уноситься СПД протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається СПД протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".
Вищевказані приписи чинного законодавства позивачем не були виконані.
Стосовно заперечень позивача щодо правомірності проведення перевірки, а саме, що у відповідача не було підстав проводити перевірку, оскільки не було надіслано письмове повідомлення у строк, як то передбачено ч.4 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та п.3 ст.2 Указу Президента України „Про деякі заходи перегулювання підприємницької діяльності”, якщо перевірка була позаплановою, то в порушення ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наказ на проведення перевірки також не був наданий, суд зазначає, таке.
З статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення позапланових перевірок в межах повноважень податкових, визначених Законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч.8 ст.111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”).
Відповідно до ст.11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів податковим органом платнику податків або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення позивачем посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки, тоді як продавець магазину Іванова В.І. допустила їх до проведення перевірки та не перешкоджала у її проведенні. З наданих суду направлень вбачається оформлення їх у відповідності до вимог зазначеної норми ст.11-2.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем правомірно застосована до позивача фінансова санкція на підставі п.1 ст.17, ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами і доп.) на суму 6585,5грн.
За таких обставин, слід відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.94, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.