ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016 року Справа № 5013/464/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів:Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників судового процесу:

арбітражний керуючий: Стіфутін І.В., посвідчення №637 від 29.03.2013 р.;

від ПАТ "Державний ощадний банк України": Корольова Л.А., представник, довіреність №1140 від 17.05.2016 р.;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 року у справі №5013/464/11

за заявою кредитора - Приватного підприємства "Енергопромстрой", 25028, м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, б. 5,

до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5), 25013, АДРЕСА_1,

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 року у даній справі (суддя Коваленко Н.М.) скаргу № 11/2-11432 від 03.03.2016 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на дії арбітражного керуючого визнано частково обґрунтованою.

Визнано дії ліквідатора ФОП ОСОБА_5, арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними.

Заяву № 11/2-10684 від 29.02.2016 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про виключення майна з ліквідаційної маси задоволено частково. Виключено з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_5 автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом забезпечення зобов'язання за кредитним договором №174/2007/А від 17.08.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" та ОСОБА_5.

В задоволенні вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про усунення арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. від виконання повноважень ліквідатора банкрута - ФОП ОСОБА_5 та зобов'язання ліквідатора, арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. передати предмет застави, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_3, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 року ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровоград, на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк", відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що в цій заяві та скарзі банком порушувались питання: 1) виключення майна з ліквідаційної маси; 2) зобов'язання ліквідатора передати автомобіль банку; 3) усунення ліквідатора від виконання своїх обов'язків.

Всі ці вимоги незаконні та безпідставні, виходячи з наступного:

По-перше, включення автомобіля боржника до ліквідаційної маси проводилось на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до внесення відповідних змін. Тому ніякого порушення закону ліквідатором не було.

Враховуючи, що у відповідності до внесених змін до закону теперішній продаж майна повинен проводитись за новими правилами, а також враховуючи, що у боржника виявлено ще інше майно, яке використовувалось в підприємницькій діяльності, на підставі п. 5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна повинен проводитись з початку в якості цілісного майнового комплексу. Для цього до ліквідаційної маси повинно бути включене все майно, яке належить банкруту.

По-друге, в своїй заяві та скарзі банк посилається на рішення суду, яким банку надано право продавати автомобіль самостійно. Але це рішення ніяким чином не зобов'язує ліквідатора виконувати будь-які дії щодо цього майна. Ліквідатор в цій справі банка і банкрута навіть не був стороною. Тому звинувачення банка в тому, що ліквідатор не виконує вимоги суду, скриває майно та перешкоджає банку реалізувати своє право взагалі немає законних підстав.

Як було зазначено раніше, ліквідатор не приймав майно, яке належить банкруту, тому що боржник відмовлявся передавати це майно добровільно. В органах державної автомобільної інспекції ліквідатору роз'яснили, що об'являти в розшук будь-який автомобіль можливо лише при наявності кримінального провадження або вимоги ДВС. В ДВС також повідомили, що автомобіль ТОYОТА RAV 4, д.н.з НОМЕР_1 вже об'явлений в розшук.

Враховуючі ці факти, а також ту обставину, що банком не надавалась згода на продаж автомобіля, ліквідатором не здійснювались інші дії щодо розшуку та вилученню майна у банкрута.

Таким чином, на думку ліквідатора, вимога банка передати автомобіль також безпідставна та необґрунтована.

В-третіх, права та обов'язки кредиторів в справі про банкрутство дійсно передбачають можливість порушувати питання щодо усунення ліквідатора від виконання ним своїх обов'язків. Але це стосується кредиторів, які визнані судом та є стороною по справі.

В даному випадку ПАТ "ВіЕйБі Банк" взагалі не звертався ні до суду, ні до ліквідатора з заявою про визнання його кредиторських вимог. Його права обмежені лише правом отримати кошти від продажу майна, яке є забезпеченням по зобов'язанням боржника перед банком.

Тому ПАТ "ВіЕйБі Банк" не є кредитором в цій справі та не має законного права вимагати усунення ліквідатора від виконання своїх обов'язків.

На підставі викладеного арбітражний керуючий Стіфутін І.В. вважає, що майно боржника було включено до ліквідаційної маси правомірно, порушень закону ліквідатором не було, і тому скарга банка та заява не підлягають задоволенню.

На підтвердження факту включення до ліквідаційної маси банкрута автомобіля марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 НОМЕР_4, від 16.08.2007 року, ліквідатором, арбітражним керуючим Стіфутіним І.В. надано засвідчену копію "Инвентаризационной описи основных средств" рухомого та нерухомого майна банкрута від 27.10.2011 року.

В результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог заяви № 11/2-10684 від 29.02.2016 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про виключення майна з ліквідаційної маси, виходячи з такого.

В доводах заявника - ПАТ "ВіЕйБі Банк" наявність відповідних правовідносин, що виникли між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та гр. ОСОБА_5 за споживчим кредитом та договором застави, укладеним в забезпечення такого кредитного договору, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, і ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-УІ) у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області, якою боржника - ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, призначено ліквідатором останнього арбітражного керуючого Стіфутіна І.В.

Тобто, на даний час, як і станом на дату визнання боржника банкрутом, арбітражний керуючий Стіфутін І.В. це та сама особа, яка за вказаними нормами Закону призначена для постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

На стадії формування ліквідаційної маси банкрута арбітражний керуючий Стіфутін І.В., як ліквідатор ФОП ОСОБА_5, встановивши факт перебування майна банкрута, зокрема, автомобіля марки ТОУОТА, модель КАУ 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_3, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 року ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровоград, у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, повинен був забезпечити збереження такого майна та вирішити питання щодо виключення такого майна зі складу ліквідаційної маси банкрута, тощо.

Положеннями ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-УІ (частина сьома статті 47 в редакції Закону № 3795-УІ від 22.09.2011 року) визначено, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Ліквідатор, арбітражний керуючий Стіфутін І.В. своїми діями перешкоджав в реалізації права ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо звернення стягнення на предмет застави. Позаяк заявник - ПАТ "ВіЕйБі Банк" не є кредитором ФОП ОСОБА_5, а є кредитором громадянина ОСОБА_5

В редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 16.10.2011 року взагалі не був визначений статус такої особи і, відповідно, така особа була позбавлена ефективного способу захисту порушеного права.

Факт оцінки автомобіля ТОУОТА, модель КАУ 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_3, колір чорний, не ліквідатором банкрута свідчить про те, що такий транспортний засіб, станом на даний час, як і раніше, не перебуває у віданні арбітражного керуючого Стіфутіна І.В.

Зазначений автомобіль з 16.07.2015 року і по даний час знаходиться у розшуку, оголошеному постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда, якою даний транспортний засіб переданий на відповідальне зберігання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", (т. 11 а.с. 58-60)

Відповідно, вимога заявника щодо зобов'язання ліквідатора, арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. передати предмет застави, а саме: автотранспортний засіб марки ТОУОТА, модель КАУ 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_3, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 року ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровоград, на відповідальне зберігання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", задоволенню не підлягають, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому доводи арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. щодо правомірності його дій є непереконливими, оскільки спростовуються матеріалами даної справи та суперечать положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212- VI і. Зокрема, твердження арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. що ухвалою від 07.02.2012 року надана оцінка правомірності формування ліквідаційної маси банкрута, не відповідає дійсності, оскільки цією ухвалою суду вирішувалося питання щодо скасування арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута. Ліквідатор, арбітражний керуючий посилається на загальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212- VI) без врахування особливостей, визначених ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212- VI).

При розгляді зазначеної заяви та скарги господарським судом враховано правову позицію, викладену в Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-21-ЦС14.

Тому, господарський суд визнав дії ліквідатора ФОП ОСОБА_5, арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. неправомірними, визнав скаргу 11/2-11432 від 03.03.2016 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на дії арбітражного керуючого частково обґрунтованою, оскільки ПАТ "ВіЕйБі Банк" не є учасником провадження у справі про банкрутство, у господарського суду відсутні правові підстави для вирішення питання про усунення арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. від виконання повноважень ліквідатора банкрута, оскільки дане питання виходить за межі компетенції особи, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Разом з тим, господарський суд звернув увагу арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. на те, що відповідно до ч. 11 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212- VI) невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виніс ухвалу.

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернувся ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення.

В обґрунтування своєї правової позиції ліквідатор ФОП ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. посилається на те, що постановою Господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2011 року ФОП ОСОБА_5 був визнаний банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура.

26.08.11 року ліквідатором було видано наказ № 1 про проведення інвентаризації їм направлення відповідних запитів про наявність у банкрута будь-яких майнових активів.

На запит до Управління ДАІ в Кіровоградської області про наявність у банкрута автомобільного транспорту 21.10.11 року було отримано довідку №9775 про те, що за ОСОБА_5 зареєстровано наступні транспортні засоби:

- напівпричіп ПЦ 9676, днз НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 2001 р.;

-причіп МАЗ 5206, днз НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 2002 р.;

-автомобіль ЬЕХШ 08 350, днз НОМЕР_10, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 від 30.03.2007 р.;

- автомобіль ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 16.08.2007 р.;

- автомобіль ЬЕХШ ЬХ 570, днз. НОМЕР_10, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 21.10.2008 р..

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Стаття 26 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його» (в редакції до 19.01.2013 року) передбачала, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури.

Пунктом 2 цієї статті також передбачалось, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Керуючись цими нормами права, ліквідатором було включено до ліквідаційної маси виявлене майно, в тому числі і автомобіль ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1, про що було відповідний інвентаризаційний опис та видано наказ № 1/1 від 27.10.11 р. про його затвердження.

В подальшому ліквідатором було отримано Витяг з Державного реєстру обтяжень майна №33952150 від 28.11.2011 року (в матеріалах справи знаходиться фотокопія цього витягу), з якого вбачалось, що все майно підприємця знаходиться в заставі в банківських установах, зокрема, автомобіль ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1 є забезпеченням по зобов'язанням ВАТ «ВіЕйБі Банка».

Скаржник вважає, що зазначені обставини вже свідчать про те, що на той час ліквідатор, виконуючи свої повноваження, правомірно включив майно банкрута до ліквідаційної маси з метою його продажу та погашення боргів.

Але, ухвалою суду від 26.04.16 року ці обставини взагалі не були прийняті до уваги, що привело до невірного висновку суду про неправомірність дій ліквідатора.

Дане твердження скаржник обґрунтовує наступним.

В ухвалі суду в обґрунтуванні неправомірності дій ліквідатора зазначено, що ліквідатор повинен був на стадії формування ліквідаційної маси банкрута самостійно вирішити питання про виключення зі складу ліквідаційної маси майна, яке знаходиться у заставі по зобов'язанням, не пов'язаними зі здійсненням ФОП підприємницької діяльності. Крім того, зазначено, що ліквідатор своїми діями перешкоджав ПАТ «ВіЕйБі Банку» в реалізації права щодо звернення стягнення на предмет застави.

Але скаржник наголошує, що в матеріалах справи є докази, які спростовують таке твердження суду.

По-перше, на стадії формування ліквідаційної маси та складу кредиторів було з'ясовано, що крім ПАТ «ВіЕйБі Банк» до банкрута є грошові вимоги інших банків, а саме: ПАТ «ВТБ Банк» та ПАТ «Державний ощадний банк України». Обидва банка надали суду та ліквідатору свої заяви про визнання їх грошових вимог. Але суд відмовив визнавати ці вимоги, посилаючись на ту обставину, що вимоги не пов'язані із здійснення ФОП підприємницької діяльності.

«ВіЕйБі Банк» не надавав жодної заяви про визнання його грошових вимог. Ніяких документів, з яких можна було б зробити висновок про характер цих вимог, не надходило ні до суду, ні на адресу ліквідатора. В судовому засіданні 26.04.2016 представник банка підтвердив цю обставину. Крім цього, з витягу, який був отриманий ліквідатором, не вбачається, що кредиторські вимоги банкрута не стосуються його підприємницької діяльності.

Незважаючи на той факт, що ПАТ «ВіЕйБі Банка» не надавав своїх вимог до ОСОБА_5 в процедурі банкрутства, ліквідатор, керуючись нормою закону, включив майно банкрута до ліквідаційної маси з метою подальшого продажу цього майна та задоволення вимог банка, як заставодержателя, як це передбачено ст. 26 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

По-друге, коли ліквідатором було встановлено, що на майно банкрута (в тому числі і автомобіль ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1) було накладено заборони та арешти, до суду було подано відповідне клопотання про скасування цих заборон та арештів.

Під час розгляду цього клопотання судом з'ясовувались обставини, які мають значення для цієї скарги, а саме: для зняття арешту суд надавав правову оцінку діям ліквідатора стосовно правомірності його вимог щодо скасування арештів з майна банкрута, зокрема автомобіля ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1.

Так, в ухвалі суду від 07.02.2012 року зазначено, що суд надавав оцінку доказам, що майно ФОП (в тому числі автомобіль ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1) використовувались ним в підприємницькій діяльності. Суд прийняв до уваги та залучив до матеріалів справи договір від 15.07.09 року про спільну діяльність, який укладався ФОП ОСОБА_5 та ПП «Автомир» та договори оренди їх засобів, з яких також вбачалось, що заставне майно використовувалось в підприємницькій діяльності. Законність та обґрунтованість цих доказів було підтримано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року про законність та правомірнісь скасування арештів на майно банкрута, в тому числі і автомобіль ТОУОТА КАУ 4, днз НОМЕР_1. В цій частині Вищий господарський суд залишив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що суд першої інстанції 07.02.2012 року визнав обґрунтованість клопотання ліквідатора щодо скасування арештів на майно банкрута і погодився з його позицією про включення до ліквідаційної маси всіх видів активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури (аркуш 4 ухвали від 07.02.12). Виходячи з викладених обставин не зрозуміло, чому на даний час дії ліквідатора про включення заставного майна до ліквідаційної масі є неправомірними.

Скаржник не погоджується з висновком суду, що ліквідатор перешкоджав ПАТ «ВіЕйБі Банку» в його праві на звернення стягнення на заставне майно, тому що, як вбачається з ухвали від 07.02.12 року (аркуш 2), клопотання ліквідатора та ухвала про призначення розгляду його клопотання направлялась всім учасникам, в тому числі і ПАТ «ВіЕйБі Банку». Але банк не скористався своїм правом бути учасником цього процесу і жодним чином не виявляв ніякого інтересу до цієї справи та не оскаржував жодне рішення суду або ліквідатора.

За таких обставин, скаржник вважає, що висновок суду про неправомірність дій ліквідатора є помилковим та підлягає скасуванню.

Стаття 104 ГПК України передбачає, що підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Стаття 106 ГПК України також передбачає право сторони процесу оскаржити ухвалу суду першої інстанції, яка була прийнята у справах про банкрутство.

Скаржник вважає, що суд не прийняв до уваги всіх обставин справ і помилково дійшов до невірного рішення про неправомірність дій ліквідатора.

24.05.2016 р. на адресу суду надійшло клопотання від представника Приватного акціонерного товариства "Ві Ей Бі Банк" про його участь у судовому засіданні 02.06.16р. в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення у Київському апеляційному господарському суді.

Арбітражний керуючий Стіфутін І.В. також заявив клопотання про забезпечення проведення судового засідання по справі №5013/464/11, призначеного 02.06.16р. в режими відеоконференції в господарському суді Кіровоградської області.

Зазначені клопотання учасників процесу обґрунтовані неможливістю присутності у судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 02.06.16р.

24.05.16р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою задовольнив клопотання ПАТ "Ві Ей Бі Банк" та арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. про розгляд справи в режимі відеоконференції та призначив судове засідання у справі № 5013/464/11 на 02.06.16р.

02.06.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні присутні представники учасників апеляційного провадження надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явилися. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вислухавши учасників апеляційного процесу, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Постановою від 10.08.2011 року господарський суд визнав ФОП ОСОБА_5 банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута на дванадцять місяців. Призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Стіфутіна І.В.

До господарського суду 10.03.2016 року надійшла заява ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. № 11/2-10684 від 29.02.2016 року про виключення майна з ліквідаційної маси з вимогами:

- зобов'язати ліквідатора ФОП ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. передати предмет застави, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА, модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_3, колір чорний, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого та зареєстрованого 16.08.2007 року ДАІ ГУ-УМВСУ м. Кіровоград, на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк";

- виключити з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_5 автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом забезпечення зобов'язання за кредитним договором №174/2007/А від 17.08.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" та ОСОБА_5.

До господарського суду 14.03.2016 року надійшла скарга ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. № 11/2-11432 від 03.03.2016 року на дії арбітражного керуючого з вимогами:

- виключити з ліквідаційної маси банкрута ФОП ОСОБА_5 автомобіль марки ТОYОТА, модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом забезпечення зобов'язання за кредитним договором №174/2007/А від 17.08.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" та ОСОБА_5;

- визнати дії арбітражного керуючого - ліквідатора ФОП ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. неправомірними;

- усунути арбітражного керуючого - ліквідатора ФОП ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. від виконання ним своїх обов'язків у даній справі в зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, покладених на нього.

Вказані заява та скарга ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" обґрунтовані, зокрема, такими обставинами.

17.08.2007 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", назва якого внаслідок вступу в силу Закону України "Про акціонерні товариства" змінена на ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - Банк) та ОСОБА_5 (далі - Позичальник/Боржник) було укладено Кредитний договір № 174/2007/А (далі за текстом - Договір). Банк надав Позичальнику кредит на придбання автомобіля марки: "ТОYОТА, RAV 4".

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №174/2007/А, що укладений 17.08.2007 року між Банком (Заставодержатель) та ОСОБА_5 (Заставодавець) було укладено Договір застави від 17.08.2007 року, відповідно до якого Заставодавець надає Заставодержателю автомобіль марки ТОYОТА модель RAV 4, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За вищевказаним кредитним договором виникла кредитна заборгованість у сумі 802 458, 29 грн. станом на 05.03.2015 року.

В зв'язку з цим 12.03.2015 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подано позовну заяву про звернення стягнення на предмет застави, в якій просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу заставного автомобіля ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з укладанням від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та в якості забезпечення позову зобов'язати ОСОБА_5 передати предмет застави на відповідальне зберігання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

26.03.2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда винесено ухвалу по справі за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

01.07.2015 року Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.03.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_5 зобов'язано передати предмет застави, а саме автотранспортний засіб марки ТОYОТА модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова) НОМЕР_3, колір чорний, що належить йому на праві власності, на відповідальне зберігання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

16.07.2015 року державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ Закалашнюком О.С. винесено постанову про розшук майна, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА модель RAV 4, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова) НОМЕР_3, колір чорний.

09.09.2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда позов Банку задоволено частково та вирішено в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу заставного автомобіля ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з укладанням від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровоград від 09.09.2015 року по справі 404/1950/15-ц, в якій відповідач оскаржує вищевказане рішення з тієї підстави, що на його майно не може бути звернено стягнення у зв'язку із визнанням фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.

18.11.2015 року апеляційний суд Кіровоградської області по справі №404/1950/15-ц виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2015 року залишено без змін. Колегія суддів в своєму рішенні прийшла до таких висновків: до ліквідаційної маси банкрута - фізичної особи-підприємця не входить спірний автомобіль, який перебуває в обтяженні на підставі договору застави, що був укладений між банком та відповідачем як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем (ст. 91 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2015 року по справі № 404/1950/15-п вступило в силу 18.11.2015 року.

Увагу суду звернуто на те, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не є кредитором по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5, оскільки банк не має вимог до ФОП ОСОБА_5, а тільки до ОСОБА_5 - фізичної особи.

25.01.2016 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" направив ліквідатору Стіфутіну І.В. клопотання про надання доступу до предмету застави для огляду представником банку.

08.02.2016 року на адресу Банку надійшов лист за вих. №01-18/04/16 від 04.02.2016 року від арбітражного керуючого Стіфутіна І.В., в якому погоджено дату та час огляду заставного автомобіля, а саме: автотранспортний засіб марки ТОYОТА модель RAV 4 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова) НОМЕР_3, колір чорний на 16 лютого 2016 року о 10:00 год.

Представник банку прибув в узгоджений час та місце, куди також прибув боржник на вищезазначеному автомобілі. Представником ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" оглянуто автомобіль та зроблено фотографії під час його огляду.

Вищезазначені факти свідчать про те, що ліквідатору відомо про місцезнаходження автомобіля, а також будучи обізнаним в ситуації, що склалася з заставним авто, не виконує рішення суду, сприяє приховуванню заставного майна.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 8 ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

У разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про склад ліквідаційної маси банкрута фізичної особи, виходячи із вимог ч. 8 ст. 90 Закону про банкрутство, має звертатися увага на те, що визначальне значення, в даному випадку, має з'ясування факту чи перебуває дане майно у заставі з підстав, пов'язаних чи не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, зокрема, чи пов'язане основне зобов'язання, що забезпечено заставою майна банкрута, із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Заставне майно перебуває у заставі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з підстав, не пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності, оскільки за основним зобов'язанням - кредитним договором кредит надавався на придбання автомобіля "ТОYОТА, RAV4" фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальний порядок внесення майна банкрута до ліквідаційної маси, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Крім того, така правова позиція висвітлена в постанові Вищого господарського суду України від 12.05.2015 року у справі № 926/905-6/13, висновок якої зводиться до того, що майно фізичної особи, яке виступає забезпеченням за кредитним договором та яке не пов'язане із здійсненням підприємницької діяльності має бути виключене із ліквідаційної маси банкрута фізичної особи-підприємця.

Виявлене ще в 2011 році майно включено до ліквідаційної маси на підставі вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), а саме: стаття 26 передбачала, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури.

Пунктом 2 цієї статті також було передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Незважаючи на той факт, що вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банка" до ОСОБА_5 в процедурі банкрутства не були включені до кредиторських вимог, ліквідатор, керуючись нормою закону, включив майно банкрута до ліквідаційної маси з метою подальшого продажу цього майна та задоволення вимог банка, як заставодержателя.

Для вирішення питання продажу майна банкрута також необхідно було зняти арешти та заборони щодо розпорядження цим майном. Для цього до господарського суду було подано відповідне клопотання.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2012 року арешти та заборони з рухомого майна банкрута були зняті. Касаційна інстанція залишила цю ухвалу в цій частині без змін. Таким чином, судом вже була надана оцінка діям ліквідатора і питання незаконності включення майна до ліквідаційної маси не порушувалось.

Враховуючи той факт, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" взагалі не звертався ні до суду, ні до ліквідатора з заявою про визнання його кредиторських вимог, його права обмежені лише правом отримати кошти від продажу майна, яке є забезпеченням по зобов'язанням боржника перед банком.

Таким чином ПАТ "ВіЕйБі Банк" дійсно не є кредитором в цій справі та не має законного права вимагати усунення ліквідатора від виконання своїх обов'язків.

За таких обставин колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 року у справі №5013/464/11, а отже апеляційна скарга ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105,106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Стіфутіна І.В. на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 року у справі №5013/464/11 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 року у справі №5013/464/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 03.06.2016 року

Головуючий Л.М.Білецька

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков