ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.04.2007 Справа № 2/77-ПД-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Лисенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Городній Велетень", с.Велетенське Білозерського району Херсонської області
до відповідача-1: Приватної фірми "Гріан", м.Херсон
до відповідача-2: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі "Херсонське Центральне відділення Промінвестбанку"
про визнання недійсним договору
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача - Сизова В.Ю., довіреність від 01.03.2007 року
від відповідача-1: не прибув
від відповідача-2: Рогуляк Н.М., довіреність від 02.03.2007р.
в с т а н о в и в:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Городній Велетень" звернулось до суду з позовом до приватної фірми "Гріан" та акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Херсонське Центральне відділення Промінвестбанку" про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги ПСП "Городній Велетень" ґрунтуються на ствердженні про порушення закону про укладенні 19.01.2004 року договору уступки вимоги (цесії) між відповідачем-2 (цедент) та відповідачем-1 (цесіонарів), а також прав і інтересів позивача.
В судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав позов та просить визнати недійсним Договір уступки вимоги (цесії) від 19 січня 2004 року у зв'язку з його невідповідністю ст.512 ЦК України, ст.ст.1, 13-16 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Відповідач-1 (ПФ "Гріан") до суду не прибув, про причини неприбуття не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього не надходило. Дані, що у матеріалах справи, свідчать про отримання ним позовної заяви, ухвали суду про порушення справи, обізнаності його про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач-2 позов не визнав, про що повідомив у відзиві на позов та через свого представника в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши правовідносини сторін, заслухавши їх представників, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2004 року між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 укладений Договір уступки вимоги (цесії), згідно з умовами якого Відповідач-1 (цесіонарій) одержав від Відповідача-2 (цедент) право вимоги до Позивач у розмірі 66 572,86 грн. за Кредитним договором № 02-30134 від 27.03.2001 року. Як зазначено у п.п.2, 3 Договору уступки вимоги (цесії) право вимоги стосується задоволення позивачем кредиторських вимог (вимог конкурсного кредитора), які визнані ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.12.2003 року по справі № 5/133-Б.
На виконання п.5 Договору уступки вимоги (цесії) Відповідач-1 сплатив Відповідачу-2 часткову суму компенсації уступленого права вимоги, несплаченою з боку Відповідача-1 залишилась сума компенсації 39461,92 грн. (претензія від 07.05.2004 року та лист-відповідь від 10.06.2004р.).
Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України підставою для заміни кредитора в зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх вимог іншій особі за правочином або виконання вимог за боржника третьою особою. Відповідно до договору уступки вимоги від 19 січня 2004 року, який був укладений між відповідачами, новому кредитору уступлені вимоги в повному розмірі заборгованості ПСП, а саме в розмірі 66572, 86 грн. Саме ця сума була включена до реєстру вимог кредиторів, що відображено в ухвалі господарського суду Херсонської області від 16.12.2003 року у справі № 5/133-Б.
Відповідно до вищезазначеної статті Цивільного кодексу України, до нового кредитора - приватної фірми "Гріан" переходять всі права попереднього кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент їх передачі.
У Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 5.3.) зазначено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 7 березня 2002 року N 3088-ІП року із статті 14 виключено норми, які дозволяли боржнику при проведенні процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною 6 статті 12 Закону не поширюється дія мораторію.
Задоволення, отримане кредитором внаслідок таких дій боржника, за заявою арбітражного керуючого може бути стягнуто з такого кредитора як безпідставно отримане.
Разом з тим вимоги кредитора в процедурі розпорядження майном можуть бути задоволені третьою особою в порядку, передбаченому статтею 528 ЦК України. У цьому разі до третьої особи переходять права кредитора і застосовуються положення статей 512, 519 ЦК України.
Що стосується ствердження позивача про порушення відповідачами вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то суд вважає цю позицію ПСП "Городній Велетень" помилковою, оскільки Закон № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року таких заборон для кредиторів не встановлює. Частиною 1 статті 35 цього Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки боргів боржника. По суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство.
Позивач стверджує, що відповідачі уклали договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), але згідно з положеннями ст.1077 ЦК України мова при укладенні цих договорів йде лише про відступлення грошової вимоги. таким чином, всі інші права та зобов'язання по договору з боржником зберігаються за клієнтом.
З цього слід зробити висновок про те, що поняття, викладені у Главі 73 ЦК України - це лише один з випадків заміни осіб у зобов'язанні. У випадку, що стався по даній справі, приватне підприємство "Гріан" стало новим кредитором (п.1 договору) по договору з боржником від 27.03.2001 року за № 02-30/134 з переходом прав, які забезпечують основне зобов'язання боржника у повній відповідності з вимогами ст.512 ЦК України. Згідно зі ст.516 ЦК України саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорюванні).
Позивач просить суд визнати недійсним договір уступки вимоги у зв'язку з його невідповідністю ст.512 ЦК України (Підстави заміни кредитора в зобов'язанні), статтям 1 (Визначення термінів), 13 (Розпорядник майна боржника), 14 (Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника), 15 (Попереднє засідання господарського суду), 16 (Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Посиланням на зазначені статті, на погляд суду, ПСП "Городній Велетень" не надано доказів того, що при укладенні договору уступки вимоги від 19 січня 2004 року банком та фірмою "Гріан" порушено вимоги законодавства.
Враховуючи викладене, суд має підстави зробити припущення про те, що звернення до суду боржника з даним позовом після настання строку повернення боргу здійснено з намірами завдати шкоди своєму контрагенту та є такими, що не відповідають положенням частин другої та третьої статті 13 ЦК України стосовно меж здійснення цивільних прав, а отже фактично є намаганням підприємства "Городній Велетень" покласти на банк і приватну фірму "Гріан" несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ПСП "Городній Велетень" незаконними, необґрунтованими та безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі суд покладає у відповідності до положень ст.49 ГПК України на позивача.
На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. В задоволені позову відмовити.
2. Рішення направити сторонам по справі.
Суддя С.В.Скобєлкін