Справа  №1-181/2009 р.

           В И Р О К  

           І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 липня  2009 року  Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головуючої   -  судді       Копняк С.М.

при секретарі                   Білоус М.Є..

з участю прокурора         Кузь Т.О.

адвоката                           ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_2.  - ОСОБА_3.

та потерпілого                 ОСОБА_4,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в  залі суду в м.Жовкві  Львівської області  кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця присівлку Буди с.Нова Кам»янка Жовківського району  Львівської області, українця, з неповною середньою освітою, громадянина України, не одруженого, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, допризивника,  на військовому  обліку перебуває в Жовківському районному військовому комісаріаті Львівської області,  такого, що раніше не судився, учня 11 класу Новокам»янської загальноосвітньої школи,

- за ст.185 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в :

          Підсудний ОСОБА_2., 05 лютого 2009 року біля 15 год., знаходячись в приміщення будинку «Просвіти», розташованого в с.Нова Кам’янка Жовківського району  Львівської області, під час репетиції до дня шкільного свята, таємно викрав із стільця мобільний телефон марки «Нокія»-5310 вартістю 1300 грн. 00 коп. із стартовим пакетом вартістю 25 грн. 00 коп. та флеш картою на 2ггб, які належали потерпілому ОСОБА_4., заподіявши, таким чином останньому  матеріальну шкоду на суму 1325 грн.00 коп.

          Підсудний ОСОБА_2. в судовому засіданні   свою винуватість визнав повністю та пояснив, що  05.02.2009 рорку біля 15 год. він знаходився в будинку «Просвіти», що в с.Нова Кам’янка Жовківського району  Львівської області, де проходила репетиція до свята. З ним були однокласники і серед них був потерпілий ОСОБА_4. Він бачив, як той поклав телефон на стілець і сам ходив розказувати слова, які мав говорити під час свята. Коли ОСОБА_4 пішов на сцену, він, скориставшись відсутністю людей, взяв його телефон і поклав собі в кишеню.  В той час всі почали виходити з з приміщення будинку «Просвіта» і йти додому. Телефон він забрав додому, а потім вставляв у такий свою картку та  дзвонив.  Потерпілий ОСОБА_4 питав його, чи він не взяв його телефон, на що він відповів, що не брав. У скоєному розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні  потерпілий  ОСОБА_4  пояснив, що він 05.02.2009 року   він знаходився на репетиції до свята у будинку «Просвіта» разом з іншими однокласниками. З ними був і  підсудний ОСОБА_2.  Він мав із собою мобільний телефон, який купила йому мати в 2008 році,  марки «Нокія»,  вартість якого  складає 1300 грн. 00 коп.

-  2  -

 Коли він йшов розказувати слова для виступу, то свй мобільний телефон з карткою поклав  на стілець, а коли повернувся, то побачив, що телефону немає. Він спочатку подумав що з ним пожартували, або забрала телефон ОСОБА_6, яка бачила коли він його залишав. Але вона заперечила,  пояснивши, що телефон не брала. Тоді він питав усіх присутніх, у тому числі і підсудного ОСОБА_5., хто взяв телефон. Але ніхто не признався ц він зрозумів, що телефон вкрали.  Тому з приводу крадіжки  він звернувся  до міліції. Було встановлено, що телефон викрав підсудний. Останній повернув йому телефон з флешкарткою і стартовим пакетом. До підсудного він жодних претензій не має, так як той у повному об»ємі відшкодував завдані збитки і вибачився перед ним, тому  просить його суворо не карати.

            Аналогічно потерпілий пояснив і на досудовому слідстві.

а.с.26.

Відповідно до вимог ст.299 ч.3 КПК України, суд  обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та потерпілого,  дослідженням характеризуючих підсудного матеріалів справи. Крім повного визнання своєї винуватості підсудним, така у скоєнні інкримінованого йому злочину стверджується вище переліченими доказами, а також  доказами, які є в матеріалах справ. Фактичні обставини справи, які стверджуються цими доказами, не оспорювались в ході судового слідства ні підсудним, ні іншими учасниками судового розгляду.    

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість підсудного  ОСОБА_5. у скоєнні інкримінованого йому злочину  доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_5.  органом досудового слідства  кваліфіковано за ч.1  ст.185 КК України, як таємне  викрадення чужого майна. Така кваліфікація дій підсудного, на думку суду, є вірною.  

      У відповідності до ч.3 ст.12 КК України, злочин скоєний  підсудним  ОСОБА_5. є злочином середньої тяжкості.

При обранні покарання підсудному ОСОБА_5.  суд враховує тяжкість скоєного ним злочину,  обставини справи, дані, що характеризують особу підсудного, і з врахуванням таких, перспективи його виправлення та попередження з його боку нових злочинів, а саме, що підсудний на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судився, за місцем проживання  та навчання характеризується  позитивно, навчається у школі.

            Як пом’якшуючі  покарання обставини підсудному ОСОБА_5., суд враховує те, що він  у скоєному щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілому завдані ним матеріальні збиткі, а також те, що він скоїв злочин, будучи неповнолітнім.  

              Обтяжуючі покарання обставини підсудному ОСОБА_5., судом не встановлені.  

Таким чином, з врахуванням вище наведеного, суд вважає, що покарання підсудному ОСОБА_5. слід обрати в межах санкції статті, за якою він судиться. І оскільки суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного  можливе без ізоляції від суспільства, то до нього слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробування,  поклавши на   нього обов»язки, зокрема, не виїжджати за межі  України на інше постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання,   праці чи навчання, а також систематично з”являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконвчої системи.

-   3  -

Що стосується клопотання  Новокам»янської загальноосвітньої середньої шкоди від 05 червня 2009 року про передачу підсудного ОСОБА_5. на перевиховання учнівському та педагогічному колективу, то у задоволенні такого, на думку суду, слід відмовити, оскільки такі заходи щодо підсудних не передбаченів кримінальним чи кримінально-процесуальним законодавством України.  

Обов»язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи, суд вважає за доцільне покласти на законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_5. – ОСОБА_3., який сам клопоче про це у судовому засідані.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_5   визнати винуватим та засудити:

        - за ст.185 ч.1  КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування  призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового терміну 1 (один)  рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

У відповідності до вимог ст.76 КК України зобов”язати засудженого ОСОБА_5  не виїжджати за межі  України на інше постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання,   праці чи навчання, а також систематично з”являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконвчої системи.

Обов»язок щодо нагляду за засудженим ОСОБА_5 проведення з ним виховної роботи покласти на його законного представника ОСОБА_3.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5  до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний -  підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя

Оригінал.Виготовлено в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.