Справа № 344/17402/15-ц

Провадження № 2/344/2235/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Устинської Н.С.,

за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (надалі - «Відповідач», ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто»), третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 0002701 від 13 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2; стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (01601, вул. Шовковична, 42-44, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, 50 000,00 грн. авансового (адміністративного) платежу та 500,00 грн. сплаченої комісії.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Зокрема, як зазначила представник Позивача, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2 договір фінансового лізингу № 0002701 від 13 листопада 2015 року підлягає визнанню недійсним, оскільки його умови суперечать вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», а також вимогам Цивільного кодексу України.

Так, в обґрунтування підстав недійсності спірного правочину в судовому засіданні представник Позивача посилалася на недобросовісність лізингодавця (Відповідача) при визначенні розміру адміністративного платежу за договором, введення Позивача в оману щодо його дійсної правової природи, а також на нерівність прав та обов'язків лізингодавця та лізингоодержувача за спірним договором.

Відповідач - ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, подав письмові заперечення на позов.

В поданих до суду письмових запереченнях на позов Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.

Зокрема, в обґрунтування заперечень на позов Відповідач посилається на те, що укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2 договір фінансового лізингу № 0002701 від 13 листопада 2015 року відповідає вимогам чинного законодавства України, перед його укладенням Позивачу було роз'яснено всі його умови, в тому числі щодо адміністративного платежу, а про згоду Позивача з умовами спірного договору свідчить його особистий підпис на кожній сторінці даного договору.

Представник Третьої особи - Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, - в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, як зазначила представник Третьої особи в судовому засіданні, умови Договору фінансового лізингу № 0002701 від 13 листопада 2015 року суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», даний договір є наслідком нечесної підприємницької практики, яка заборонена чинним законодавством України, а, відтак, на думку представника Третьої особи, оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, а на користь Позивача підлягають поверненню оплачені за цим договором кошти.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, яка товаришує з Позивачем та була присутня при укладенні оскаржуваного договору фінансового лізингу, пояснила суду, що в день укладення спірного договору вона супроводжувала Позивача і була присутня при укладенні ним цього договору.

Зокрема, свідок зазначила про те, що поведінка працівника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», яка оформляла відповідні документи та займалася підписанням договору фінансового лізингу з Позивачем, видалась для неї дивною, оскільки вказаний працівник постійно створювала ажіотаж, квапила Позивача, переконуючи його у відсутності необхідності перечитувати умови спірного договору. Крім того, вказаний працівник запевнила Позивача, що сплачена ним сума у 50 000,00 грн. є авансовим платежем, який входить до загальної вартості автомобіля (предмета лізингу), про що свідок ОСОБА_5 особисто чула.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення Позивача та його представника, представника Третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

13 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 002701 фінансового лізингу (надалі - також «Договір фінансового лізингу»), предметом якого є транспортний засіб - автомобіль марки Renault Duster Expression, 1461 см.куб.

Відповідно до преамбули («Визначення термінів») Договору фінансового лізингу:

- адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір Адміністративного платежу відображається у Додатку № 1 до Договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

- авансовий платіж - це обов'язків платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, розмір якого визначено у Додатку № 1 Договору, який сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, на умовах договору, до моменту передачі предмета лізингу. На авансовий платіж не нараховуються жодні проценти, повернення Авансового платежу відбувається на умовах та у порядку передбаченими Договором.

- перший платіж - платіж, що складається з адміністративного платежу, авансового платежу, які сплачуються у відповідності до умов даного Договору.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції 0.0.4606318447.1 від 13 листопада 2015 року (а.с. 21) ОСОБА_2 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» було сплачено 50 000,00 грн. авансового платежу згідно договору фінансового лізингу № 002701 від 13 листопада 2015 року, а також оплачено комісію за послуги банку щодо прийняття даного платежу в сумі 500,00 грн.

Як зазначив в судовому засіданні Позивач, після укладення вищевказаного договору та здійснення платежу в сумі 50 000,00 грн., в нього виникли певні сумніви, в результаті чого в мережі Інтернет він з'ясував про наявність значної кількості ошуканих громадян в аналогічних правовідносинах з Відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, детально ознайомившись з умовами договору фінансового лізингу № 002701 від 13 листопада 2015 року, та вважаючи їх несправедливими та такими, що суперечать вимогам закону, Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом про визнання правочину недійсним та повернення сплачених на його виконання коштів.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, за змістом якого відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини 1статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 13 листопада 2015 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, дає підстави дійти висновку про те, що в даному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача, стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 Договору фінансового лізингу лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено Судом, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює Відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Стосовно посилань Позивача на несправедливість умов договору щодо регулювання здійснення адміністративного платежу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в оскаржуваному договорі визначено поняття «адміністративного платежу» як першочергового одноразового платежу, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку №1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Згідно додатку №1 до Договору розмір адміністративного платежу складає 30 116,00 грн.

При цьому Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктами 1.2 та 8.2 Договору фінансового лізингу вартість предмета лізингу зазначається у даному договорі та в додатку №1, і лізингодавцем у «справедливу вартість предмета лізингу» (пункт 8.1) включено розмір адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору.

В той же час, адміністративний платіж при розірванні договору зі сторони лізингоодержувача поверненню не підлягає (пункт 12.1 Договору фінансового лізингу).

Отже, як вбачається зі змісту Договору фінансового лізингу, визначений адміністративний платіж оплачується лізингоотримувачем лише за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням даного договору і не входить у вартість автомобіля.

Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 3, 6, 203, 626, 627, визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627, Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

В той же час, закріпивши принцип свободи договору, законодавець в Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено та не спростовано Відповідачем належними засобами доказування той факт, що умови оскаржуваного договору передбачали сплату значної суми (адміністративного платежу) за саме укладення договору (за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення цього договору), що не було роз'яснено Позивачу, оскільки свідок ОСОБА_5, яка була присутня з Позивачем при укладенні договору, підтвердила суду те, що даний платіж трактувався та роз'яснювався відповідним працівником Відповідача як аванс за автомобіль, а не як платіж за саме укладення договору.

Про усвідомлення даного платежу саме як авансового свідчить на думку Суду і той факт, що у квитанції 0.0.4606318447.1 від 13 листопада 2015 року (а.с. 21) ОСОБА_2 у графі «призначення платежу» зазначено «авансовий платіж».

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З огляду на зазначене адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору лізингу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що призначення адміністративного платежу не було роз'яснено працівником Відповідача Позивачу, а, навпаки, запевнено його природу як авансового платежу за транспортний засіб.

Майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоотримувача - у можливості користуватися обраним ним предметом лізингу та придбати його у власність шляхом викупу з зарахуванням до купівельної ціни сплачених лізингових платежів. Аналогічно до вимог купівлі-продажу, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а договором може передбачатися розстрочення платежу за статтею 692 ЦК України. А тому, слід дійти висновку що юридична природа договору лізингу та можливість викупу товару, містить право споживача знати обсяг фінансових зобов'язань та ціну ТЗ, який передається в користування за плату з правом викупу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими, тобто якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Зі змісту оскаржуваного Договору фінансового лізингу випливає, що виконання зобов'язань за даним договором забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. Пунктами 10.15, 12.4, 12.5, 12.6 даного договору передбачено підстави сплати лізингоодержувачем штрафів та пені. При цьому, адекватного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умовами Договору фінансового лізингу не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, Судом встановлено, що зазначені вище умови оскаржуваного договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору споживача чи його наміри на розірвання договору.

Крім того, Судом зі змісту оскаржуваного договору встановлено, що даним договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін договору.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

При цьому, враховуючи встановлені в ході розгляду даної цивільної справи обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору фінансового лізингу, укладеного між Позивачем та Відповідачем, в повному обсязі, оскільки значна частина його умов, які є визначальними у правовідносинах фінансового лізингу, є несправедливими відносно споживача (Позивача).

Оскільки позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача сплачених на виконання умов оскаржуваного договору 50 000,00 грн. авансового (адміністративного) платежу та 500,00 грн. комісії банку є похідною від позовної вимоги про визнання правочину недійсним, Суд дійшов висновку про її обґрунтованість та необхідність стягнення з Відповідача на користь Позивача 50 000,00 грн. авансового (адміністративного) платежу, сплаченого на виконання умов визнаного судом недійсним договору та 500,00 грн. комісії, сплаченої банку за переказ суми платежу (як шкоди, завданої в результаті виконання умов договору, який визнано недійсним в судовому порядку).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 3, 202, 203, 215, 234, 547, 553, 626, 627, 806, 808 Цивільного Кодексу України, статей 15,16 ЦПК України, ст. ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 209, 213- 215 ЦПК України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання недійсним договору та стягнення коштів, - задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 0002701 від 13 листопада 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2.

3. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (01601, вул. Шовковична, 42-44, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, 50 000,00 грн. авансового (адміністративного) платежу та 500,00 грн. сплаченої комісії, а всього 50 500,00 грн.

4. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (01601, вул. Шовковична, 42-44, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, витрати зі сплати судового збору в сумі 992,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Домбровська Г.В.