КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26292/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Тройніч Н.В., представників відповідача - Абломського О.В., Катамай Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2015 року №0000061502; стягнення із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року №0000061502. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн. (двадцять п'ять мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13 лютого 2015 №143/1-26-50-15-02-38218657, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 лютого 2015 року №0000061502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника) з ПДВ у розмірі 25675819,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6418954,75 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 вересня 2014 року позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 року №9052445508 разом з усіма додатками.

Відповідно до рядка 23.1 декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 25675819,00 грн.

В зв'язку з заявленим бюджетним відшкодуванням, відповідачем у період із 14 по 24 жовтня 2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, за результатами якої складено довідку від 24 жовтня 2014 року №1438/2-26-50-15-01-38218657, відповідно до висновків якої перевірено відображене ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн.

Таким чином, за результатами проведення вказаної вище перевірки відповідачем не встановлено будь-яких порушень з боку позивача щодо нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року.

В подальшому, на підставі результатів проведеної у лютому 2015 року перевірки ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг», прийнято оскаржуване рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є будівництво позивачем об'єкта енергетичної інфраструктури (когенераційної електричної установки) на території Михайлівської сільської ради Красно армійського району Донецької області з метою формування основних засобів.

Висновок ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 року ґрунтується на тому, що вказаний об'єкт енергетичної інфраструктури (когенераційної електричної установки), розташований за адресою: Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Михайлівка, вул. Степова, 50, недобудований та не може використовуватися у господарській діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з <…> придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року по справі № 21-529а14.

Як вбачається з матеріалів справи, облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем за рахунком 15 «Капітальні інвестиції».

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт енергетичної інфраструктури ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» (когенераційної електричної установки), розташований за адресою: Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Михайлівка, вул. Степова, 50, збудований та устаткування для його функціонування введено в експлуатацію відповідними актами, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи копії наказів про введення в експлуатацію необоротних матеріальних активів, актів внутрішнього переміщення основних засобів (актів введення в експлуатацію), митних декларацій, накладних, бухгалтерських довідок, довідок постачальників, актів огляду, сертифікатів.

Вказаними документами підтверджується факт придбання, обслуговування та експлуатації об'єкту енергетичної інфраструктури.

З огляду на викладене, безпідставними є доводи апелянта про те, що об'єкт енергетичної інфраструктури (когенераційної електричної установки), розташований за адресою: Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Михайлівка, вул. Степова, 50, недобудований та не може використовуватися у господарській діяльності позивача, при тому, що вказані висновки зроблені лише на підставі інформації, отриманої від оперуповноваженого ОУ ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області Шульги К.Д.

Так, останнім було встановлено, що за даною адресою, площею приблизно 1,2 га, збудований ангар, поряд з яким знаходиться недобудований фундамент для іншої будівлі, по всій території складені будівельні матеріали. Особа на ім'я Олександр, що знаходилась на території за вищезазначеною адресою в ході бесіди пояснила, що ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» виконувала роботи по будівництву на даній території приблизно з 2012 року та влітку 2014 року, у зв'язку з проведенням АТО роботи були зупинені, робітники та устаткування були вивезені.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що немає жодних відомостей про наявність вироку суду, який відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України може бути належним доказом на підтвердження певних обставин по справі і, до того ж, вказана інформація надана відповідачем лише в акті перевірки і не підтверджена процесуальними документами належного оформлення.

Крім того, сам по собі акт перевірки не може розцінюватися в якості достатнього доказу порушення позивачем вимог чинного законодавства України, адже він являється по суті суб'єктивно викладеними судженнями податкового органу за результатами перевірки, а відображені в ньому відомості не ґрунтуються на дослідженні первинних фінансово-господарських відносин.

З огляду на викладе, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» мало право на отримання бюджетного відшкодування.

Наведені вище обставини справи та висновки суду податковим органом під час розгляду справи апеляційним судом належними доказами спростовані не були.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн., з огляду на наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункту 200.1. статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 200.4. статті 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті (пункт 200.7. статті 200 Кодексу).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8. статті 200 Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем виконано вищенаведені умови пунктів 200.7.-200.8. статті 200 Кодексу.

Пунктом 200.10. статті 200 Кодексу, визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

При цьому, згідно пункту 200.11. статті 200 Кодексу, контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 200.12. статті 200 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13. статті 200 Кодексу).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві протиправно не подано до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн., яка підлягає відшкодуванню на користь позивача.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 затверджений Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

Пунктами 8-9 названого Порядку встановлено, що Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, правильним способом захисту позивача є зобов'язання контролюючого органу до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги він в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 481 421, 61 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 529 563, 77 грн.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 529 563, 77 грн. підлягає стягненню з державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 529 563 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 77 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 10 червня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.