Справа №: 398/3334/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" травня 2016 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого........Крімченко С.А.

при секретарі........Куліковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу ,-

Встановив:

13.05.2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача і з урахуванням уточнених вимог просив стягнути з неї борг за договорами позики в сумі 35023 грн., 3% річних в сумі 2580 грн. 69 коп. В процесі розгляду справи збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача додатково інфляційні витрати в сумі 67 932 грн. та судовий збір.Мотивує позов тим, що 10 лютого 2011 року він позичив відповідачці грошові кошти у сумі 18723 грн. до 10.08.2011 року. Згодом 8 травня 2011 року знову уклав договір позики з відповідачкою на суму 6500 грн. з умовою їх повернення до 08.06.2011 року. А також 30.09.2011 року знову уклав договір позики з відповідачкою на суму 30000 грн. з умовою їх повернення до 13.11.2012 року.Всього борг складав 86023 грн. Відповідачка частково повернула борг в сумі 51000 грн.Залишок боргу складає 35023 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просить їх задоволити.

Відповідачка позов визнала частково.В судовому засіданні підтвердила, що розписки написані нею особисто і залишок боргу складає 35023 грн. Зазначила, що позивач в рахунок її боргу забрав належні їй речі згідно розписки і не повернув їх. Кошти зняв з її кредитних карток. На фотографіях, які надав позивач ,схожі золоті прикраси, але не ті, які забрав позивач.Наполягає на тому, що їй відповідач не повернув речі та кошти , які були на картках.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначивши, що відповідачка повинна сплатити борг відповідачу в сумі 12843 грн.

Дослідивши матеріали справи,заслухавши позивача, відповідачку, її представника суд вважає ,що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно до ст.ст.. 1046 , 1047 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти , а позичальник зобов» язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред» явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми .

В судовому засіданні встановлено , що10 лютого 2011 року позивач ОСОБА_4 позичив відповідачці грошові кошти у сумі 18723 грн. до 10.08.2011 року. Згодом 8 травня 2011 року ОСОБА_4 знову уклав договір позики з відповідачкою на суму 6500 грн. з умовою їх повернення до 08.06.2011 року. А також 30.09.2011 року ОСОБА_4 знову уклав договір позики з відповідачкою на суму 30000 грн. з умовою їх повернення до 13.11.2012 року.Всього борг складав 86023 грн, про що свідчать відповідні розписки. Розписки написані особисто відповідачкою і оригінали розписок долучені до матеріалів справи.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові судової палати у цивільних справах від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено, що розписки про отримання ОСОБА_5 в борг у ОСОБА_4 коштів написані особисто відповідачкою ОСОБА_5 Оригінали розписок знаходилися у позивача.Дані розписки підтверджують отримання коштів в борг боржником ОСОБА_5 від кредитора ОСОБА_4. Строк позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущений.

Відповідачка з 4.10.2012 року по 18.10.2013 року частково повернула борг в сумі 51000 грн.Залишок боргу складає 35023 грн.Позивач визнав в позові і в судовому засіданні, що залишок боргу складає 35023 грн. і згідно ст.61 ЦПК України не підлягає доведенню.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач в рахунок боргу згідно розписки від 31.10.2011 року забрав у відповідачки належні їй речі( комп»ютер, принтер, 2 золоті каблучки, золотий ланцюжок з хрестиком, золоті сережки, окуляри сонцезахисні,купальник, плащ жіночий, документи на квартиру, чоботи жіночі,2 фени, косметичку, пластикові картки, на яких були кошти в сумі 1000 грн, 4000 грн та 800 грн.) ( а.с.98)

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 пояснила, що позивач забрав дані речі та кошти в рахунок боргу. Кошти зняв з карток , так як даними картками він неодноразово користувався.Розписку позивач написав власноруч. Позивач також в судовому засіданні зазначив, що розписка написана ним особисто і він забирав речі та картки з коштами в рахунок боргу.

Відповідачка зазначила, що позивач повертав їй ланцюжок, сережки та обручку.Але потім знову забрав в рахунок боргу .Вона написала розписку від 09.05.2011 року про передачу йому в рахунок боргу даних прикрас та монітору від комп»ютера ( а.с. 99)

Згідно наданого відповідачкою висновку експертизи № 191 від 24.09.2014 року вартість речей, які забрав позивач у відповідачки в рахунок боргу згідно розписок складає 16956 грн.52 коп.( а.с. 160-166 ) Висновок складений експертом ОСОБА_3

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що згідно заяви представника відповідачки ОСОБА_6 про надання висновку про ринкову вартость майна був складений даний висновок.Долучила до справи дану заяву. Знос майна визначався згідно Методики. Зазначила, що позивач приходив до неї на робоче місце , висловлював своє невдоволення даним висновком та вимагав, щоб вона не приходила в судове засідання.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що всі речі , крім купальника та монітора він повернув відповідачці.На підтвердження надав суду фотографії та відеозапис , на яких зображена відповідачка.Зазначив, що на останній прикраси та окуляри, про які зазначено в розписці.Але не зміг суду пояснити, чому відповідачка не написала розписку про повернення їй речей та коштів.В судове засідання приносив жіночий купальник та монітор, але не довів, що вони належать відповідачці і дані речі залишилися у позивача.

Суд враховує , що позивачем не спростовано, що речі, які він забрав у відповідачки в рахунок боргу та кошти згідно розписок повернуті відповідачці. Фотографії та відео з зображенням відповідачки в золотих прикрасах суд не може визнати належними доказами, так як вони не доводять, що на відповідачці саме ті прикраси , які забрав позивач.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не погодився з вартістю речей, які він забирав в рахунок боргу. Але в судовому засіданні не спростував дану оцінку майна і не заявляв клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи.

Суд вважає, що вартість майна , яке забрав позивач в рахунок боргу та кошти в сумі 5800 грн. повинні бути враховані при визначенні залишку боргу.Про це зазначено і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 року ( а.с.142)

Тому суд на підставі досліджених доказів вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 12266 грн. 48 коп. (35023 грн. - 16956 грн.52 коп( вартість майна) - 5800 грн.( кошти на картках)

Враховуючи, що відповідачкою порушено грошове зобов»язання , позивач просить стягнути на його користь 3% річних від простроченої суми за 1 рік та інфляційні витрати на суму боргу.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Так, 3% річних за один рік складають: 35023 грн.х3 :100:365х365= 1050 грн.69 коп. Дана сума підлягає стягненню з відповідачки.

Суд не погоджується з розрахунком інфляційних витрат , наданих позивачем і приводить свій розрахунок.

Відповідачка сплачувала борг не по окремим розпискам, а погашала сукупну суму боргу.

Залишок боргу складає 35023 грн. Останній платіж здійснено 18.10.2013 року. Позивач подав заяву про стягнення інфляційних витрат 28 грудня 2015 року.

Сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року складає 1.004 х1.002 х 1.005 =1.011

Індекс інфляції за 2014 рік складає 1.249

Індекс інфляції за 2015 рік складає 1.433

Сукупний індекс інфляції за період жовтень 2013 року по грудень 2015 року складає 1.011х1.249х1.433=1.809

Інфляційні витрати по даному боргу складають 35023 х 1.0809= 63356.60 - 35023 грн.=27948 грн.35 коп.

Дана сума підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 1046, 1047, ЦК України , ст..ст. 209,215 ЦПК України,-

Вирішив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 12266 ( дванадцять тисяч двісті шістдесят шість )грн.48 коп , 3% річних в сумі 1050( одна тисяча п`ятдесят ) грн. 69 коп., інфляційні витрати в сумі 27948 ( двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок вісім ) грн.. 35 коп. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий