ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р.Справа № 922/720/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Хотенець П.В.

судді: Доленчук Д.О. , Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків

до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків

про встановлення безстрокового безоплатного сервітуту

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. № 27-15 від 30.12.2015 року

відповідача - ОСОБА_3. дов. № 87/2 від 04.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про встановлення Публічному акціонерному товариствову "Турбоатом" безстроковий безоплатний сервітут щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Московський, 199, яка належить Державному підприємству "Харківський електромеханічний завод" та знаходиться на території відповідача під залізничними коліями Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" на ділянках від позначки ПК-27 до позначки ПК - 30 та від позначки ПК - 28 до позначки ПК - 19.

Представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Представник відповідача у наданому клопотанні просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Колегія суддів задовольняє клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, долучає до матеріалів справи надані позиваем та відповідачем додаткові документи та переходить до розгляду справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" (позивач) є одним з найбільших в Україні виробниокм обладнання для ГЕС, ГАЕС, ТЕС та АЕС.

Виконання контрактних зобов*язань перед замовниками передбачає, в тому числі, і поставку обладнання залізничним транспортом.

Обслуговування рухомих залізничних составів Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" здійснює "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на підставі відповідного договору.

На аукціоні з реалізації рухомого майна, який було проведено 26 жовтня 2012 року Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", позивачем було придбано лот № 2 - залізнична колія 1500 м., інв № 60.

Вказана залізнична колія була придбана Публічним акціонерним товариством "Турбоатом" під час реалізації Державною виконавчою службою майна Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (відповідача) з метою здійснення безперешкодного та систематичного підвезення вантажів (виробленої продукції) до вантажної станції "Харків-Балашовський", яка відноситься до структури "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", та подальшого транспортування продукції по території України та за кордон. Придбана ділянка залізничної колії розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський, 199, схематично під позначки ПК - 27 до позначки ПК - 30 та від позначки ПК-28 до позначки ПК - 19.

Вищевказана залізнична колія частково пролягає через територію Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", оскільки раніше, до її реалізації, належала саме відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дій, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов*язків власник зобов*язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов*язано допустити до використання його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, та таке інше.

Як вбачається з позовної заяви Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" просить встановити безстроковий безоплатний сервітут, щодо земельної ділянки під залізничними коліями, що належать позивачу для вільного та безперешкодного обслуговування та експлуатації залізничної колії 1500 м., інв № 0351076, встановити право цілодобового доступу, входу, виходу і проходу працівників Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" та проїзду рухомих залізничних составів Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" та прелеглої до неї території та встановити, що даний сервітут не припиняє своєї дії у разі зміни власника земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, яка належить Державному підприємству "Харківський електромеханічний завод" та знаходиться на території відповідача під залізничними коліями Публічного акціонерного товариства "Турбоатом."

Частиною 1 статті 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

В пункті 2.32. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" Вищий господарський суд України звернув увагу судів на те, що за змістом частини 1 статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником залізничної колії на ділянках від позначки ПК-27 до позначки ПК - 30 та від позначки ПК - 28 до позначки ПК - 19, докази наявності у нього права власності або права користування земельною ділянкою, на якій вказана залізнична колія розташована, відсутні.

Колегія суддів вважає належним зазначити, що згідно частини 1 статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина 2 статті 404 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Для позивача, що є власником залізничної колії на ділянках від позначки ПК-27 до позначки ПК - 30 та від позначки ПК -28 до позначки ПК -19, саме лише встановлення земельного сервітуту не може призвести до захисту його прав або охоронюваних інтересів без встановлення сервітуту на проїзд належною відповідачу залізничною колією або без встановлення іншого договірного порядку такого використання колії відповідача. Натомість, між сторонами діє договір № 7 від 01 січня 2015 року "Про забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту", що передбачає проїзд залізничного транспорту належною відповідачу залізничною колією, який, що не заперечується сторонами, повністю знімав питання транзиту перевезень для позивача, проте на заваді подальшого його виконання стали суперечки сторін щодо розрахунків за ним.

Крім того, позивач просить встановити безоплатний сервітут. Згідно частини 3 статті 101 Земельного кодексу України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Іншого законом чи договором для сервітуту, який просить встановити позивач, не встановлено, а відповідач, серед іншого, заперечує й проти безоплатності сервітуту.

Також, судова колегія вважає необґрунтованою вимогу позивача про встановлення земельного сервітуту в аспекті того, що такий сервітут має розповсюджуватись на всю земельну ділянку розташовану за адресою: м. Харків, проспект Московський, 199.

Колегія суддів вважає, що сервітут має бути найменш обтяжливим для власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої він встановлений з чітким визначенням меж тієї частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут, що у спірних правовідносинах мало б співпадати з частиною земельної ділянки на якій власне розташована залізнична колія.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.06.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_1