ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-7/225 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"03" квітня 2007 р. 17:00 м. Севастополь
Господарський суду міста Севастополя Ілюхіна Г.П. у складі:
Судді –Ілюхіної Г.П.,
при секретарі –Юренковій І.В.,
за участю представників:
позивача - Михайлової Н.В., довіреність № 46 від 12.03.2007;
відповідача - Сирського С.В., довіреність № 03-15/03 від 05.01.2007;
розглянувши матеріали справи
За Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління
адміністративним «Севастопольліфтсервіс»Дочірнього підприємства
позовом Акціонерного товариства відкритого типу «Укрліфт»
(99008, м. Севастополь, вул. Загородна балка, 3)
до відповідача Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
про „скасування рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” частково (в частині, що стосується затвердження тарифу на технічне обслуговування, електроенергію і систем ДСС ліфтів, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства)”;
в порядку ст.51 КАС України доповнено позовні вимоги:
про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства» частково, визнавши його частково незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, в частині, що стосується включення до тарифу на технічне обслуговування та систем ДСС ліфтів електроенергії ліфтів, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства;
в порядку ст.51 КАС України позовні вимоги уточнено:
про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства» частково, визнавши його частково незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, в частині, що стосується включення до тарифу на технічне обслуговування та систем ДСС ліфтів електроенергії ліфтів, невключення до тарифу на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та прибудинкових територій (квартирна плата) для населення для квартир першого поверху тарифу за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства;
в порядку ст.51 КАС України позовні вимоги уточнено:
про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” частково, визнавши його частково незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, в частині, що стосується невключення до тарифу на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій (квартирна плата) для населення для квартир першого поверху тарифу за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства, а саме:
- п.3 Рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної политики в сфері житлового господарства”;
- невключення до тарифів на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій для квартир першого поверху тарифу за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування ліфтів та систем ДСС ліфтів в Додатку № 2 до рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” в графах „для населення” та „для власників 2 та більше квартир” (пункти 10, 12, 14);
- невключення до тарифів на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій для квартир першого поверху тарифу за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування ліфтів та систем ДСС ліфтів а пункту 1 (пункт 1.1.) Додатку № 4 до рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” (арк.с.147-153);
в порядку ст.51 КАС України позовні вимоги уточнено:
про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” частково, визнавши його частково незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, в частині, що стосується невключення до тарифу на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій (квартирна плата) для населення для квартир першого поверху тарифу за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства, а саме:
- п.3 Рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної политики в сфері житлового господарства”;
- невключення до тарифів на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій для квартир першого поверху тарифу за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування ліфтів (в розмірі 0,07 грн. за 1 м2 загальної площі) та систем ДСС (в розмірі 0,11 грн. за 1 м2 загальної площі) в Додатку № 2 до рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” в графах „для населення” та „для власників 2 та більше квартир” (пункти 10, 12, 14);
- невключення до тарифів на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій для квартир першого поверху тарифу за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування ліфтів (в розмірі 0,07 грн. за 1 м2 загальної площі) та систем ДСС (в розмірі 0,11 грн. за 1 м2 загальної площі) в пункті 1 (пункт 1.1.) Додатку № 4 до рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства”.
Обставини справи:
05.10.2006 Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс»Дочірнє підприємство Акціонерного товариства відкритого типу «Укрліфт»звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом (вх.№ 2334) до Севастопольської міської Ради про 2скасування рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” частково (в частині, що стосується затвердження тарифу на технічне обслуговування, електроенергію і систем ДСС ліфтів, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства)”, з посиланням на ст.ст. 15, 21 Цивільного кодексу України, Положення про систему технічного обслуговування і ремонту в Україні (затверджених Наказом комітету будівництва, архітектури і житлової політики України № 73 від 10.04.2000 р.), п. 14.1 Правил пристрою і безпечної експлуатації ліфтів, п. 11 «Порядку формування тарифів на послуги за змістом будинком і споруд і прибудинкових територій», п.п. 1.2, 5.4 Правил користування електричної енергії, п. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06.10.2006 позовну заяву залишено без руху, оскільки подана без дотримання статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-2).
Позивач на виконання вимог ухвали від 06.10.2006 надав матеріали з виправленими недоліками позовної заяви (вх.№28249 від 13.10.2006) (арк.с.27-31).
Ухвалою суду від 16.10.2006 відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. с. 32-34).
Ухвалою суду від 16.10.2006 вжито заходи забезпечення адміністративного позову, зупинено дію рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” в частині, що стосується затвердження тарифу на технічне обслуговування, електроенергію і систем ДСС ліфтів, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства (арк.с.48-49).
Ухвалою суду від 08.11.2006 підготовче провадження по справі продовжено та попереднє судове засідання відкладено, у зв’язку з нез’явленням в попереднє судове засідання представник відповідача, а також у зв’язку з невиконанням ухвали суду від 16.10.2006 (арк.с.88-91).
22.11.2006 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.98-101).
Ухвалою суду від 06.12.2006 провадження у справі зупинялось до 20.02.2007 в порядку пункту 4 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з можливістю мирного врегулювання спору шляхом внесення відповідачем змін до оскаржуваного рішення, це питання, за відомостями відповідача, винесено до порядку денного на найближчій сесії Севастопольської міської Ради (арк.с.116-118).
Ухвалою суду від 20.02.2007 провадження по справі поновлено (арк.с.119-122).
Позивач заявами (вх.№№ 30786, 31247, 7910, 11146) в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України доповнював та неодноразово уточнював позовні вимоги, в останньому варіанті просить визнати недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” частково, визнавши його частково незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, в частині, що стосується невключення до тарифу на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій (квартирна плата) для населення для квартир першого поверху тарифу за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а також переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства, а саме:
- п.3 Рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної политики в сфері житлового господарства”;
- невключення до тарифів на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій для квартир першого поверху тарифу за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування ліфтів (в розмірі 0,07 грн. за 1 м2 загальної площі) та систем ДСС (в розмірі 0,11 грн. за 1 м2 загальної площі) в Додатку № 2 до рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” в графах „для населення” та „для власників 2 та більше квартир” (пункти 10, 12, 14);
- невключення до тарифів на послуги по утриманню та експлуатації житлових будинків та при будинкових територій для квартир першого поверху тарифу за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування ліфтів (в розмірі 0,07 грн. за 1 м2 загальної площі) та систем ДСС (в розмірі 0,11 грн. за 1 м2 загальної площі) в пункті 1 (пункт 1.1.) Додатку № 4 до рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” (арк. с.54-61, 75-83, 147-153, 172-174).
Відповідач у відзивах на позов (вх. № 35771, 7911) проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що вимога про визнання недійсним оскаржуваного рішення Севастопольської міської Ради в частині введення прямих розрахунків населення за послуги підприємств по обслуговуванню житлового господарства є необґрунтованою, так як відповідно до статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, власники квартир є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою; для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними співвласники квартир можуть створювати товариства або об’єднання індивідуальних власників квартир; відповідно до статті 1 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” обладнання ліфтів відноситься до технічного обладнання багатоквартирного будинку; згідно зі статтею 11 зазначеного закону, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку мають право здійснювати управління житловим комплексом самостійно, а також передати його по договору будь-якій юридичній особі, що має відповідну правоздатність, на баланс для управління (арк.с.107-110, 159-162).
В порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін суд, -
в с т а н о в и в:
З’ясовані наступні обставини:
12.09.2006 Севастопольською міською Радою було прийнято рішення №650 „Про реалізацію тарифної політики в сфері житлового господарства”, пунктом 3 якого введені прямі розрахунки з населенням за послуги житлових підприємств та підприємств по обслуговуванню ліфтового господарства та затверджені тарифи за 1 м2 загальної площі за технічне обслуговування, електроенергію та систем ДСС ліфтів (Додаток № 2 до рішення).
Спір виник в зв’язку з тим, що рішення Севастопольської міської Ради, на думку позивача, частково суперечить діючому законодавству України та не може виконуватись.
Правовідносини сторін регулюються статтями 13, 19, 41 Конституції України, статтями 1, 5, 13, 19, 22, 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000, Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів ДНАОП 0.00-1.02-99, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці № 208 від 03.11.1999 зі змінами та доповненнями, Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбачених Конституцією і законами України.
Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Статтею 5 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить, зокрема, розробка типових договорів.
Статтею 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до статті 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтею 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що виробник має право, зокрема, укладати договори з органами місцевого самоврядування на виробництво та створення житлово-комунальних послуг.
Статтею 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що балансоутримувач має право:
- здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю;
- визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна;
- укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;
- приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів;
- здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом;
- звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
Балансоутримувач зобов'язаний:
- укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна;
- утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками);
- вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства;
- забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном;
- забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил;
- забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Згідно пункту 5.3 Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000, власник ліфта несе відповідальність за збереження ліфтового обладнання і для забезпечення безперебійної та безпечної його експлуатації повинен виконувати такі умови:
- утримувати в належному стані електромережу освітлення підходів до машинного (блочного) приміщення, посадочних площадок, переходів через горище та ін., захисні пристрої до головного рубильника ліфта і нести відповідальність за якість та безперебійність подачі електроенергії до ліфтового обладнання;
- своєчасно виконувати будівельні та ремонтні роботи в шахті, машинному, блочному приміщеннях та ін. відповідно до графіка, узгодженого з спеціалізованою організацією;
- вживати заходи з недопущення в машинні (блочні) приміщення та шахту ліфта сторонніх осіб. За необхідності виконання робіт в зазначених приміщеннях іншими організаціями власник повинен узгодити це з спеціалізованою організацією;
- виконувати в установлені терміни приписи органів Держнаглядохоронпраці та спеціалізованої організації щодо порушень правил експлуатації ліфтів;
- забезпечити експлуатацію ліфтів відповідно до їх призначення і вантажопідйомності.
Згідно пункту 14.1. Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів ДНАОП 0.00-1.02-99, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 208 від 03.11.1999 зі змінами та доповненнями, власник ліфта повинен забезпечити його утримання в справному стані і безпечну експлуатацію шляхом організації належного обслуговування або укласти договір зі спеціалізованою організацією з визначенням обов'язків і прав сторін з урахуванням вимог цього розділу.
Пунктом 11 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 встановлено, що витрати на технічне обслуговування ліфтів (Влз)
визначаються за формулою
Влз = Вл : Пл,
де Вл - вартість обслуговування одного ліфта (без електроенергії) за місяць (обчислюється відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства);
Пл - середня загальна площа квартир будинку (без квартир першого поверху), що обслуговується одним ліфтом.
Згідно з пунктом 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 31.07.1996 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за N 1399/11679, споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Відповідно до пункту 5.4. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 31.07.1996 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за N 1399/11679, для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації такі документи:
- заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника;
- акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;
- однолінійну схему електропостачання об'єкта;
- відомості щодо розрахункових засобів обліку;
- заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми (за необхідності), довідку про укладені державні контракти (за наявності), відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів;
- акти екологічної, аварійної та технологічної броні споживача (за наявності);
- копію свідоцтва про державну реєстрацію для фізичних осіб - підприємців;
- копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України для юридичних осіб;
- копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) та/або земельну ділянку споживача;
- копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори;
- копію установчих документів (статут, положення тощо);
- копію акта підтвердження готовності до роботи (подачі напруги) електроустановок або акт допуску подачі електричної енергії на електроустановки (для нових та реконструйованих електроустановок);
- довідку про перелік територіально відокремлених площадок вимірювання (об'єктів споживача) із зазначенням величин приєднаної потужності електроустановок на цих об'єктах;
- паспортні дані силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі електричної енергії (для споживачів, у яких розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності);
- довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані розрахункових засобів обліку субспоживачів.
Відповідач не обґрунтував законність та обґрунтованість переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтів.
При таких обставинах, рішення Севастопольської міської Ради прийнято без з’ясування кількості приватизованих квартир, кількості створених об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, без попередньої передачі об’єктів обладнання ліфтів з балансу РЕПів на баланс створених об'єднань.
Ліфтове обладнання знаходиться на балансі Комунальних підприємств „Ремонтно-експлуатаційне підприємство”, що є загальновідомим фактом, що не потрубує доказування.
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про протиправність та незаконність рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” в частині, що стосується переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства, а саме: пункт 3 зазначеного рішення, у зв’язку з тим, що рішення в цій частині неможливо виконати, так як укладення договору з кожним мешканцем квартири не передбачено діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача присуджуються йому з місцевого бюджету м. Севастополя.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 13, 19, 41 Конституції України, статтями 1, 5, 13, 19, 22, 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000, Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів ДНАОП 0.00-1.02-99, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці № 208 від 03.11.1999 зі змінами та доповненнями, Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005, статтями 2, 69, 70, 71, 72, 79, 94, 98, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним пункт 3 рішення Севастопольської міської Ради № 650 від 12.09.2006 р. „Про реалізацію тарифної політики у сфері житлового господарства” в частині, що стосується переводу населення на прямі платежі за послуги підприємств з обслуговування ліфтового господарства, як такий, що не відповідає законам України.
3. Стягнути з місцевого бюджету м. Севастополя на користь Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Севастопольліфтсервіс»Дочірнього підприємства Акціонерного товариства відкритого типу «Укрліфт» (99008, м. Севастополь, вул. Загородна балка, 3, ідентифікаційний код 31763330, п/р 26003301336275 в Промінвестбанку м. Севастополь, МФО 324515) 1,70 грн. –державне мито.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанова скла дена та підписана
в порядку частини 3 статті 160 КАС України
10.04.2007 о 15-00