КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 910/1023/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2016

у справі №910/1023/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ"

до 1) Державної казначейської служби

2) Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про стягнення 29 294, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Запорізької митниці ДФС про про стягнення 29 294, 16 грн. збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб Запорізької митниці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 порушено провадження у справі № 910/1023/16, 18.03.2016 на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Запорізьку митницю ДФС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ" до Державної казначейської служби та Запорізької митниці ДФС про стягнення 29 294, 16 грн. у справі №910/1023/16 провадження припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у справі №910/1023/16 скасувати та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Одночасно позивачем заявлено про поновлення строку апеляційного оскарження, у зв'язку з несвоєчасним отриманням оскаржуваної ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ" у справі №910/1023/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Федорчука Р.В. та Лобаня О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

02.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

07.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні 07.06.2016 представники позивача та відповідачів не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

З огляду на закінчення строку розгляду справи, відсутність клопотання про продовження строку розгляду спору, а також враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 ТОВ "Логіст-хім" заявлено до Запорізької митниці для митного оформлення товар за митною декларацією № 112050000/2014/021110 за кодом згідно УКТЗЕД 3808941000 (ставка мита 0%). За вказаною ВМД підлягали сплаті наступні платежі: мито (020) - 0 грн; ПДВ (028) - 75 113,47 грн. Карткою відмови № 112050000/2014/00671 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за вказаною ВМД. Випуск товарів здійснено у вільний обіг за відповідною тимчасовою митною декларацією ТН від 23.09.2014 №112050000/2014/021300, за якою сплачено наступні платежі: мито (020) - 0 грн.; ПДВ (028)- 75 113,47 грн.

02.10.2014 службовцем Запорізької митниці прийнято кваліфікаційне рішення про визначення коду товару № КТ-112000003-0037-2014, яким товар визначено код 3402901000, ставка мита 6,5%.

На виконання цього рішення була оформлена додаткова декларація МД2 від 29.10.2014 №112050000/2014/023845, за якою додатково сплачено: мито (020) - 24 411,88 грн.; ПДВ (028) - 4 882,28 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі № 808/7227/14 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення коду товару від 02.10.2014 р. № КТ- 112000003-0037-2014. Отже внаслідок прийняття службовцями Запорізької митниці протиправного рішення № КТ-112000003-0037-2014 позивачем за МД2 №112050000/2014/023845 надмірно сплачено наступні платежі: мито (020) - 24 411,88 грн.; ПДВ (028) - 4 882,28 грн. Позивач вказує, що сплату різниці в розмірі 29 294,16 грн. обумовлено саме протиправними діями і рішеннями Запорізької митниці.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України за шкоду завдану немайновим правам юридичної особи; майну юридичної особи передбачено відповідальність.

Згідно з статтею 94 Цивільного кодексу України до особистих немайнових прав юридичної особи відноситься: недоторканність її ділової репутації, таємниця кореспонденції, таємниця інформації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Майном в свою чергу виступає товар, який було заявлено Позивачем до митного оформлення.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною 2 статті 22 цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які осо ба могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Митна декларація - заява, встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (ст. 2 МК України).

Для настання деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу правопорушення, яке передбачено ст.1166 ЦК України, а саме: протиправної поведінки (неправомірними діями), шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим складовим елементом доказування наявності реальних збитків.

Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, довести причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.

Переплата в митному оформленні не є збитками, її повернення чітко передбачено ст. 43 Податкового кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 "Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (далі - Наказ).

Припиняючи провадження у справі, Господарський суд міста Києва виходив з того, що правовідносини, які виникають при виконання Державною фіскальною службою України та її територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів між суб'єктами цих відносин є адміністративними.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з статтею 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Статтею 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

У відповідності з статтею 12 Господарського процессуального кодексу України Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не Ол можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорив;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до постанови Кабінета Міністрів України від 21.05.2014 № 160 „Про утворення Державної фіскальної служби" утворив Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Згідно з п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року N (236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Дана правова позиція висвітлена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 „Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" (із змінами і доповненнями).

Враховуючи норми п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір є публічно-правовим, оскільки однією стороною є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (ст. 17 КАС України).

Пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо посилання апелянта, що підчас розгляду справ № 910/25906/15 та № 916/3866/14 встановлені обставини про відшкодування шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Підчас розгляду справи № 910/25906/15 розглядалося питання щодо відшкодування вартості проведених за ініціативою позивача для підтвердження митної вартості спірного товару експертних досліджень.

В процесі розгляду справи № 916/3866/14, предметом дослідження були збитки внаслідок тривалого митного оформлення товарів позивача, в результаті чого позивач був змушений відшкодовувати експедитору витрати за період користування вагонами.

Тоді як в справі 910/1023/16, предметом дослідження було кваліфікаційне рішення про визначення коду товару. На виконання якого була оформлена додаткова декларація, за якою додатково сплачено мито.

Відтак, враховуючи зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що провадження у справі № 910/1023/16 підлягає припиненню.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у даній справі, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТ-ХІМ" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у справі №910/1023/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1023/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань