ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2007 р. | Справа № 14/7-280(7/186-2604) |
10 год. 40 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" вул. Гайова, 44, м.Тернопіль
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м.Тернопіль
про з урахуванням уточнення, скасування податкового повідомлення - рішення №0000442306/053930, виданого Тернопільською ОДПІ 08.08.2005р.
За участю представників сторін:
позивача: Лоза В.М., довіреність № б/н від 01.02.07 р.,
відповідача: Ткач І.Я., довіреність № 39/7/10-015 від 04.01.07 р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", м. Тернопіль звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про з урахуванням уточнення, скасування податкового повідомлення-рішення №0000442306/053930, виданого Тернопільською ОДПІ 08.08.2005р.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оспорюване податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству України, зокрема Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
У своїх поясненнях представник позивача посилається на те, що згідно з п.п. 6.2.4. Закону України "Про податок на додану вартість" за ставкою 0% оподатковуються поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України. Позивачем здійснювались операції з надання послуг по перевезенню вантажів. На думку представника позивача, "вантаж" - це узагальнюючий термін, який є рівнозначний поняттям "багаж", "вантажобагаж" та "товаробагаж" і послуги з його перевезення за межами України повинні оподатковуватись так само, як послуги з перевезення "вантажобагажу" чи "товаробагажу".
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що операції щодо поставки транспортних послуг по перевезенню вантажів за межами державного кордону України, які надавались позивачем не відносяться до об'єкту оподаткування, передбаченого ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".
В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що позивачем на протязі обревізованого періоду здійснювались як операції, що підлягають оподаткуванню так і операції, які не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, а відповідно до п.п. 7.4.2 та п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при виготовленні або придбанні товарів (робіт, послуг), яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Крім того представник контролюючого органу вважає помилковим твердження позивача щодо тотожності термінів "багаж", "вантажобагаж" та "вантаж", обґрунтовуючи це тим, що поняття "вантаж", хоч і включає в себе поняття "багаж" та "вантажобагаж", однак є значно ширшим.
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 27,28,41,49,51,130 Кодексу адміністративного судочинства України.
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд в с т а н о в и в:
За результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс", ЄДРПОУ 32386922, за період з 01.04.2005р. по 30.04.2005 р., Тернопільською об’єднаною податковою інспекцією 04.08.2005 року складено акт № 23-623/1416/32386922.
Дослідивши в процесі перевірки правильності формування податкового зобов'язання, податкового кредиту і відповідного бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2005 р. по 30.04.2005 р. (сторінка 6 –7 акту перевірки) контролюючий орган з'ясував, що ТОВ „Нечипорук Транспорт Сервіс” протягом обревізованого періоду проводило господарські операції з надання послуг по перевезенню вантажів, в тому числі за межами митної території України. Дані операції згідно п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” оподатковувалися товариством за нульовою ставкою.
Вважаючи подібні дії платника податків порушенням п.3.1.ст. 3, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, пп.7.4.2 п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі - Закон), державна податкова інспекція зробила висновок про завищення платником податків від'ємного значення по ПДВ за квітень 2005 року на суму 18310 грн.
На підставі вказаного вище акту перевірки, Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією 08.08.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000442306/053930, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Нечипорук Транспорт Сервіс” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 18310 грн.
Наведений вище акт ненормативного характеру, оспорюється позивачем, а відтак і досліджується судом, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 18310 грн.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Нечипорук Транспорт Сервіс” підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції що діяла на час винекнення спірних правовідносин (далі - Закон), поряд з іншими, об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту).
Згідно з пунктом 1.14 ст.1 Закону супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються.
Відповідно з Митним Кодексом України до митної вартості товарів, що експортуються включаються, витрати пов'язані із їхнім транспортуванням (доставкою).
За таких обставин суд критично оцінює доводи представника податкового органу викладені у судовому засіданні, що послуги по перевезенню вантажів за межами державного митного кордону України, які надавались позивачем, не являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 3 Закону.
Суд враховує також те, що наведені господарські операції не містяться в переліку операцій, що не являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість, який наведений у п.3.2 ст.3 Закону, як не відносяться і до тих, що є звільненими від оподаткування чи оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Відповідно до п.п.6.2.1, пп. 6.2.4 п.6.2.ст 6 Закону за нульовою ставкою (у тому числі) оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України.
Твердження податкового органу про те, що послуги по перевезенню вантажів за межами державного митного кордону України як об'єкт оподаткування були на 3 місяці (квітень-червень 2005 року) виключені із Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить основним принципам як податкового законодавства так і іншим нормативно-правовим актам України. Зокрема, положення ст.22 Конституції України визначають, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних - не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, і згідно п.2 ст.17 Господарського Кодексу України, закони якими регулюється оподаткування суб'єктів господарювання, повинні передбачати стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не містить визначення термінів „багаж”, „вантажобагаж” при наданні послуг по їх перевезенню автомобільним транспортом.
Викладене свідчить про те, що норма п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону, допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, що в свою чергу, дає підстави для застосування до даних правовідносин положень п.п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону №2181, стосовно конфлікту інтересів.
При цьому варто зазначити, що саме із метою уникнення подібних множинних трактувань прав і обов'язків платників податків, Державна податкова адміністрація України у листі від 30.01.2006 року за № 913/5/16-1516 та Міністерство фінансів України у листі від 23.02.2006 року № 31-20020-07-18/3744 ототожнили терміни „вантажобагаж" і „вантаж" зробивши висновок, що оподаткування транспортних послуг по міжнародному перевезенню залізничним, автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом вантажів за межами території України у період з 31 березня по 30 червня 2005 року (до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законів України” № 2642- IV від 03.06.2005 року) здійснюється відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (лист від 11.01.2006 р. N 06-12/10-14 в матеріалах справи), на підставі аналізу нормативно-правових актів які регламентують діяльність окремих видів транспорту (в тому числі постанови КМУ від 18.02.97 р. N 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", наказу Міністерства транспорту від 14.10.97 р. N 363, яким затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.02.98 р. N 128/2568) , прийшов до висновку, що термін вантаж включає в себе поняття вантажобагаж (товаробагаж), що робить ці терміни тотожними для міжнародних перевезень автомобільним, морським і річковим транспортом у розумінні пп. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України".
Окрім того, варто взяти до уваги, що Законом України від 03.06.2005 р. N 2642-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" у абзаці першому пп. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" слова "пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу)" замінено словами "пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу". Саме замінено, а не доповнено, щоб могло розцінюватися як розширення норм Закону. Така заміна унеможливила різного роду тлумачення термінів, зокрема, вантаж та вантажобагаж.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку суб'єкта господарювання державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує притягнення платника податків до відповідальності, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак позов до Тернопільської ОДПІ слід задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 6-7, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції №0000442306/053930 від 08.08.2005р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нечипорук Транспорт Сервіс”, (м. Тернопіль, вул.Гайова,44, р/р 26006021422 в ТФАТ "Кредит Банк (Україна)" МФО 338244, код ЗКПО 253472294) - 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
4. Видати виконавчий лист за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Нечипорук Транспорт Сервіс”.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя