1-21/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року                                                                                                             м.  Рівне

Військовий  місцевий суд Рівненського  гарнізону у відкритому  судовому засіданні  в

приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В.,

при секретареві - Якимчук Ю.П.,

з участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Луцького гарнізону - майора

юстиції  Матяшука  В.К.,   підсудного   ОСОБА_1 ,   розглядаючи   кримінальну  справу  по

обвинуваченню військовослужбовця військової частини  1495,  сержанта військової служби за

контрактом,

ОСОБА_1,

народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.  Щитинь,

Любешівського району,  Волинської області,

українця,  громадянина України,  з середньою

освітою,  неодруженого,  раніше несудимого,  на

військовій службі за контрактом з лютого 2003

року,  за призовом Любешівського ОРВК,

молодшого інспектора прикордонної служби -

водія відділення прикордонної служби „Іванків",

Житомирського                                                                                         прикордонного           загону,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину передбаченого ч. 1  ст.  402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_1  обвинувачується в тому,  що він,  18 жовтня 2008 року близько 11 години в приміщенні службового кабінету начальника Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України в м.  Луцьку,  отримавши наказ від свого начальника полковника ОСОБА_2.: 18 жовтня 2008 року здійснити повний розрахунок із відповідними службами забезпечення Луцького прикордонного загону та вибути до нового місця служби - Житомирського прикордонного загону,  в присутності службових осіб загону,  заявив про своє небажання виконувати даний наказ,  тобто відкрито відмовився виконувати наказ начальника. В подальшому - 21 жовтня 2008 року,  а не 18 жовтня 2008 року,  умисно,  з порушенням встановлених строків,  виконав вищезазначений наказ.

Вищезазначені дії ОСОБА_1  органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 1  ст.  402 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині,  і підтвердив вищевикладені обставини справи. Крім того,  він пояснив,  що відмовився 18 жовтня 2008 року виконувати наказ командира Луцького прикордонного загону полковника ОСОБА_2. про проведення розрахунку і вибуття до нового місця служби,  оскільки не бажав продовжувати військову службу в Житомирському прикордонному загоні,  тобто місцевості,  де у нього немає постійного житла. В подальшому він усвідомив протиправний характер свого вчинку і 21 жовтня 2008 року виконав зазначений наказ. У скоєному щиро розкаюється.

У зв'язку з тим,  що покази підсудного повністю узгоджуються з доказами стосовно фактичних обставин справи,  які були зібрані в ході досудового слідства,  і які ні ким з учасників судового розгляду не оспорювались,  а також враховуючи клопотання останніх,  відповідно до ч.3  ст.   299  КПК України,   дослідження доказів  в  судовому  засіданні  було  обмежено  допитом підсудного та дослідженням документів,  які характеризують його особу.

До закінчення судового слідства підсудний ОСОБА_1  заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у відповідності до  ст.  48 КК України,  і закриття кримінальної справи відносно нього на підставі ч.1  ст. 7 КПК України,  оскільки він вперше вчинив злочин середньої тяжкості,  в скоєному щиро покаявся,  внаслідок скоєного ним злочину не настало негативних наслідків. Після вчинення непокори,  через декілька днів він все ж таки виконав наказ командира Луцького прикордонного загону,  що само по собі вже істотно знижує суспільну небезпечність вчиненого ним злочину,  а тому на його думку можна рахувати,  що на час розгляду справи в суді,  внаслідок зміни обстановки,  вчинене діяння втратило суспільну небезпечність,  а він,  ОСОБА_1 ,  перестав бути суспільно небезпечною особою,  оскільки вчинив протиправне діяння лише з мотивів емоцій,  щиро розкаявся у скоєному,  характеризується по службі з позитивної сторони і реально став на шлях виправлення.

Державний обвинувач не заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_1 ,  пояснивши,  що,  враховуючи обставини справи і особу підсудного,  вважає за можливе звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1  на підставах передбачених  ст.  48 КК України.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи,  в ході досудового слідства зібрано достатньо доказів,  які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1  ознак злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  402 КК України.

Згідно  ст.  12 КК України злочин,  передбачений ч.1  ст.  402 КК України - є злочином середньої тяжкості.

У відповідності до  ст.  48 КК України,  особу,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості,  може бути звільнено від кримінальної відповідальності,  якщо буде визнано,  що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та прийнявши до уваги всі обставини справи,  в тому числі,  що,  внаслідок скоєного підсудним злочину,  не настало негативних наслідків,  а також всіх даних про особу підсудного,  те,  що він вперше вчинив злочин середньої тяжкості,  в скоєному щиро розкаявся,  характеризується по службі з позитивної сторони,  суд визнає,  що на час розгляду справи в суді,  внаслідок зміни обстановки,  вчинене підсудним діяння втратило суспільну небезпечність,  а сам: ОСОБА_1  перестав бути суспільно небезпечною особою,  а тому вважає за можливе задовольнити його клопотання і звільнити ОСОБА_1  від кримінальної відповідальності у відповідності до  ст.  48 КК України на підставі ч.1  ст. 7 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  7,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання підсудного ОСОБА_1  - задовольнити.

ОСОБА_1,  який обвинувачується органами досудового слідства у скоєнні злочину,  передбаченого ч.1  ст.  402 КК України,  на підставі  ст.  48 того ж Кодексу звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки,  а кримінальну справу відносно останнього закрити на підставі ч.1  ст. 7 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1  - підписку про невиїзд - відмінити.

Апеляція на дану постанову може бути подана до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом семи діб з дня її винесення.

Дійсна за належним підписом.  Копія звірена з оригіналом: