ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/6056/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий),

Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: представника позивача - Новака А.І.,

представників ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Канівець Любові Миколаївни, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Канівець Л.М. (далі - Реєстратор Канівець Л.М.), Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П. (далі - Реєстратор Філюк С.П.), третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2015 року № 22999068 (далі - рішення № 22999068) та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що в результаті оскаржуваних дій та рішень за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на нежилий будинок (літ.А), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), який знаходився у власності Товариства.

Посилаючись на наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження вказаного будинку, просили визнати незаконними дії Реєстратора Канівець Л.М., яка вчинила запис про право власності від 14 липня 2015 року № 10494272 на будинок за ОСОБА_5; визнати протиправним та скасувати рішення № 22999068, прийняте Реєстратором Філюком С.П.; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 липня 2015 року № 10494272 про реєстрацію речового права власності на будинок за ОСОБА_5

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 22999068, зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав, проведеної згідно з рішенням № 22999068. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 21 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Ройланс-Україна» (правонаступником якого є Товариство) укладений договір іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Ройланс-Україна» (іпотекодавець), з метою забезпечення виконання зобов'язань боржником - ПАТ «Енергобанк» за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку між банком та ОСОБА_5, передало в іпотеку нежитловий будинок літ.А за адресою: АДРЕСА_1

У Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 297999880000) від 21 лютого 2014 року № 4753897, згідно із яким об'єкт нерухомого майна обтяжено на підставі договору іпотеки від 21 лютого 2014 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року у справі № 369/238/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Енергобанк», ТОВ «Ройланс-Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення моральної шкоди, за ОСОБА_5 визнано право власності, зокрема, на нежилі приміщення нежилого будинку, літ.«А», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 297999880000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Реєстратора Філюка С.П. № 22999068 проведено державну реєстрацію права власності на будинок.

Реєстратором Канівець Л.М. прийнято рішення щодо вчинення запису про право власності, від 14 липня 2015 року № 10494272 на нежитловий будинок за ОСОБА_5

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність реєстрації за ОСОБА_5 (іпотекодержателем) права власності на предмет іпотеки, зважаючи на накладення заборони нотаріусом в момент укладання та нотаріального посвідчення договору іпотеки від 21 лютого 2014 року в інтересах іпотекодержателя.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Стаття 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини першої статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 10 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

14 липня 2015 року третя особа через свого представника за довіреністю звернулась до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: реєстрацію виникнення приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 за фізичною особою ОСОБА_5

Як підстава для проведення реєстраційної дії, заявником надано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року.

20 липня 2015 року Реєстратор Філюк С.П. прийняв рішення № 22999068, яким провів державну реєстрацію права власності.

Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, приймаючи зазначене рішення, реєстратором не прийнято до уваги наступного.

За приписами частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, на державного реєстратора покладено обов'язок встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, чого державним реєстратором зроблено не було.

Передбаченою законодавством підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV є чинний і не скасований запис про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 297999880000) унесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 4753897 від 21 лютого 2014 року приватним нотаріусом Прокопенко Л.B.

Крім того, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить ще одне обтяження на спірне майно, внесене 29 грудня 2006 року за № 4747929 приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. на підставі договору іпотеки від 29 грудня 2006 року.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14) і колегія суддів бере її до уваги.

Колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на те, що накладення заборони нотаріусом в інтересах іпотекодержателя дозволяє здійснювати реєстраційні дії в його інтересах, оскільки Закон № 1952-IV таких виключень із загального правила щодо неможливості вчинення реєстраційних дій під час дії обтяження не містить.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» здійснені Товариством та підтверджені документально судові витрати (судовий збір) розміром у 4960,81 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов