АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 642/639/14-ц Головуючий суддя І інстанції Бондаренко В. В.

Провадження № 22-ц/790/289/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Пшенічної Л.В.,

Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Брулевичa В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_4, ОСОБА_2 про поновлення порушеного права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про поновлення порушеного права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням 27 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 20.11.2013 р. №1325/13 позивачу було передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0755 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою - АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 1, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області 12 грудня 2013 р. було зареєстроване право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухому майно (індексний номер 14495550) від 12.12.2013 р. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності.

Відповідачі, не маючи жодних правових підстав, самовільно захопили частину земельної ділянки належної позивачу. Так, внаслідок дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, площа земельної ділянки зменшилась приблизно на 8-10 м-2, у зв'язку з тим що вони самовільно переставили паркан який розмежовує земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: м. Харків, пров. Метробудівський, 31, не маючи жодних правових підстав, самовільно захопила частину земельної ділянки площею понад 30 м-2 належної позивачу на праві власності, самовільно переставила паркан, внаслідок чого площа земельної ділянки позивача зменшилась.

Позивач, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 що мешкають за адресою: АДРЕСА_2, повернути йому земельну ділянку площею 11 м-2, шляхом перестановки з земельної ділянки АДРЕСА_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку №7 до висновку експертизи №7764 від 24.12.2014 р. та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1. Відновлення площі та конфігурації земельної АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки АДРЕСА_2 провести за рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 28 м-2, шляхом перестановки з земельної ділянки АДРЕСА_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку №7 до висновку експертизи №7764 від 24.12.2014 р. та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1. Відновлення площі та конфігурації земельної АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки АДРЕСА_3 провести за рахунок ОСОБА_2, стягнути з відповідачів судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору та витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 - задоволено частково. Поновлено порушене право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 11 м-2 шляхом перестановки з земельної ділянки АДРЕСА_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку №7 висновку експертизи №7764 від 24 грудня 2014 року та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 28 м-2 шляхом перестановки з земельної ділянки АДРЕСА_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку №7 висновку експертизи №7764 від 24 грудня 2014 року та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 8 880 грн. - вартість експертизи та 243 грн. 60 коп. - мито, тобто, 3 041 грн. 20 коп. з - кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовлно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що ОСОБА_3 була порушена процедура приватизації землі, не погоджені межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, також не погоджується з висновками судової земельно - технічної експертизи, за якими відповідачі самовільно зайняли частину спірної земельної ділянки, що не є правильним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За змістом ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 наголошує, що відповідно до статей 95, 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 13.12.2013 р. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.12.2013 р., ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, та з моменту державної реєстрації такого права є власником зазначеної земельної ділянки.

Частина земельної ділянки АДРЕСА_1 була самовільно зайнята відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи №7764 від 24.12.2014 р. Згідно вказаного висновку, площа порушення та накладання земельної ділянки АДРЕСА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 складає 0,0011 га.

Також, висновком судової земельно-технічної експертизи №7764 від 24.12.2014 р. встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки АДРЕСА_1. Згідно вказаного висновку, площа порушення та накладання земельної ділянки АДРЕСА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_1 складає 0,0028 га.

Доводи відповідачів та їх представника про те, що ОСОБА_3 під час приватизації земельної ділянки не були погоджені межі з суміжними власниками та землекористувачами земельних ділянок, а тому свідоцтво про право власності від 12.12. 2013 року на земельну ділянку є недійсним, спростовуються рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2015 року, залишеним без змін апеляційним судом Харківської області від 27 травня 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у задоволенні позову до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про передачу земельної ділянки, скасування свідоцтва на право власності на земельну ділянку. ( т. 1 а.с. 224 - 230)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що належним чином зареєстроване та оформлене ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 було порушено і підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів.

По справі була проведена судово земельна - технічна експертиза від 24.12. 2014 року, якою встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки АДРЕСА_1. Також, частина земельної ділянки АДРЕСА_1 була самовільно зайнята відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Висновки вказаної експертизи не спростовані відповідачами.

В суді першої інстанції у судове засідання за клопотанням представника відповідачів був запрошений експерт, який підтвердив висновки вказаної експертизи.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_5, судом у якості правонаступника залучена ОСОБА_4

Верховний Суд України у своїй постанові №6-164 цс 12 від 23 січня 2013 року, ухваленої з підстав, передбачених ч.1 ст.355 ЦПК України, зазначив, що прийнявши у встановленому порядку спадщину, спадкоємець, з часу її відкриття, набуває речові права на неї - право володіння та право користування. Право розпорядження нерухомим спадковим майном виникає у спадкоємця з часу державної реєстрації такого майна.

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: Л.В. Пшенічна

О.М. Хорошевський