ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2007 р. Справа № АС-51/383-06
вх. № 16202/1-51
Суддя господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.
за участю секретаря судового засідання Мельнік Р.В.
представників сторін :
позивача - Семенових О.С. за дов. № 226-27/07 від 05.01.2007 рокувідповідача - Вілкова А.С. за дов. №02-15/1-226; Качан О.В. за дов. №02-15/1-225 від 03.04.2007 року
прокуратури - не з"явився
по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
до Харківського акціонерного комерційного Земельний банк, м. Харків
про стягнення 1325361,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют у сумі 1325361,00 грн.
Відповідач у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України збільшив позовні вимоги до 1590875,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що згідно пункту 5 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як юридична особа, що здійснює операції з купівлі-продажу валют, а відповідно до пункту 4 статті 2 зазначеного Закону відповідач повинен сплачувати збір з сум операцій купівлі-продажу валют. Позивач також вважає, що згідно з пунктом 2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. №188, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують юридичні особи - резиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти, а відповідно до пункту З цього ж Порядку, банки та їх установи нараховують, утримують та одночасно з поданням заявки на купівлю іноземної валюти, що здійснюється ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачують до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 відсотки суми операцій з купівлі-продажу безготівковкової валюти, зазначеної в такій заявці. Також позивач послався на спільне роз'яснення до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 Національного банку України від 07.04.2006р. №13-116/1314-3774 та Пенсійного Фонду України від 07.042006р. № 4250/03-20, яким передбачається сплата збору з усіх власних операцій банку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у відзиві, письмових поясненнях та через представників, проти позову заперечував, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що зобов'язання щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування юридичними особами з операцій купівлі-продажу валют, об'єкт оподаткування при здійсненні таких операцій та порядок сплати збору з операцій купівлі-продажу валют встановлені Законом України №208 від22.10.1998р. "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Пунктом II цього закону встановлений термін дії цього ж закону - він діє з дня його опублікування до прийняття Верховною Радою України рішення про повне погашення заборгованості з виплати пенсій, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
В зв'язку з тим, що Закон №208 від 22.10.1998р. мав певний, але не чіткий термін дії, Верховна Рада України щорічно в законах про Державний бюджет України на кожний наступний рік, починаючи з Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" подовжувала термін дії Закону України №208 від 22.10.1998р. "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". З моменту прийняття Закону №208 від 22.10.1998р. "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і по 31.12.2006року, (тобто з врахуванням змін, що стосуються періоду, який оспорюється) значних змін зазнали як об'єкт для нарахування зазначеного збору, так і його ставки, а також суб'єктний склад платників. Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" продовжено до 01 січня 2007 року дію Закону України №208 від 22.10.1998р. "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та встановлено, що збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотки. Платниками такого збору є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи-нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют, та при цьому збір сплачується до спеціального фонду державного бюджету.
Тобто, на відміну від Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" Закон "Про Державний бюджет України на 2006рік" встановлює нову ставку збору, об'єкт оподаткування, чіткий перелік платників збору, порядок сплати та цільове направлення/використання сплаченого збору.
Відповідач, керуючись ст.ст. 77, 98, 99 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", вважає, що він є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1,3 відсотка тільки при здійсненні операцій по купівлі-продажу безготівкових іноземних валют для виконання зобов'язань за власними зовнішньоекономічними договорами. Оскільки відповідач не здійснював в період з 01.01.2006р. по 31.12. 2006р. операцій з купівлі-продажу іноземної валюти для виконання зобов'язань за власними зовнішньоекономічними договорами, то у відповідача був відсутній об'єкт для нарахування та сплати збору з операцій купівлі-продажу безготівкових валют.
Відповідач не погоджується з тлумаченням позивачем статті 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" стосовно того, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, бо є юридичною особою-резидентом, яка здійснює операції купівлі-продажу безготівкових іноземних валют. Відповідач вважає, що в згаданій статті закону серед платників збору зазначені "уповноважені банки за власними зовнішньоекономічними договорами". Відповідач вважає, що віднести банки, крім категорії платників - "уповноважені банки за власними зовнішньоекономічними договорами" і до категорії платників - "юридичні особи-резиденти" немає підстав в зв'язку з тим, що в такому випадку в одній правовій нормі уповноважені банки будуть зазначені як платники двічі, як "юридичні особи-резиденти" та як "уповноважені банки за власними зовнішньоекономічними договорами", що є неможливим. Якщо б в нормі законодавець не мав наміру виділяти банки в окрему категорію платників, очевидно він зазначив би одну категорію -"юридичні-особи-резиденти", яка охоплювала б і банки. Однак, законодавець зазначив уповноважені банки окремо, що пояснюється, на думку відповідача, наступним.
Чинне законодавство України чітко відокремлює уповноважені банки як специфічних суб'єктів міжбанківського валютного ринку, де купується іноземна валюта, від інших юридичних осіб - резидентів та нерезидентів. Так, уповноважені банки, на відміну від юридичних осіб-резидентів та нерезидентів, які не є уповноваженими банками, у відповідності до пункту 4 Розділу 1 Правил торгівлі іноземної валюти, затверджених Постановою Правління Національного банку України №280 від 10.08.2005р, є суб'єктами міжбанківського валютного ринку. Згідно із частиною 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами-юридичними особами здійснюється через уповноважені банки, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. У відповідності до частини 2 статті 6 вищезазначеного Декрету, уповноважені банки від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів. Таким чином, в будь-якому випадку купівля іноземної валюти здійснюється уповноваженими банками: або за дорученням резидентів та нерезидентів-юридичних осіб, або для власних потреб. Саме у зв'язку із викладеними вище обставинами в статті 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" уповноважені банки віднесені до окремо виділеної категорії платників, а саме: "уповноважені банки за власними зовнішньоекономічними договорами".
Відповідно до заяви прокуратури Харківської області, прокуратура вступила в справу для представництва інтересів держави при розгляді цієї справи. В судовому 13.03.2007 р. представник прокуратури вказує на обґрунтованість позовних вимог.
Судом встановлено наступне:
Згідно доданих позивачем до позовної заяви копій "Звітів про нарахування та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют" відповідач щомісячно до 20 числа місяця, що настає за звітним, подавав позивачу вказані звіти з відображенням в цих звітах загальної суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют , в тому числі суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб банку та суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют для потреб клієнтів. В звіті зазначено суму нарахованого із розрахунку ставки збору 1,3 відсотка та сплаченого збору. Так, загальна сума проведених операцій з купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб банку за період з 01.01.2006р по 31.12.2006р., складає 130 226 534грн. Сплачено збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за зазначений період з операцій купівлі-продажу валюти для власних потреб банку - 102071грн. Відповідач сплачував збір з операцій купівлі-продажу безготівкових валют для власних потреб відповідача в період з 10.04.2006р. по 24.05.2006р., в період з 01.01.06р. по 09.04.06р. та з 25.05.06р. по 31.12.2006р. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют відповідачем не сплачувався.
Відповідач, керуючись спільним листом Національного банку України та Пенсійного фонду України від 07.04.2006р. №13-116/1314-3774, №4250/03-20 яким встановлені "Роз'яснення до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740", сплатив збір зі всіх власних операцій з купівлі-продажу валют в період з 10.04.2006р. по 24.05.2006р.
З 25.05 2006р. відповідач припинив сплату збору в зв'язку з тим, що ним подавалася позовна заява до Господарського суду м. Києва про визнання частково нечинним спільного Роз'яснення НБУ та ПФУ від 07.04.2006р. №13-116/1314-3774, №4250/03-20 . На підставі наданої відповідачем до матеріалів справи копії ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2006р. в справі № 23/201-а судом встановлено, що провадження у справі було закрито, оскільки оспорюване відповідачем спільне Роз'яснення НБУ та ПФУ від 07.04.2006р. №13-116/1314-3774, №4250/03-20 до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740", не є нормативно-правовим актом та носить рекомендаційний характер.
На підставі довідки № 02-15/1-218 від 02.04.2006р. , наданої відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено, що в період з 01.01.2006р по 31.12.2006р відповідачем не здійснювались операції з купівлі-продажу безготівкових валют за власними зовнішньоекономічними операціями.
Сума збору перераховувалась відповідачем на рахунок № 3121. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого рішенням Колегії державного казначейства України від 17.05.2005р., рахунок №3121 використовується для обліку надходжень коштів спеціального бюджету, які направляються на спеціальні видатки.
Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Сплата збору юридичними особами з операцій купівлі-продажу валют, об'єкт оподаткування при здійсненні таких операцій та порядок сплати збору з операцій купівлі-продажу валют встановлені Законом України №208 від22.10.1998р. "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Пунктом II цього закону встановлений термін дії цього ж закону - він діє з дня його опублікування до прийняття Верховною Радою України рішення про повне погашення заборгованості з виплати пенсій, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997р. з врахуванням доповнень, встановлених Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 208 від 22.10.1998р., (далі за текстом - Закон про збір) встановлено, що: платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют (пункт 5 статті 1 Закону про збір); об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону є сума операції з купівлі-продажу валют (пункт 4 статті 2 Закону про збір); платники збору, визначені пунктом 5 статті 1, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунок Кримського республіканського, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь Пенсійного фонду України в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України(частина 3 статті 3 Закону про збір); ці кошти використовуються виключно для рівномірного погашення заборгованості районів і міст з виплати пенсій (частина третя статті 3 Закону про збір ); ставка збору для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 Закону про збір, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в статті 98 продовжено до 01 січня 2007 року дію Закону України №208 від 22.10.1998р. "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та встановлено, що збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотки. Платниками такого збору є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи-нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют, та сплачується збір до спеціального фонду державного бюджету".
Відповідно до пункту 22 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"" на 2006 рік зупинена дія пункту 5 статті 1, пункту 4 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в частині операцій з купівлі-продажу готівкової валюти.
Статтею 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що у 2006 році платники збору визначені пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в областях та що ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно з Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в їх сукупності, суд встановив, що статтями 77, 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" змінено склад платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, змінено об’єкт оподаткування, ставку збору та порядок його сплати платниками, а саме встановлено, що збір з купівлі-продажу валюти протягом 2006 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,3 відсотки, платниками такого збору є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи-нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют, та встановлено, що збір сплачується до спеціального фонду державного бюджету. Таким чином, суд вважає, що уповноважені банки виділені в окрему категорію платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та що відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют за власними зовнішньоекономічними договорами.
Судом встановлено, що розрахунок позовних вимог здійснено позивачем відповідно до статей 77, 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік", а саме об'єктом оподаткування позивачем визначено суму операцій з купівлі-продажу тільки безготівкових валют, розрахунок суми збору здійснено позивачем із розрахунку 1, 3 відсотка від суми операцій з купівлі-продажу безготівкових валют, а не із розрахунку 1 відсоток, як встановлено пунктом 6 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач не заперечує проти сплати відповідачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не на рахунок управління Пенсійного фонду, а на рахунок державного казначейства №3121, який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого Рішенням Колегії державного казначейства України від 17.05.2005р. застосовується для обліку надходжень коштів спеціального бюджету.
Судом встановлено, що при визначенні відповідача як платника податку, позивач керується пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та статтею 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік" в частині визнання відповідача платником як "юридичної особи -резидента". Суд вважає, що такі висновки позивача є помилковими та не узгоджуються з положеннями статті 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік", оскільки відповідач виділений в статті 98 "Про Державний бюджет України на 2006рік" як окремий платник - "уповноважений банк з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами".
Обґрунтування позивачем своєї позиції щодо необхідності сплати відповідачем збору зі всіх власних операцій купівлі-продажу безготівкових валют тим, що в останньому реченні частини 2 статті 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік" вказано, "банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 відсотка від суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України" суд також не приймає до уваги, оскільки в останньому реченні частини 2 статті 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік" встановлюється порядок нарахування, утримання та сплати збору, а не платники збору, які встановлені в першому реченні частини 2 статті 98 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
На підставі викладеного,
Керуючись статтями 4, 8, 86, 94, п. 5 ст. 155, 160, 163 , 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ст. 98, 99 Закону "Про Державний бюджет України 2006", суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанову може бути оскаржено в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви через суд першої інстанції, на протязі десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо такої заяви не було подано.
Повний текст постанови підписано судом 06.04.2007 року.
Суддя Жельне С.Ч.