1-20/08

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року                                                                                              м.  Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В.,  при секретареві - Якимчук Ю.П.,

з участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Луцького гарнізону майора юстиції Матяшука В.К.,  у відкритому судовому засіданні в розташуванні військового місцевого суду у присутності військовослужбовців служби за контрактом військової частини А1337,  розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової частини 9971,  старшого сержанта військової служби за контрактом,

ОСОБА_1,  народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Рівному,  Любомльського району,  Волинської області,  українця,   громадянина України,  з середньою освітою,  одруженого,  маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2003 року та 2006 року народження,  раніше несудимого,   призваного на   військову   службу   за   контрактом      в листопаді      2001       року      Любомльським об'єднаним       військовим       комісаріатом,  проживаючого   за   адресою:   с.    Миловань,  Любомльського району,  Волинської області,  у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  402 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2008 року близько 12 години в приміщенні Луцького прикордонного загону в м.  Луцьку,  військовослужбовець за контрактом Державної прикордонної служби України старший сержант ОСОБА_1,  отримавши наказ від начальника Луцького прикордонного загону полковника ОСОБА_2. для виконання наказу начальника Північного регіонального управління від 08 жовтня 2008 року №142-ос: 18 жовтня 2008 року здійснити повний розрахунок із відповідними службами забезпечення Луцького прикордонного загону та вибути до нового місця служби - Чернігівського прикордонного загону,  в присутності службових осіб Луцького прикордонного загону заявив про своє небажання проводити розрахунок і вибувати до нового місця служби,  тобто відкрито відмовився виконувати наказ начальника.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні та про обставини і мотиви скоєного дав покази аналогічні описовій частині вироку. При цьому він пояснив,  що дійсно 18 жовтня 2008 року в присутності посадових осіб Луцького прикордонного загону і командира вказаного загону відкрито відмовився виконувати наказ останнього щодо проведення розрахунку і вибуття до нового місця служби,  оскільки не бажає служити поза межами Луцького прикордонного загону.

У зв'язку з тим,  що покази підсудного повністю узгоджуються з доказами стосовно фактичних обставин справи,  які були зібрані в ході досудового слідства,  і які ні ким з учасників судового розгляду не оспорювались,  а також враховуючи клопотання останніх,  відповідно до ч.3  ст. 299 КПК України,  дослідження доказів в судовому засіданні було

обмежено допитом підсудного та дослідженням документів,  які характеризують особу останнього.

Крім особистого визнання вини підсудним,  вина ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні підтверджується й іншими,  зібраними під час досудового слідства,  доказами.

Таким чином,  військовий місцевий суд вважає доведеним,  що військовослужбовець за контрактом Державної прикордонної служби України старший сержант ОСОБА_1 18 жовтня 2008 року близько 12 години в приміщенні Луцького прикордонного загону в м.  Луцьку,  отримавши наказ від начальника Луцького прикордонного загону полковника ОСОБА_2.: 18 жовтня 2008 року здійснити повний розрахунок із відповідними службами забезпечення Луцького прикордонного загону та вибути до нового місця служби - відкрито відмовився виконувати наказ начальника.

Такі його дії суд розцінює,  як непокору і кваліфікує за ч.1  ст. 402 КК України.

При призначенні підсудному покарання суд приймає до уваги,  що ОСОБА_1 скоїв умисний злочин середньої тяжкості.

Разом з тим суд враховує,  що до кримінальної відповідальності підсудний притягується вперше. У скоєному щиро розкаявся і сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину. Останні обставини суд визнає такими,  що пом'якшують покарання ОСОБА_1.

З урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого,  а також всіх даних про особу підсудного,  його в цілому позитивних характеристик по службі,  місцю проживання,  обставин,  які пом'якшують покарання,  суд приходить до висновку про доцільність призначення ОСОБА_1 покарання менш суворого із передбачених в санкції Особливої частини Кримінального кодексу України - у вигляді службового обмеження для військовослужбовців.

Також,  враховуючи тяжкість злочину,  конкретні обставини справи і особу винного,  його сімейного становища,  обумовленого наявністю на утриманні двох малолітніх дітей і дружини,  яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною,  відсутність тяжких наслідків,  суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання,  а тому застосовує до нього  ст.  ст. 75,  76 КК України і звільняє його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  322-324,  333-335 КПК України,  військовий місцевий суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч.1  ст. 402 КК України,  на підставі якої,  призначити йому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком в 1 (один) рік,  з відрахуванням із суми грошового забезпечення засудженого в дохід держави 10 (десяти) відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою,  у військовому званні,  а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі  ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням,  з іспитовим строком в 1 (один) рік.

На підставі  ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,  періодично з'являтись в ці органи та повідомляти про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

Виконання вироку не здійснювати,  якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить іншого злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Дійсна за належним підписом.  Копія звірена з оригіналом.