Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
м. Ніжин, вул. Шевченка, 57а, 16600, (04631) 5-19-29
Справа 2 -771/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Діденко О.П.
при секретарі Богатіковій Ю.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 у позові зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом Ш групи, але відповідачем, усупереч ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12, пенсію йому призначено у значно меншому розмірі, тому просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині щодо непроведення нарахування та виплати йому щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6-и мінімальних пенсій, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, за 2009 рік, та зобов"язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6-и (шести) мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 цього ж закону, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .
В подальшому представником позивача ОСОБА_2 розмір позовних вимог збільшено і ним змінено період, за який позивач ОСОБА_1просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, та період, за який просив зобов”язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії, а саме з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з”явився, хоч про час розгляду справи повідомлений особисто, про що свідчить розписка про вручення йому судової повістки на а.с. 40, про причини неявки суд не повідомив і про відкладення справи не просив, і так як у позові, підписаному від імені позивача його представником ОСОБА_2, було викладено прохання про розгляд справи без його участі, тобто, без участі позивача ( а.с. 3, 15, 23), то за таких обставин суд визнав можливим розглянути справу у відсутність позивача ОСОБА_1, а за участю його представника ОСОБА_3, що вважав можливим і представник позивача.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити із зазначених у позові підстав.
Представник відповідача у судове засідання не з”явився, але письмово відповідач справу просив розглянути у відсутність його представника (клопотання на а.с. 41), що суд визнав можливим, так як представник позивача проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.
Відповідач надав письмове заперечення проти позову, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, та зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Ніжині і йому з 22.05. 2008 року призначена пенсія по 3-й групі інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до ст.ст.49, 50, 54 закону № 796-ХII, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС. Розрахунок пенсії було проведено за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з розміру 19,91 грн. та з врахуванням Закону України від 05.10.2006 року № 231-V, яким було доповнено ст.67 Закону № 796-ХII частиною третьою, якою передбачено, що в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищуються розміри пенсії, визначеної відповідно до ст.54 Закону України № 796-12, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, віднесеним до 1,2, 3 категорій, тобто розмір пенсії до виплати не повинен бути меншим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року до ст.50,54 Закону України № 796-ХII внесені зміни з 01.01.2008 року і особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам Ш групи, щомісячна додаткова пенсія призначається у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а державна пенсія по Ш-й групі інвалідності для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році – у розмірі, не нижчому 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України, і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. З 01.01.2008 року (після внесення змін) у ст.54 закону № 796-12 виключено частину 4, в якій було зазначено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10, 8 та 6 мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», не може братися до розрахунку пенсії позивачу, оскільки цим законом регулюються відносини, що виникають між суб»єктами загальнообов»язкового державного пенсійного страхування, тобто застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У зв»язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими по ст.54 з 01.07.2008 року: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по Ш групі інвалідності – 980 грн. Відповідно до ст.63 Закону № 796-12 фінансування витрат, пов»язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету, і так як витрати для призначення та виплати пенсій відповідно до вищезазначеного законодавством не передбачені, тому УПФУ в м.Ніжині не могло витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.
Відповідно до частини першої ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( №796- ХII).
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інвалідів Ш групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, державні пенсії не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 - особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема інвалідам Ш групи – у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 цього ж закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Копією посвідчення № 117319 та вкладки до нього № 632451, та копією посвідчення № 058786 на а.с.7 підтверджується, що позивач є інвалідом Ш групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, зазначені посвідчення діють безстроково, і згідно них він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, чого письмово не заперечував і відповідач, а тому він має право на призначення щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ч.4 ст.54 та ст.50 закону №796- ХII. Наявність зазначеного права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституцією України.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 закону №796- ХII, а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Далі, зі статей 50 та 54 закону №796-ХII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» ( № 1058-15), і іншого нормативного акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, нема, то він і повинен бути вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, у зв»язку з чим посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом.
Посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті витрат для призначення та виплати пенсій у розмірах, зазначених позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов"язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 50, ч.4 ст. 54 закону № 796- ХII.
Законом України «Про державний бюджет України» на 2009 рік не було зупинено виплати пенсії, основної та додаткової, зазначеним категоріям громадян у повному обсязі, як і не зупинено виплати пенсії зазначеним категоріям громадян у повному обсязі на 2010 рік, але так як позивачем заявлені в позові вимоги стосуються періоду часу з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року включно, і вийти за межі позовних вимог суд не вправі, то саме за цей період є підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6-и мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, протиправною та слід зобов"язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6-и (шести) мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 цього ж закону, за період з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року, з урахуванням отриманих ним сум, тобто вважає можливим позов задовольнити у межах заявлених вимог.
Представником позивача при подачі позову сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. (квитанція на а.с.1), але, відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 37 грн. у повернення понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки саме в такому розмірі вони повинні бути сплачені при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 88 ЦПК України, ст.ст.19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.49, 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6-и мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по31 березня 2010 року, та зобов"язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 6-и (шести) мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 цього ж закону, за період з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року, з урахуванням отриманих ним сум.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) грн. у повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя