Справа № 2-а-2429

2009р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Купавської Н.М.

при секретарі – Гостіщевій Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання протиправними дій суб’єкту владних повноважень та зобов’язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача, щодо призначення їй державної соціальної допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, у розмірі нижчим ніж прожитковий мінімум, встановлений законом для дітей віком до 6 років, противоправними, такими що не відповідають законодавству. Також зобов’язати відповідача прийняти рішення про призначення їй державної допомоги по догляду за дитиною, до досягнення ним трирічного віку, у розмірі, встановленому законом, прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на строк з 17 грудня 2007 року по 25 вересня 2010 року, до досягнення сином трирічного віку.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала частково та пояснила, що 25 вересня 2007 року вона народила сина ОСОБА_2, отже у неї виникло право на отримання державної соціальної допомоги, по догляду за її дитиною, у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років, відповідно діючого на 09 липня 2007 року законодавства України. Однак позивачці в супереч прийнятого Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року виплачувалась сума менша ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. На підставі цього вона просить зобов’язати відповідача прийняти рішення про призначення їй державної допомоги по догляду за її дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на строк з 16 травня 2008 року по 08 липня 2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачена позивачці в повному обсязі у розмірах, встановлених Законами України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Позивачка є особою, на яку поширюється дія ст. 13 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року, тобто особою, не застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.      

Згідно ч.1 ст. 15 цього ж Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 23 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 року та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни в ч.1 ст.15  Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, з зазначенням, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 гривень, та в п. 3 розділу VІІІ цього ж Закону, з зазначенням, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50 %, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців.

Відповідно до п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які на змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме затвердження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Виходячи з цього положення при вирішенні спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, тобто у даному випадку слід керуватися нормами Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Пункт 23 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 року та внесення змін до деяких законодавчих актів України” у встановленому порядку неконституційним не визнано. Твердження позивачки про його неконституційність, суд не може брати до уваги, оскільки компетенцією вирішувати це питання наділений лише Конституційний Суд України.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.161-163 КАС України, ст.13, 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року,  п.23 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 року та внесення змін до деяких законодавчих актів України”,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання протиправними дій суб’єкту владних повноважень та зобов’язання виконати певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в Мелітопольський міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подання апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.        

СУДДЯ: